Ретроскоп: Як ладижинці 25 років тому голосували за незалежність
2-12-2016, 14:44. Автор новини: redactor
Чверть століття тому, 1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності нашої держави. У ньому взяли участь 31,89 млн українців, тобто понад 84% населення республіки. 90,32 % з тих, хто взяв участь у голосуванні, а це більше 28,8 млн осіб, підтримали Акт проголошення незалежності. Сам текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня того ж року, був наведений у виборчих бюлетенях.
Практично одразу після оприлюднення результатів референдуму, у грудні 1991 року 74 держави світу визнали суверенітет України.
Стара підшивка "Ладижинської газети" за 1991 рік. Перша міська газета, і то був перший рік роботи молодого колективу. І саме на цей час припали буремні події серпня 1991-го: з одного боку формування в місті демократичних сил, з іншого - московський путч ГКЧП. Про це писав тоді молодий часопис міста. А попереду - грудневий референдум... То ж, давайте гортати і згадувати...
*****
"Позачергова - за суверенну"
Як уже анонсувала в позаминулому номері "Ладижинська газета", 3 вересня у малому залі Палацу культури "Прометей" відбулася позачергова сесія Ладижинської міської ради. На порядок денний її роботи виносились такі витання: Про рішення позачергової сесії Верховної ради України та про зміни у складі міськвиконкому.
За неповний рік роботи у міській редакції засобів масової інформації, я ще не пам’ятаю такої сесії за своєю актуальністю, за розпалом пристрастей і емоцій...Але не має нічого дивного, сьогоднішня ситуація в Україні болить кожного з нас. Тому деякі несподіванки чекали на депутатів уже в фойє Палацу культури. Так, приміром, депутат Грінкевич прийшов на сесію із жовто-блакитним прапором. Одразу ж після початку її роботи він уже виступив із пропозицією про внесення на розгляд сесії додаткових питань про підняття над міською радою українського національного прапора та про саморозпуск ради. Останнє він мотивував тим, що депутати та виконком у дні державного заколоту зайняли вичікувальну позицію і не мають морального права залишатись біля керма влади.
Але депутати підтримали лише першу пропозицію Федора Миколайовича - відносно прапора. І відхилили розгляд питання про саморозпуск ради: органи міської влади хоч і не закликали населення до непокори, але 21 серпня на позачерговому засіданні міськвиконкому було прийнято рішення, котре визнавало дії Комітету неконституційними і виконавча влада мала керуватись розпорядженнями лише законно обраних органів влади. Заколотників у нашому місті ніхто не підтримував.
На знак протесту депутат Ф.Грінкевич склав із себе повноваження депутата на період роботи сесії. Це, власне кажучи, і було другою несподіванкою.
З доповіддю по першому питанню виступив голова міськради та виконкому Володимир Кондрицький. У виступі він зазначив, що 24-го серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України прийнятий Акт "Про проголошення Незалежності України", котрим передбачено проголошення Незалежності України та створення самостійної української держави України.
- Територія України є неподільною і недоторканою. На її території мають чинність виключно Конституція і закони України. Збувається мрія українського народу про самостійну та незалежну державу. Віковічна боротьба українського народу в останні роки почала давати свої результати, історія надає всім нам унікальний шанс, коли наша республіка може стати незалежною державою. Цей шанс ми усі повинні використати в повній мірі. Адже є шанс досягти мети без кровопролиття, без війни, цивілізованими методами.
При цьому потрібно обов’язково врахувати стан справ у нашій країні. Що я маю на увазі? Ми повинні врахувати, що Україна мільйонами зв’язків пов’язана із іншими республіками. І перед тим, як їх обривати, необхідно створювати нові, більш ефективні, більш вигідні. Я вважаю, що це стосується трьох найважливіших сфер суспільства. Перше - це економіка. Ми всі відчули, що може статися із усіма нами, коли порвуться хай погані, неефективні, але існуючі канали, по яким проходила кооперація, обмін продукцією, сировиною. Тому, з моєї точки зору, замість старих структур союзного рівня, котрі керували цими витоками, повинні бути створені нові структури, але вже не з правами управління, а з правами координації.
