Тільки так і загартовується сильна непереможна нація. Або що об’єднує українців
30-08-2015, 22:08. Автор новини: trkpk
Патріотичні почуття в 2015 році стали основним фактором, що об’єднує українців.
Щороку Інститут соціології НАНУ проводить моніторинг - ставить ті самі питання, що дозволяють простежити, як змінюється суспільна думка населення. Іноді суспільна думка буває незмінною протягом багатьох років, а іноді за один-два роки демонструє радикальні зміни.
Найбільш істотні зміни відбулися на перетинанні 2013 і 2014-2015 років. 2013 рік (принаймні , до осені, а опитування проходило влітку) був спокійним стабільним періодом, матеріальний добробут потроху зростав, курс долара стабільний, здавалося б, і настрої людей повинні бути оптимістичними. Але, парадоксальним чином, саме в 2013 році соціологи зафіксували гірші показники в питанні "Які почуття у вас виникають, коли ви думаєте про майбутнє України?". За весь період з 2005 року в 2013 році виявилося найменше тих, хто відчував надію (32%), найменше тих, хто відчував оптимізм (14%) і більше тих, хто почував безнадійність (18%) і страх (22%). Наступний, 2014 рік - рік війни, анексії Криму, окупації частини територій, постійної погрози нападу зовнішнього ворога, узагалі ж невизначеного майбутнього. І що ж? Настрою безвиході, у порівнянні з попереднім, "благополучним" 2013 роком зменшилися вдвічі (з 18% до 9%), майже удвічі зріс оптимізм (з 14% до 23.5%), а, головне - різко зросла надія (з 32% до 49%. Правда, і тривога значно зросла - з 31% до 44.5%, що цілком зрозуміло, однак почуття страху майже не змінилося - 24%.
Нарешті, нинішній, 2015 рік. Крим залишається окупованим, війна продовжується, щодня в Донбасі гинуть і військові, і мирні жителі, і кінця цьому поки не видно. І до всього цього ще додалася фінансово-економічна криза, різке падіння курсу гривні і рівня життя майже всього населення країни. Причому ця криза вдарила по українцях більш болісно, аніж попередня криза 2008 року. Тоді, відповідно до опитування , 16.5% не відчули на собі наслідку фінансово-економічної кризи, зараз таких майже немає - тільки 2%. Зате дуже серйозно відчули наслідки кризи 56% і ще 37% - "деякою мірою ". Однак, як це не парадоксально, навіть така, дуже важка для всього населення ситуація - і війна, і падіння рівня життя - не збила рівень оптимізму, що залишається на тім же рівні, що і торік - 23%, тобто , значно вище, ніж у стабільному, спокійному 2013. Так само провідним почуттям для людей залишається надія (44%), а тривога навіть трохи зменшилася (40%).
Такий емоційний підйом пов'язаний із тим, що в Україні відбувається активний процес формування політичної нації, до якого причетне абсолютна більшість населення країни, що починає відчувати себе єдиною нацією. Про це свідчать і інші результати моніторингу. З 2002 року в Моніторингу ставилось питання - "Що сьогодні поєднує людей в українському суспільстві?" Протягом усього року основні фактори були приблизно однаковими: віра в краще майбутнє, невдоволення владою, загальні труднощі життя, родинні і товариські почуття, страх перед майбутнім і т.д.. У списку був і такий фактор, як патріотичні почуття громадянина України. Отож, протягом усьіх років він не розглядався як вагомий об'єднуючий фактор, набираючи в опитуваннях 8-9%. Однак у 2015 році він раптом різко підскочив: патріотичні почуття вказали значимим об'єднуючим фактором 42% респондентів. Таким чином, це стало основним фактором, що об’єднує українців.
Це свідчить про те, що відбувається процес інтенсивного формування української нації, причому такої нації, що базується на визнанні себе громадянином України. Підкреслимо - політичної нації, тому що ні мовний фактор (7.5%), ні національна приналежність (12%), ні релігія (10%) не розглядаються суспільною думкою як визначальні фактори об'єднання людей у суспільстві, на відміну від патріотичних почуттів громадянина України.
Про це свідчать і інші результати опитування. Зокрема, і в 2013, і в 2015 роках, ставилося питання про те, яке співтовариство "ми" є найбільш важливим для людей. У 2013 році найбільш вагомими "ми", безумовно, були родичі і друзі (53%). Зараз ці 53% нікуди не зникли, вони залишаються на тім же рівні. Разом з тим, у 2013 році 36% українців відзначили, що для них вагомим є таке співтовариство, як "громадяни України", а зараз цей показник складає 52%. Отже спільність "громадяни України" зараз для людей є не менш важливою, аніж їхні родичі і друзі. Іншими словами, у людей формується "почуття єдиної родини".
Напевне, не випадково цей процес інтенсивно відбувається саме зараз, у важкі часи існування незалежної України. У нещодавно проведеному опитуванні Центру Разумкова було задане питання, який рік за роки незалежності був найважчим для країни. Однозначно, такими роками для людей стали 2014 (41%) і 2015 (23.5%). І, у той же час, саме 2015 рік став рекордним (за період від 2001-го) у питанні щодо можливого голосування за незалежність України: зараз "за" проголосували би 72% населення, проти - лише 8% (у липні 2013 року було, відповідно, 56% і 21%). А якщо порахувати тих, хто б узяв участь у референдумі, то буде 88% - "за", 12% - "проти", тобто , майже як було в 1991 році. Але тоді таке голосування було в значній мірі результатом ілюзій, надій на швидке щасливе життя. А зараз - ніяких ілюзій: війна, втрати, нужда. Але, очевидно, тільки так і загартовується сильна непереможна нація.
Повернутись назад