План "Від моря до моря": Британія підтримає, Франція не проти, Україна і Польща зроблять
10-08-2015, 12:07. Автор новини: trkpk
Просто подивіться на цю карту. Про що ви думаєте, дивлячись на оці держави на сході Європи? Так - це територія "від моря до моря", на якій живуть союзники і друзі.
Вибори в Польщі нового президента вдихнуть в україно-польські відносини свіжу енергію, вважають аналітики. Можливо це стане першим кроком на шляху амбіційного проекту, здійснення якого підтримує і Британія, проекту найсильнішої конфедерації держав Європи. Проект із назвою "Міжмор'я" у даний момент стає знову актуальним. У випадку його реалізації Росія буде фізично ізольована від Заходу.
Вибори в Польщі нового президента вдихнуть в україно-польські відносини свіжу енергію, вважають аналітики. Можливо це стане першим кроком на шляху амбіційного проекту, здійснення якого підтримує і Британія, проекту найсильнішої конфедерації держав Європи. Проект із назвою "Міжмор'я" у даний момент стає знову актуальним. У випадку його реалізації Росія буде фізично ізольована від Заходу.
Проект конфедеративної держави, котрий би включав Польщу, Україну, Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Молдову, Угорщину, Румунію, Югославію, Чехословччину, а також, можливо, Фінляндію, вперше був висунутий ще Юзефом Пілсудським після Першої світової війни.
Пропонована конфедерація повинна була б відтворювати багатонаціональну і багатокультурну традицію колишньої Речі Посполитої. Пілсудский вважав, що її відновлення дозволить державам Центральної Європи уникнути домінування у своєму регіоні Німеччини чи Росії. Ідею в той час опротестували СРСР і всі західні держави, за винятком Франції, що зненацька підтримала поляків.
Пропонована конфедерація повинна була б відтворювати багатонаціональну і багатокультурну традицію колишньої Речі Посполитої. Пілсудский вважав, що її відновлення дозволить державам Центральної Європи уникнути домінування у своєму регіоні Німеччини чи Росії. Ідею в той час опротестували СРСР і всі західні держави, за винятком Франції, що зненацька підтримала поляків.
Ця конфедерація повинна була б простиратися від Чорного й Адріатичного морів до Балтійського, що підкреслювалося в її назві. Плани на той момент скоріше були більше схожі на мрії, але вже в 30-х роках у цьому напрямку почали робитися активні кроки. І якби не втрутився Сталін, Східна Європа могла б виглядати по-іншому. Не було б необхідності в "Угорщині-57" і "Чехословаччині-68" - країни так і залишилися б вільними.
Наприкінці 30-х і початку 40-х ідея союзу земель, що лежать між Балтійським, Чорним, Егейським і Адріатичним морями була відроджена урядом Польщі у вигнанні під керівництвом Владислава Сікорського. Першим етапом її реалізації стали переговори між грецьким, югославським, чехословацьким і польським урядом у вигнанні, що пройшли в 1942 році під покровительством Британії. Вони припускали створення Польсько-Чехословацької Конфедерації і Греко-Югославської Конфедерації. Однак ці дії й ідеї були негативно сприйняті іншими союзниками по антигітлерівській коаліції. Побоювання Франції в основному стосувалися ролі нової держави в післявоєнній Європі, оскільки "Міжмор'я" могло б претендувати на частину дивідендів у переможеної Німеччини - як стосовно виплат збитку, так і територіальних претензій. Сталін же побоювався зриву свого плану контролю Східної Європи і докладав титанічних зусиль до зриву "Міжмор'я", навіть пожертвував німецькою контрибуцією тільки заради того, щоб у Варшаві сидів комуністичний уряд.
Британія тоді поступилась, але не забула цей проект, як не забули його й у Польщі. У 1960-х роках політик і публіцист Єжи Гедройц і політолог Юліуш Мерошевський адаптували концепцію "Міжмор'я" до геополітичної реальності післявоєнного світу у своїй доктрині ULB, викладеної на сторінках емігрантського польського журналу "Культура" у 1974 році. У їхній концепції центральне значення відводилось незалежним де-юре Україні, Литві і Бєларусі (звідси назва ULB: Україна - Литва - Бєларус), як суміжним утворенням під контролем зовнішніх сил, а Польщі відводилась роль регіонального лідера. Цим і завершилася ідея Міжмор'я в ХХ столітті.