Друге - це питання армії. Це питання болюче і однозначне. Звичайно, Україна повинна мати свою армію, спроможну захистити її незалежність. Але потрібно врахувати, що сьогодні реально існує величезна союзна армія із ядерною зброєю та стратегічними військами. Постає питання, що робити з цим? Мабуть, буде доцільно, маючи свою українську армію, увійти у військовий союз із тим, щоб можна було використовувати і цей військовий потенціал для захисту своїх інтересів.
Третє - це політична сфера. Маючи економічний та військовий союз, мабуть, доцільно координувати політичні зусилля у внутрішніх справах і відносинах з іншими державами.
Я розумію, що саме термін "союз" викликає негативні асоціації. Можна назвати його по-різному, але суть повинна зберегтися. Можливо, це буде щось на зразок уже існуючих світових об’єднань: НАТО, Європейської економічної співдружності, Європейського парламенту...
Враховуючи все це я вважаю, що Україна повинна підписати союзний договір, чи це буде пакет угод, чи щось інше, і про це ми повинні записати у своєму рішенні з цього питання.
Тепер конкретно про те, як ми повинні діяти в межах незалежної держави. В даний час на Україні, з моєї точки зору немає впливової політичної сили: чи це партія, чи рух... Комуністична партія припинила своє організаційне існування, і я мало вірю в те, що вона зможе діяти, мати якийсь авторитет чи вплив. Новостворені демократичні партії ще малочисельні, організаційно слабо оформленні і, крім того, протиріччя і суперечності не дають можливості об’єднати зусилля на ефективні дії. Органи влади теж не мають реальних можливостей для об’єднання населення, бо переобтяжені вирішенням поточних проблем. Тому я вважаю, що зараз усі органи влади, політичні партії та рухи повинні об’єднати свої зусилля по стабілізації економічної та політичної обстановки в державі. Люди повинні вирішити, що об’єднавши ці зусилля, вони зроблять своє життя кращим. Потрібно провести велику роз’яснювальну роботу, щоб на Референдум 1 грудня люди йшли із чіткою позицією, знали за що голосувати.
Тепер кілька слів про те, яким чином розвивалися у нашому місті події 19-21 серпня. Про те, що сталося, і я, і інші посадові особи ради і виконкому дізналися із радіо та телебачення. Ніякої іншої інформації не було. Використавши інформацію із супутникового телебачення, ми прийшли до висновку, що це заколот. Необхідності проводити термінові засідання виконкому чи ради - не бачили. 21 серпня відбулося планове засідання виконкому, який визнав Комітет антиконституційним. 28-го я підписав розпорядження про створення комісії про прийняття майна КПРС на основі Постанови Верховної ради України "Про створення тимчасової комісії Президії Верховної Ради України для перевірки діяльності посадових осіб органів влади і управління, об’єднань і організацій у зв’язку із державним заколотом 19-21 серпня 1991 року". Цією постановою передбачається створення на всіх рівнях влади комісій."
Із виступів депутатів і присутніх.
Депутат Ф.М.Грінкевич:
"...19 серпня відбувся державний заколот. Незважаючи на "слизьку" заяву голови Верховної Ради Л.Кравчука про необхідність дотримання спокою, вже через 1-2 години західні області піднялись проти заколотників...."
Але, за словами Федора Миколайовича, його пропозиції по організації мітингу-протесту були відхилені і керівниками Ладижинської ДРЕС, і в міській раді. " Я не можу виправдати Л.Кравчука за його заяву, - продовжив Ф.М.Грінкевич, - Як і нашого голову ради. Він - великий прихильник законів, але ж міг 19-го скликати виконком і дати дозвіл на проведення мітингу, засудити путчистів..."
