Як вирішили "сміттєву проблему" у Швейцарії
8-02-2015, 21:59. Автор новини: redactor
Звичайно туристи, що побували у Швейцарії, захоплюються чистотою міст і
сіл країни, але рідко цікавляться, яким чином це досягається.
Система сортування сміття, що практикується вже в багатьох країнах світу, у Швейцарії доведена абсолютно до крайності. Майже до абсурду. Сортують усе, що піддається сортуванню. Ця система не знає виключень - усі зобов'язані розкладати сміття по різних контейнерах. Це повна демократія, де беруть участь усі. І ця повна відсутність демократії, де нічиї заперечення і дискусії не приймаються: не згодний - плати штраф. Подібний підхід до утилізації сміття можливий тільки в Конфедерації Хельветике. Такий менталітет. Усім подобається жити чисто.
Швейцарія лідирує у світі по кількості пляшок, що здаються - більш 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Програма по прийому і переробці використаного скла почалася в 1972 році і дотепер успішно реалізується.
Тільки при поверненні деяких пивних пляшок у магазин, можна повернути свою заставу. В інших випадках, ті, хто здають пляшки, нічого за це не одержують. Але при цьому ще й повинні зняти кришки і розсортувати пляшки і банки в залежності від кольору скла. Біле, коричневе, зелене - окремо.
Папір переробляється окремо від картону (переробка картону коштує дорожче), тому від громадян вимагають здавати одне окремо від іншого. Майже третина друкованої продукції, виробленої в країні, повертається в пункти прийому вторсировини.
Нікому в голову не прийде викидати у сміття використані батарейки. Тому, 60% усіх проданих у Швейцарії батарейок здаються назад і не викидаються в сміттєве відро.
Окремо здаються РЕТ-пляшки, окремо - старі електричні прилади і домашня техніка, окремо - будівельне сміття, окремо - лампи денного світла, окремо - консервні банки (ті, хто здають зобов'язані самостійно спресувати жестянки за допомогою магнітного преса), окремо - трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо - залишки рослинної олії, окремо - залишки машинної олії (змінювати самостійно масло у власному автомобілі категорично заборонене - це за вас зроблять на тех.станції за 50 франків). Від одного тільки списку стає страшно.
Можна цього і не робити, а викидати усе в сміттєве відро, скажете ви. Можна. Але тоді доведеться розоритися на податок, що стягується з кожного кілограму відходів. На кожен сміттєвий кульок наклеюється марка, що свідчить про сплату податку. Викинути п'ять кілограм сміття коштує 2-3 франки (ціна варіюється в залежності від кантону). Тому, більшість місцевих жителів несе все, що можна, в пункти по прийому вторсировини, де віддати старий комп'ютер або стару дитячу коляску нічого не коштує.
Існує навіть перебільшений приклад, про те, як правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку - до картону, сам пакетик - до старого паперу, заварку - у компост, скріпку - до використаного металу, а ниточку - у маркований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт... але не у Швейцарії!
Були і є умільці, що намагаються позбутися відходів, не наклеюючи марку. Але і на таких знайшлася управа - сміттєва поліція. Фахівці за допомогою сучасних технологій аналізують сміття, залишене не в тім місці або без сплати податку - знаходять порушника (це не жарт) і штрафують йогочи її. Штрафи високі. Нова Цюрихська газета писала про випадок, коли людина по дорозі на роботу просто викинув з вікна автомобіля домашнє сміття в паперових мішках. Поліція вирахувала його.
Порушника судили і наклали штраф: 6000 франків за утилізацію сміття й очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків за витівку! Це дуже жорстоке покарання по швейцарських мірках, оскільки кожний з любов'ю рахує кожен раппен. Такий менталітет.
У 80-і роки, коли маркування сміття було введено тільки на південному сході країни, стало поширюватися явище, так зиваного "сміттєвого туризму". На вихідні люди брали свої родини, забивали багажники відходами, що накопичились за тиждень, і їхали в іншу частину країни на пікнік. І по країні подорожували і сміття безкоштовно викидали. Тільки в Цюріх тоді щодня звозили понад 3000 тонн "нелегальних" кульків з відходами. Тому, усім кантонам і громадам довелося ввести мито на сміття.
Ще в 80-і роки ХХ століття екологічна ситуація у Швейцарії була катастрофічною - усі ріки й озера були забруднені фосфатами і нітратами, земля - важкими металами, біорізноманіття стрімко зменшувалося, а зростаюче суспільство споживання продукувало величезну кількість сміття. Дуже швидко жителі стали задихатися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських забруднень. На такій маленькій території не було великих площ, щоб можна було скинути відходи і забути про них.
Тоді-то і постало питання вироблення нової екологічної політики, що стали з педантизмом втілювати. На це пішло два десятиліття, але результат перевершив усі очікування.
Швейцарія зараз - одна із найбільш екологічно чистих країн світу, з розвинутим громадським транспортом і чистим гірським повітрям. З будь-якого озера і, природно, з-під крана можна без побоювань пити воду.
У чому причина такого успіху? Причина в тім, що держава - це вони. Швейцарці доручили собі прибрати власну країну, і успішно виконали це завдання. Інше було лише справою часу.
Висновок простий... люди захотіли - люди зробили! Розкидайте це повідомлення друзям, і організуйте разом екологічні групи, що стежать хоча б за своїм сміттям.