Один з ініціаторів відродженя Європейської конфедерації був і загиблий президент Польщі Лех Качиньский. Саме він пропонував провести конференцію про "Міжмор'я", користаючись новими можливостями - змінами в Україні, пов'язаними з першим Майданом. Однак планам не вдалося реалізуватися - 10 квітня 2010 року Качиньский разом із представницькою делегацією Польщі раптово загинув в авіакатастрофі під Смоленськом, що саме по собі викликало багато запитань. Одна з підозр - катастрофа літака Качиньского була організована російськими спецслужбами.
Британія. Ні для кого не секрет, що Британська політика в Європі сотні років ґрунтується на концепції "рівноваги сил", коли серед європейських держав немає єдиного домінуючого центра, а їх як мінімум два. І тому Британії не зовсім подобається економічне і політичне посилення Німеччини, котра шукає для себе союзників у тому числі й у Росії. Інтерес до проекту зненацька може з'явитися й у Франції, котра вважає, що могутнє об'єднання у Східній Європі посилить стабільність, а також вирішить проблеми міграції з Азії в напрямку "старої Європи".
Стримуючим фактором такого посилення стане звичайно ж "Міжмор'я", чому Німеччина і Росія будуть активно противитися, причому Росія готова піти навіть на військову конфронтацію, що зараз і спостерігається. Але в той же час на тлі війни на Донбасі й агресії Росії, в Європі спостерігається стрімке зближення позицій Польщі, України і Прибалтики в питаннях інтеграції і взаємної відповіді на нові виклики з боку спільного ймовірного супротивника. В орбіту конфедеративного плану "Міжмор'я" може втягнутися і Бєларусь після зміни політичного режиму, про що говорять і самі білоруси.
У березні 1993 року в Польщі вийшла книга Томаша Шчапаньского "Міжмор'я", що практично відразу була перекладена на білоруську мову. У ній автор дає ґрунтовну геополітичну характеристику регіону, розглядає його історію і різні варіанти формування Міжмор'я. А також те, як можуть будуватися взаємини Міжмор'я з його геополітичними сусідами - Росією, Західною Європою, Скандинавією.
Що дасть Україні і Польщі "Міжмор'я"?
Якщо через 10-15 років Польща й Україна зможуть об'єднатися політично й економічно, створивши також і військовий союз, вони стануть економікою і державністю в один ряд з такими країнами як Німеччина, Британія і Франція, обігнавши Росію. Чому так? Неважко помітити, що Польща з населенням близько 39 мільйонів і Україна з населенням більш 43,5 мільйонів без врахування анексованого Криму, що мають важку промисловість і замкнуті промислові виробничі ланцюги, можуть скласти гідну конкуренцію європейським товарам у рамках спільного ринку. Політично ж україно-польський союз буде мати значну вагу в силу свого географічного положення.
Справа в тім, що цей союз своєю територією цілком перекриє шлях з Європи від Балтійського моря до Чорного в Азію. Виключенням залишається тільки ненадійний зв'язок через Туреччину. Але включення Балкан у загальний Союз перетворять цей регіон у процвітаючий. Розгалужена транспортна мережа України і Польщі будуть надійною опорою для пересування товарів, будучи кінцевою точкою для "великого шовкового шляху", що будується зараз Китаєм. Від цієї кінцевої точки в Європі буде залежати вся Азія, включаючи Китай, середньоазіатські республіки і звичайно ж Росію.
Важливо також відзначити і зросле військове значення союзу. Військовий союз має наметі сильну армію, що вже пройшла випробування у боях із серйозним супротивником, а у випадку військового об'єднання і переходу на сучасні технології, об'єднана армія України і Польщі зможе відігравати не останню роль для НАТО, як її зараз відіграє Франція і Британія. Польська армія (140 000 постійного складу) і Українська (250 000), сумарний військовий бюджет (близько 16 млрд. доларів) плюс важке озброєння, а також можливість розміщення ПРО на території держав перетворять цей регіон у надійний захищений рубіж. Армія цього союзу стане найсильнішої в Європі.
Отже - півмільйонна армія, повний контроль торгових шляхів в Азію, промисловий і сільськогосподарський потенціал, регіон країн з населенням більш 120 мільйонів жителів. Досить непогано, привда?
Новий президент Польщі обіцяє відродити "Міжмор’я", побічно натякаючи на нові перспективи, що відкрилися. "Це серйозне завдання, що стоїть перед нами, і я хотів би взяти активну участь у його виконанні. Я говорю "перед нами", тому що розумію, яка позиція президента Польщі. Я розумію, що в міжнародних відносинах, відповідно до Конституції, президент зобов'язаний співробітничати з урядом", - підкреслив Дуда.
"Я дуже розраховую на це співробітництво, а зі своєї сторони пропоную активність і дії - наприклад, зустрічі з главами держав Центральної і Східної Європи. Уже зараз від них надходять сигнали, що свідчать про готовність зустрічатися і вести переговори", - додав Анджей Дуда.