Депутат Г.М.Зубко у своєму виступі висловився за те, щоб МВС на рівні союзу не втрачало своєї єдності. "Злочинність зростає з кожним днем, країни Західної Європи об’єдналися у Інтерпол, а ми - роз’єднуємося. Тепер - про 19-те, - товариш Грінкевич, напевне теж у перші години не знав, що діється. Вранці 19-го я прийшов до голови ради і ми до обіду чекали, але ніяких розпоряджень та вказівок не було. І ми прийняли рішення працювати, як працювали. Мітинги і страйки зробили б нам гірше. І ще одне, товаришу Грінкевич, скажу відверто, коли б путчистам вдалось закріпитись, то б ми і ви, в тому числі, сиділи б сьогодні з опущеними очима..."
Депутат В.А.Ситар: "...Я підтримую пропозицію товариша Грінкевича про саморозпуск ради. Ніхто з нас не прийшов у виконком у тідні, відмовчувалися."
Л.В.Руденко, директор ЗШ №3 наголосив, що реакція голови Верховної Ради України могли б бути іншою, коли б він знав, що є хлопці, які можуть захистити і республіку і її главу. Він підкреслив, що економічні зв’язки сьогодні ніхто не змушує рвати, як ніхто не забороняє МВС встановлювати зв’язки із спорідненими міністерствами інших республік. "Тому, думаю, депутатам необхідно працювати з людьми, допомагати їм зорієнтуватися і визначити свою позицію до 1 грудня, з якою вони прийдуть на референдум", - сказав Л.Руденко.
Виступаючий запропонував зобов’язав редакцію "Ладижинської газети" постійно друкувати матеріали, присвячені референдуму. Цю пропозицію депутати підтримали. Л. Руденко також зазначив, що у нього немає підстав засуджувати органи місцевої влади, адже "...всі ми ще живемо загрозою вчорашнього стану".
Депутат Г.М.Бондаренко зауважив, що дії місцевої влади були вірні і обговоренню не підлягають: "Кондрицький танків немає!" Виступаючий підкреслив, що підтримує прийняття Акту про Незалежність України, але, за його словами, економічні зв’язки рушити не слід. Він також наголосив на необхідності прискорити введення в дію міського радіо, щоб існував оперативний зв’язок влади із населенням.
Депутат В.М.Бондаренко сказав, що сьогодні кожен має висловитись з приводу Акту про Незалежність. "Світові держави визнають нас лише за умови, коли український народ проголосує за свою незалежність. Нам дійсно доведеться багато працювати з людьми, адже коли ми проголосуємо проти своєї незалежності, над нами ж увесь світ сміятиметься..."
Депутат О.М.Боднар сказав, що коли б заколот протримався трохи довше, то б наше суспільство розкололося б на два непримиренних табори. "Я теж підтримую думку, що з населенням потрібно проводити велику роз’яснювальну роботу щодо нашого суверені, викорінювати різні обивательські домисли про неможливість існування України, як суверенної держави". Він висловився проти розпуску міської ради: "Депутати сьогодні мають згуртуватись навколо Акту про Незалежність".
Рухівці зробили заяву про те, що Народний Рух України не виступає за масові переслідування. Це справа правоохоронних органів.
Депутат С.Т.Ясінський сказав, що він, як народний обранець, беззастережно підтримує Акт про Незалежність. "Думаю, що і наша сесія буде такої ж думки".
Говорячи про події 19-21 серпня, депутат С.Ясінський запропонував не шукати винних. "В республіці було спокійно, і тому, не маючи достатньо інформації, наше міське керівництво діяло вірно".
Депутат Н.І.Янюк розповіла про тих, хто підтримує наш суверенітет не на словах, а на ділі. "Є серед ладижинців сміливі люди, які не бояться братись за сміливі справи і виробляти конкретну продукцію для народу. Це - Віктор Іванович Бутурлакін, який був начальником цеху, а потім організував мале підприємство, і Григорій Гаврилович Макотовчук, який постачає молоко для населення Ладижина..."