Лінь? Розумію! Але на смітнику жити ще більше не хочеться. Так що давайте діяти!
Система сортування сміття, що практикується вже в багатьох країнах світу, у Швейцарії доведена абсолютно до крайності. Майже до абсурду. Сортують усе, що піддається сортуванню. Ця система не знає виключень - усі зобов'язані розкладати сміття по різних контейнерах. Це повна демократія, де беруть участь усі. І ця повна відсутність демократії, де нічиї заперечення і дискусії не приймаються: не згодний - плати штраф. Подібний підхід до утилізації сміття можливий тільки в Конфедерації Хельветике. Такий менталітет. Усім подобається жити чисто.
Швейцарія лідирує у світі по кількості пляшок, що здаються - більш 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Програма по прийому і переробці використаного скла почалася в 1972 році і дотепер успішно реалізується.
Тільки при поверненні деяких пивних пляшок у магазин, можна повернути свою заставу. В інших випадках, ті, хто здають пляшки, нічого за це не одержують. Але при цьому ще й повинні зняти кришки і розсортувати пляшки і банки в залежності від кольору скла. Біле, коричневе, зелене - окремо.
Папір переробляється окремо від картону (переробка картону коштує дорожче), тому від громадян вимагають здавати одне окремо від іншого. Майже третина друкованої продукції, виробленої в країні, повертається в пункти прийому вторсировини.
Нікому в голову не прийде викидати у сміття використані батарейки. Тому, 60% усіх проданих у Швейцарії батарейок здаються назад і не викидаються в сміттєве відро.
Окремо здаються РЕТ-пляшки, окремо - старі електричні прилади і домашня техніка, окремо - будівельне сміття, окремо - лампи денного світла, окремо - консервні банки (ті, хто здають зобов'язані самостійно спресувати жестянки за допомогою магнітного преса), окремо - трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо - залишки рослинної олії, окремо - залишки машинної олії (змінювати самостійно масло у власному автомобілі категорично заборонене - це за вас зроблять на тех.станції за 50 франків). Від одного тільки списку стає страшно.
Можна цього і не робити, а викидати усе в сміттєве відро, скажете ви. Можна. Але тоді доведеться розоритися на податок, що стягується з кожного кілограму відходів. На кожен сміттєвий кульок наклеюється марка, що свідчить про сплату податку. Викинути п'ять кілограм сміття коштує 2-3 франки (ціна варіюється в залежності від кантону). Тому, більшість місцевих жителів несе все, що можна, в пункти по прийому вторсировини, де віддати старий комп'ютер або стару дитячу коляску нічого не коштує.
Існує навіть перебільшений приклад, про те, як правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку - до картону, сам пакетик - до старого паперу, заварку - у компост, скріпку - до використаного металу, а ниточку - у маркований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт... але не у Швейцарії!
Були і є умільці, що намагаються позбутися відходів, не наклеюючи марку. Але і на таких знайшлася управа - сміттєва поліція. Фахівці за допомогою сучасних технологій аналізують сміття, залишене не в тім місці або без сплати податку - знаходять порушника (це не жарт) і штрафують йогочи її. Штрафи високі. Нова Цюрихська газета писала про випадок, коли людина по дорозі на роботу просто викинув з вікна автомобіля домашнє сміття в паперових мішках. Поліція вирахувала його.
Порушника судили і наклали штраф: 6000 франків за утилізацію сміття й очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків за витівку! Це дуже жорстоке покарання по швейцарських мірках, оскільки кожний з любов'ю рахує кожен раппен. Такий менталітет.
У 80-і роки, коли маркування сміття було введено тільки на південному сході країни, стало поширюватися явище, так зиваного "сміттєвого туризму". На вихідні люди брали свої родини, забивали багажники відходами, що накопичились за тиждень, і їхали в іншу частину країни на пікнік. І по країні подорожували і сміття безкоштовно викидали. Тільки в Цюріх тоді щодня звозили понад 3000 тонн "нелегальних" кульків з відходами. Тому, усім кантонам і громадам довелося ввести мито на сміття.
Ще в 80-і роки ХХ століття екологічна ситуація у Швейцарії була катастрофічною - усі ріки й озера були забруднені фосфатами і нітратами, земля - важкими металами, біорізноманіття стрімко зменшувалося, а зростаюче суспільство споживання продукувало величезну кількість сміття. Дуже швидко жителі стали задихатися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських забруднень. На такій маленькій території не було великих площ, щоб можна було скинути відходи і забути про них.
Тоді-то і постало питання вироблення нової екологічної політики, що стали з педантизмом втілювати. На це пішло два десятиліття, але результат перевершив усі очікування.
Швейцарія зараз - одна із найбільш екологічно чистих країн світу, з розвинутим громадським транспортом і чистим гірським повітрям. З будь-якого озера і, природно, з-під крана можна без побоювань пити воду.
У чому причина такого успіху? Причина в тім, що держава - це вони. Швейцарці доручили собі прибрати власну країну, і успішно виконали це завдання. Інше було лише справою часу.
Висновок простий... люди захотіли - люди зробили! Розкидайте це повідомлення друзям, і організуйте разом екологічні групи, що стежать хоча б за своїм сміттям.
Лінь? Розумію! Але на смітнику жити ще більше не хочеться. Так що давайте діяти!
Повернутись назад