Конфедеративний устрій "Міжмор’я" може стати найсильнішим поштовхом для розвитку регіону, у тому числі завдяки залученню нових ринків і можливостей логістики між Європою й Азією. Україна на цьому шляху одержує свою сильну роль - роль одного з локомотивів конфедерації, своєрідних "Сполучених Штатів Європи". Домовляючись і вступаючи в союз з рівними, Україна можливо забезпечить майбутній і стійкий розвиток для свого народу, а також втілення мрії кожного українця - участь у європейських процесах з урахуванням інтересів нації.
Наприкінці 30-х і початку 40-х ідея союзу земель, що лежать між Балтійським, Чорним, Егейським і Адріатичним морями була відроджена урядом Польщі у вигнанні під керівництвом Владислава Сікорського. Першим етапом її реалізації стали переговори між грецьким, югославським, чехословацьким і польським урядом у вигнанні, що пройшли в 1942 році під покровительством Британії. Вони припускали створення Польсько-Чехословацької Конфедерації і Греко-Югославської Конфедерації. Однак ці дії й ідеї були негативно сприйняті іншими союзниками по антигітлерівській коаліції. Побоювання Франції в основному стосувалися ролі нової держави в післявоєнній Європі, оскільки "Міжмор'я" могло б претендувати на частину дивідендів у переможеної Німеччини - як стосовно виплат збитку, так і територіальних претензій. Сталін же побоювався зриву свого плану контролю Східної Європи і докладав титанічних зусиль до зриву "Міжмор'я", навіть пожертвував німецькою контрибуцією тільки заради того, щоб у Варшаві сидів комуністичний уряд.
Британія тоді поступилась, але не забула цей проект, як не забули його й у Польщі. У 1960-х роках політик і публіцист Єжи Гедройц і політолог Юліуш Мерошевський адаптували концепцію "Міжмор'я" до геополітичної реальності післявоєнного світу у своїй доктрині ULB, викладеної на сторінках емігрантського польського журналу "Культура" у 1974 році. У їхній концепції центральне значення відводилось незалежним де-юре Україні, Литві і Бєларусі (звідси назва ULB: Україна - Литва - Бєларус), як суміжним утворенням під контролем зовнішніх сил, а Польщі відводилась роль регіонального лідера. Цим і завершилася ідея Міжмор'я в ХХ столітті.Один з ініціаторів відродженя Європейської конфедерації був і загиблий президент Польщі Лех Качиньский. Саме він пропонував провести конференцію про "Міжмор'я", користаючись новими можливостями - змінами в Україні, пов'язаними з першим Майданом. Однак планам не вдалося реалізуватися - 10 квітня 2010 року Качиньский разом із представницькою делегацією Польщі раптово загинув в авіакатастрофі під Смоленськом, що саме по собі викликало багато запитань. Одна з підозр - катастрофа літака Качиньского була організована російськими спецслужбами.
Вже в листопаді 2010 року у Вільнюсі (Литва) усе-таки прошла міжнародна наукова конференція "Новий регіон Європи: парадігми регіонального розвитку в Балтійско-Чорноморському регіоні". На конференції представники академічних кіл, політики, журналісти, експерти-аналітики з Литви, Бєларусі, Росії, Молдови, України, Угорщини й інших країн ЄС обговорювали питання існування загального регіонального простору - Балто-Чорноморського Міжмор'я.
Новий поштовх плану "Міжмор'я", що виник у 2015, пов'язаний зі зміною керівництва Польщі. Новий президент Польщі, Анджей Дуда висловився за відродження даного проекту конфедерації. Причому він наголосив, що ключова роль у цьому проекті приділяється не тільки Україні, однак спиратися він буде і на знову відкриті можливості. Мова йде про водоподіл між Азією і Європою, а також про створення нової регіональної противаги, як регулятора сил і джерела стабільності. Цьому сприяють і настрої ряду політичних кіл у Британії. Причому включення до плану "Міжмор'я" України, швидше за все призведе до посилення партнерської ролі США і Канади для Польщі й України.
Британія. Ні для кого не секрет, що Британська політика в Європі сотні років ґрунтується на концепції "рівноваги сил", коли серед європейських держав немає єдиного домінуючого центра, а їх як мінімум два. І тому Британії не зовсім подобається економічне і політичне посилення Німеччини, котра шукає для себе союзників у тому числі й у Росії. Інтерес до проекту зненацька може з'явитися й у Франції, котра вважає, що могутнє об'єднання у Східній Європі посилить стабільність, а також вирішить проблеми міграції з Азії в напрямку "старої Європи".