Депутат В.І . Значков розповів присутнім про реакцію на дії заколотників робітничого Укралу, де він знаходився у ті дні. Він визнав, що в ситуації, котра склалась в Україні, реакція міської ради була єдино вірною.
Серед прийнятих сесією рішень - підтримка проголошення Акту про Незалежність України та підняти над приміщенням міської ради жовто-блакитний прапор.
І тут сталась іще одна подія, яка не залишла байдужими депутатів: Федір Грінкевич поставив перед сесією вимогу підняти жовто-блакитний прапор над радою негайно. Але сесія прийняла рішення здійснити це на мітингу, приуроченому проголошенню Незалежності України. На знак протесту Ф.М.Грінкевич здав свій депутатський мандат і заявив про складання депутатських повноважень.
На засіданні сесії були затверджені зміни у складі міськвиконкому.
На цьому сесія завершила свою роботу.
1 грудня відбувся референдум.
"Ладижинська газета" вийшла із заголовком на першій шпальті: З Днем народження, Україно". Незалежності - так, так - Кравчукові.
Видання оприлюднило результати голосування:
"Ладижинці не були пасивними щодо долі України і виборів Президента. Як свідчать цифри, на виборчі дільниці з’явились і взяли участь у голосуванні 87,9 відсотка виборців. Підтримали Акт проголошення Незалежності України 96,2%. Отже, можна з упевненістю сказати, що Ладижин проголосував за вільну і незалежну України.
Голоси виборців, як і очікувалось, розділились у виборі Президента:
Гриньов Л.в - 366 голосів;
Кравчук Л.М. - 7721 голос;
Лук’яненко Л.Г. - 483 голоса;
Табурянський Л.І. - 87 голосів;
Чорновіл В.М. - 3359 голосів;
Юхновський І.Р. - 246 голосів."
Практично одразу після оприлюднення результатів референдуму, у грудні 1991 року 74 держави світу визнали суверенітет України.
Стара підшивка "Ладижинської газети" за 1991 рік. Перша міська газета, і то був перший рік роботи молодого колективу. І саме на цей час припали буремні події серпня 1991-го: з одного боку формування в місті демократичних сил, з іншого - московський путч ГКЧП. Про це писав тоді молодий часопис міста. А попереду - грудневий референдум... То ж, давайте гортати і згадувати...
*****
"Позачергова - за суверенну"Як уже анонсувала в позаминулому номері "Ладижинська газета", 3 вересня у малому залі Палацу культури "Прометей" відбулася позачергова сесія Ладижинської міської ради. На порядок денний її роботи виносились такі витання: Про рішення позачергової сесії Верховної ради України та про зміни у складі міськвиконкому.
За неповний рік роботи у міській редакції засобів масової інформації, я ще не пам’ятаю такої сесії за своєю актуальністю, за розпалом пристрастей і емоцій...Але не має нічого дивного, сьогоднішня ситуація в Україні болить кожного з нас. Тому деякі несподіванки чекали на депутатів уже в фойє Палацу культури. Так, приміром, депутат Грінкевич прийшов на сесію із жовто-блакитним прапором. Одразу ж після початку її роботи він уже виступив із пропозицією про внесення на розгляд сесії додаткових питань про підняття над міською радою українського національного прапора та про саморозпуск ради. Останнє він мотивував тим, що депутати та виконком у дні державного заколоту зайняли вичікувальну позицію і не мають морального права залишатись біля керма влади.
Але депутати підтримали лише першу пропозицію Федора Миколайовича - відносно прапора. І відхилили розгляд питання про саморозпуск ради: органи міської влади хоч і не закликали населення до непокори, але 21 серпня на позачерговому засіданні міськвиконкому було прийнято рішення, котре визнавало дії Комітету неконституційними і виконавча влада мала керуватись розпорядженнями лише законно обраних органів влади. Заколотників у нашому місті ніхто не підтримував.
На знак протесту депутат Ф.Грінкевич склав із себе повноваження депутата на період роботи сесії. Це, власне кажучи, і було другою несподіванкою.
