Режисер фільму про «кіборгів» особисто приїхав на прем'єру в Ладижин
9-03-2015, 13:45. Автор новини: lada_info
Непересічна культурна подія у Ладижині трапилася у суботу, 7 березня.
В кінотеатрі "Люм'єр" відбувся показ документального фільму «Добровольці Божої Чоти» режисерів Леоніда Кантера та Івана Яснія.
Переважно усі події фільму відбуваються на «найпередовішій передовій» – так у фільмі Дмитро Ярош називає Донецький аеропорт, та у селищі Піски. В стрічці йдеться про бійців Добровольчого Українського Корпусу.
Починається фільм з кадрів похорон бійця, далі бачимо збори, підготовку, бої, поранення та смерть. 82 хвилини шаленого адреналіну, гумору, болю, надриву і мужності – надпотужна концентрація війни у всіх її проявах. Сцени бою, захоплення нового терміналу аеропорту, порятунок поранених, мирні люди, які живуть поруч з епіцентром бойових дій. Смерті і фронтовий гумор. Філософські бесіди.
Як розповів режисер Леонід Кантер (на фото - зліва), який спеціально приїхав на презентацію фільму в Ладижин, «Добровольцям» передував короткометражний документальний фільм «Війна за свій рахунок», знятий в процесі проходження режисером вишколу та виїзду на фронт у лавах Нацгвардії. Побувавши там, автор рушив шукати нові сюжети до добровольчих батальйонів.
Сам Леонід запевняє: жодного плану чи продуманого сюжету вони не мали: «Ми йшли за героями. І врешті наші герої привели нас в аеропорт! Із нас двох у аеропорт поїхав я, бо, як уже було сказано, я працював із маленькою камерою, робив оперативну зйомку, а Іван – більш художню».
На перший показ документального фільму глядачів прийшло більше ніж було місць у залі. Окрім режисера до Ладижина також приїхав режисер монтажу Ярослав Попов та один із "кіборгів" Юрій "Гагарін" з Вінниці.
Як поділилась після перегляду стрічки донеччанка, яка наразі через всім відомі події перебуває у Ладижині, Олена Білоус, фільм їй сподобався, хоч спочатку вона була налаштована до нього скептично.
"Мені дуже сподобався фільм. Правда. Я дуже скептично ставилася до нього спочатку, думала там буде криваве місиво і поклоніння "Правому сектору". Мене приємно здивувало, що Леонід Кантер попросив заховати червоно-чорні прапори, які деякі відвідувачі взяли з собою. Це не фільм про політику, сказав він присутнім. Його слова вже тоді змінили моє ставлення до цього показу. У мене донецька прописка. Я патріот своєї батьківщини, я люблю Україну, як землю де я народилася. Мені важко дивитися, як наш уряд бреше людям з екранів телевізора. Але ще важче дивитися, як люди кричать про свій патріотизм, нічого не роблячи для своєї країни. Завдяки фільму я відчула віру в наших солдатів. Віру в перемогу і світле майбутнє",- каже донеччанка.
Крім того, як розповіла Олена Білоус, завдяки фільму вона ще раз відчула ті емоції, які отримала від зустрічей і розставань в новому терміналі аеропорту Донецька імені Сергія Прокоф'єва, починаючи від його відкриття, закінчуючи захопленням.
"Останній раз я так і не встигла вилетіти з нього, його захопили за два дні до нашого вильоту. Прес-служба аеропорту тоді запевнила, що його скоро звільнять. Дуже шкода усвідомлювати, що улюблений аеропорт став останнім притулком для наших чоловіків, наших героїв",- поділилась спогадами Олена.
Наразі, фільм «Добровольці Божої Чоти» уже переклали англійською і дали йому назву "The Ukrainians" (Українці) для презентації на різних міжнародних кінофестивалях.
Головне, що виніс для себе режисер під час перебування на фронті це мужність та бажання пожертвувати усім, що ти маєш заради ближнього.
"Якщо кожен із нас буде один за одного горою, і не важливо чи це на фронті де хлопці стоять з автоматам, чи тут, коли вони вертаються у цивільне життя. Вони не повинні бачити те проти чого вони борються. Не повинні бачити цих "набуханих" людей які валяються на вулиці чи ходять поміж інших, не повинні бачити цих усіх недопалків під ногами. Життя повинно стати красивішим і воно стане завдяки вам. Треба убити цього жлоба у собі, перш за все, і тоді буде перемога. Бо інакше це боротьба із тінню. Ми там баримось із кимось абстрактним, повертаємось сюди і бачимо дуже конкретного ворога, який уже сьогодні загиджує цю країну",- каже режисер.
Під час першого показу фільму в Ладижині було зібрано близько 500 грн доброчинних внесків глядачів.
Пізніше режисер Леонід Кантер розмістив у своєму фейсбук відгук про показ.
"Ладижин. Ганебно, але я раніше навіть не чув про таке місто... Але це містечко дуже класно виглядає! Директор кінотеатру Максим Бібіков сам запросив нас презентувати фільм у його кінотеатрі. Коли він зателефонував і сказав, що пробний файл не запускається, я уявив собі, що це буде старий напіврозвалений сарай. Але на місці виявилось, що це крутий сучасний кінотеатр. Що саме місто маленьке, але охайне. Ми встигли навіть трохи полазити по горах і поселились просто на березі Південного Буга... Показ пройшлов чудово. Глядачів було багато. Правда переважно студенти, можливо тому доброчинні внесків зібрали 500 грн. з 7 по 11 березня фІльм Добровольці Божої Чоти взяли у прокат. Дякую, Макс! Дякую, Ладижин!",- написав він.
Повернутись назад