Стримуючим фактором такого посилення стане звичайно ж "Міжмор'я", чому Німеччина і Росія будуть активно противитися, причому Росія готова піти навіть на військову конфронтацію, що зараз і спостерігається. Але в той же час на тлі війни на Донбасі й агресії Росії, в Європі спостерігається стрімке зближення позицій Польщі, України і Прибалтики в питаннях інтеграції і взаємної відповіді на нові виклики з боку спільного ймовірного супротивника. В орбіту конфедеративного плану "Міжмор'я" може втягнутися і Бєларусь після зміни політичного режиму, про що говорять і самі білоруси.
У березні 1993 року в Польщі вийшла книга Томаша Шчапаньского "Міжмор'я", що практично відразу була перекладена на білоруську мову. У ній автор дає ґрунтовну геополітичну характеристику регіону, розглядає його історію і різні варіанти формування Міжмор'я. А також те, як можуть будуватися взаємини Міжмор'я з його геополітичними сусідами - Росією, Західною Європою, Скандинавією.
Що дасть Україні і Польщі "Міжмор'я"?
Якщо через 10-15 років Польща й Україна зможуть об'єднатися політично й економічно, створивши також і військовий союз, вони стануть економікою і державністю в один ряд з такими країнами як Німеччина, Британія і Франція, обігнавши Росію. Чому так? Неважко помітити, що Польща з населенням близько 39 мільйонів і Україна з населенням більш 43,5 мільйонів без врахування анексованого Криму, що мають важку промисловість і замкнуті промислові виробничі ланцюги, можуть скласти гідну конкуренцію європейським товарам у рамках спільного ринку. Політично ж україно-польський союз буде мати значну вагу в силу свого географічного положення.
Справа в тім, що цей союз своєю територією цілком перекриє шлях з Європи від Балтійського моря до Чорного в Азію. Виключенням залишається тільки ненадійний зв'язок через Туреччину. Але включення Балкан у загальний Союз перетворять цей регіон у процвітаючий. Розгалужена транспортна мережа України і Польщі будуть надійною опорою для пересування товарів, будучи кінцевою точкою для "великого шовкового шляху", що будується зараз Китаєм. Від цієї кінцевої точки в Європі буде залежати вся Азія, включаючи Китай, середньоазіатські республіки і звичайно ж Росію.
У політичному ж відношенні Росія буде відкинута на позиції допетровського періоду, маючи у своєму арсеналі тільки виходи до внутрішніх морів, де протоки контролюються третьою стороною - посередником у торгівлі. Крім того варто відзначити і немаловажливий фактор інтелектуального і земельного потенціалу регіону. Україна вже зараз по суті на порозі серйозних змін і їй нічого не заважає стати найбільшою світовою житницею. Потенційні можливості українських земель дозволяють забезпечувати продукцією не тільки Європу, але і Росію, а також Китай. За інтелектуальним капіталом Україна займає одне з найперших місць у Європі. На сьогодні Україна уже ввійшла в п'ятірку лідерів за обсягом аутсорсингової ІТ-продукції.
Отже - півмільйонна армія, повний контроль торгових шляхів в Азію, промисловий і сільськогосподарський потенціал, регіон країн з населенням більш 120 мільйонів жителів. Досить непогано, привда?
Новий президент Польщі обіцяє відродити "Міжмор’я", побічно натякаючи на нові перспективи, що відкрилися. "Це серйозне завдання, що стоїть перед нами, і я хотів би взяти активну участь у його виконанні. Я говорю "перед нами", тому що розумію, яка позиція президента Польщі. Я розумію, що в міжнародних відносинах, відповідно до Конституції, президент зобов'язаний співробітничати з урядом", - підкреслив Дуда.
"Я дуже розраховую на це співробітництво, а зі своєї сторони пропоную активність і дії - наприклад, зустрічі з главами держав Центральної і Східної Європи. Уже зараз від них надходять сигнали, що свідчать про готовність зустрічатися і вести переговори", - додав Анджей Дуда.
Конфедеративний устрій "Міжмор’я" може стати найсильнішим поштовхом для розвитку регіону, у тому числі завдяки залученню нових ринків і можливостей логістики між Європою й Азією. Україна на цьому шляху одержує свою сильну роль - роль одного з локомотивів конфедерації, своєрідних "Сполучених Штатів Європи". Домовляючись і вступаючи в союз з рівними, Україна можливо забезпечить майбутній і стійкий розвиток для свого народу, а також втілення мрії кожного українця - участь у європейських процесах з урахуванням інтересів нації.
Повернутись назад