Лайливі слова, як снаряди, що цілять по генетичному коду людини
18-03-2015, 20:34. Автор новини: redactor
Дехто любить говорити: "це мене вбиває”, "це мені в печінках сидить”, "я цього не переварюю”, "я — в шоці”, "я — мертвий”, "голова мені пухне”. А потім думають, звідки проблеми з травленням, пухлина мозку, проблеми печінки, чому людина так рано з життя пішла? Люди просто не розуміють, яку велику силу мають слова, — каже філософ і філолог Ліліана Кудрик, 40 років, зі Львова.
Від того, які слова вживає людина, може залежати її життя?
—Слова, що ми найчастіше промовляємо, матеріалізуються в нашому житті. Прикладів безліч. Спільна молитва про зцілення — і безнадійно хворі стають на ноги. Слова, вимовлені з любов’ю, заліковують душевні рани, сумніви, розчарування. А прокльон може зламати долю цілим поколінням.
Найтяжчі прокльони батьків — завжди збуваються. Тому матері особливо мають стежити за тим, що говорять дітям. Деякі повторюють: "ти дурний”, "ти дебіл”, "звідки ти взявся, такий дурень, на мою голову”, "ти мені набрид”, "та я тебе уб’ю”. І чого доброго потім можна чекати? А треба і сварити обережно: "ти мене розчарував сьогодні”, "мені соромно за тебе”, "я хочу пишатися тобою”, "зроби так, щоб мамі не було боляче”.
Мати Святого Августина, християнка, 17 років молилася за нього. І він з розпусника і грішника став найвидатнішим з Отців церкви. Ось що значить молитва матері. Інколи ненароком вдаришся ліктем і так хочеться "висловитися”.
—Краще сказати "ой!”, "мамо!”. "Щоб тебе качка копнула”, — жартівливо говорять українці замість прокльону. Але потім узагалі треба викорінити зі своєї мови такі "вставні” слова. Бо це пустослів’я. Замінники допустимі, але не доцільні. Так само і слова-паразити. "Нехай жодне пусте слово не виходить з вуст ваших”, — сказано у Біблії.
Слово виражає, ким є людина насправді: "Чим сповнене серце, те говорять вуста”. Добра людина каже добре — слова підтримки, надії, сподівання. Лиха — критикує, гнівається, висловлює незадоволення, агресію, роздратування. Слова — як лакмусовий папірець — за ними можна пізнати людину.
Російський професор Іван Бєлявський, доктор біології, понад 15 років вивчав, як впливає на організм людини навіть найменше односкладове слово. І встановив закономірність — захистив це як дисертацію: матіюкальники виявляються старшими від свого паспортного віку, частіше хворіють, швидше вмирають. Мало того, якщо дитина ще в утробі матері чує матюки, вона народиться із закладеними хворобами. Нецензурні слова руйнують генетичний код, призводять до занепаду, запускають програму на самознищення на клітинному рівні.
За матеріалами gazeta.ua
Від того, які слова вживає людина, може залежати її життя?
—Слова, що ми найчастіше промовляємо, матеріалізуються в нашому житті. Прикладів безліч. Спільна молитва про зцілення — і безнадійно хворі стають на ноги. Слова, вимовлені з любов’ю, заліковують душевні рани, сумніви, розчарування. А прокльон може зламати долю цілим поколінням.
Найтяжчі прокльони батьків — завжди збуваються. Тому матері особливо мають стежити за тим, що говорять дітям. Деякі повторюють: "ти дурний”, "ти дебіл”, "звідки ти взявся, такий дурень, на мою голову”, "ти мені набрид”, "та я тебе уб’ю”. І чого доброго потім можна чекати? А треба і сварити обережно: "ти мене розчарував сьогодні”, "мені соромно за тебе”, "я хочу пишатися тобою”, "зроби так, щоб мамі не було боляче”.
Мати Святого Августина, християнка, 17 років молилася за нього. І він з розпусника і грішника став найвидатнішим з Отців церкви. Ось що значить молитва матері. Інколи ненароком вдаришся ліктем і так хочеться "висловитися”.
—Краще сказати "ой!”, "мамо!”. "Щоб тебе качка копнула”, — жартівливо говорять українці замість прокльону. Але потім узагалі треба викорінити зі своєї мови такі "вставні” слова. Бо це пустослів’я. Замінники допустимі, але не доцільні. Так само і слова-паразити. "Нехай жодне пусте слово не виходить з вуст ваших”, — сказано у Біблії.
Слово виражає, ким є людина насправді: "Чим сповнене серце, те говорять вуста”. Добра людина каже добре — слова підтримки, надії, сподівання. Лиха — критикує, гнівається, висловлює незадоволення, агресію, роздратування. Слова — як лакмусовий папірець — за ними можна пізнати людину.
Російський професор Іван Бєлявський, доктор біології, понад 15 років вивчав, як впливає на організм людини навіть найменше односкладове слово. І встановив закономірність — захистив це як дисертацію: матіюкальники виявляються старшими від свого паспортного віку, частіше хворіють, швидше вмирають. Мало того, якщо дитина ще в утробі матері чує матюки, вона народиться із закладеними хворобами. Нецензурні слова руйнують генетичний код, призводять до занепаду, запускають програму на самознищення на клітинному рівні.
За матеріалами gazeta.ua
Повернутись назад