З доповіддю по першому питанню виступив голова міськради та виконкому Володимир Кондрицький. У виступі він зазначив, що 24-го серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України прийнятий Акт "Про проголошення Незалежності України", котрим передбачено проголошення Незалежності України та створення самостійної української держави України.
- Територія України є неподільною і недоторканою. На її території мають чинність виключно Конституція і закони України. Збувається мрія українського народу про самостійну та незалежну державу. Віковічна боротьба українського народу в останні роки почала давати свої результати, історія надає всім нам унікальний шанс, коли наша республіка може стати незалежною державою. Цей шанс ми усі повинні використати в повній мірі. Адже є шанс досягти мети без кровопролиття, без війни, цивілізованими методами.
При цьому потрібно обов’язково врахувати стан справ у нашій країні. Що я маю на увазі? Ми повинні врахувати, що Україна мільйонами зв’язків пов’язана із іншими республіками. І перед тим, як їх обривати, необхідно створювати нові, більш ефективні, більш вигідні. Я вважаю, що це стосується трьох найважливіших сфер суспільства. Перше - це економіка. Ми всі відчули, що може статися із усіма нами, коли порвуться хай погані, неефективні, але існуючі канали, по яким проходила кооперація, обмін продукцією, сировиною. Тому, з моєї точки зору, замість старих структур союзного рівня, котрі керували цими витоками, повинні бути створені нові структури, але вже не з правами управління, а з правами координації.
Друге - це питання армії. Це питання болюче і однозначне. Звичайно, Україна повинна мати свою армію, спроможну захистити її незалежність. Але потрібно врахувати, що сьогодні реально існує величезна союзна армія із ядерною зброєю та стратегічними військами. Постає питання, що робити з цим? Мабуть, буде доцільно, маючи свою українську армію, увійти у військовий союз із тим, щоб можна було використовувати і цей військовий потенціал для захисту своїх інтересів.
Третє - це політична сфера. Маючи економічний та військовий союз, мабуть, доцільно координувати політичні зусилля у внутрішніх справах і відносинах з іншими державами.
Я розумію, що саме термін "союз" викликає негативні асоціації. Можна назвати його по-різному, але суть повинна зберегтися. Можливо, це буде щось на зразок уже існуючих світових об’єднань: НАТО, Європейської економічної співдружності, Європейського парламенту...
Враховуючи все це я вважаю, що Україна повинна підписати союзний договір, чи це буде пакет угод, чи щось інше, і про це ми повинні записати у своєму рішенні з цього питання.
Тепер конкретно про те, як ми повинні діяти в межах незалежної держави. В даний час на Україні, з моєї точки зору немає впливової політичної сили: чи це партія, чи рух... Комуністична партія припинила своє організаційне існування, і я мало вірю в те, що вона зможе діяти, мати якийсь авторитет чи вплив. Новостворені демократичні партії ще малочисельні, організаційно слабо оформленні і, крім того, протиріччя і суперечності не дають можливості об’єднати зусилля на ефективні дії. Органи влади теж не мають реальних можливостей для об’єднання населення, бо переобтяжені вирішенням поточних проблем. Тому я вважаю, що зараз усі органи влади, політичні партії та рухи повинні об’єднати свої зусилля по стабілізації економічної та політичної обстановки в державі. Люди повинні вирішити, що об’єднавши ці зусилля, вони зроблять своє життя кращим. Потрібно провести велику роз’яснювальну роботу, щоб на Референдум 1 грудня люди йшли із чіткою позицією, знали за що голосувати.
Тепер кілька слів про те, яким чином розвивалися у нашому місті події 19-21 серпня. Про те, що сталося, і я, і інші посадові особи ради і виконкому дізналися із радіо та телебачення. Ніякої іншої інформації не було. Використавши інформацію із супутникового телебачення, ми прийшли до висновку, що це заколот. Необхідності проводити термінові засідання виконкому чи ради - не бачили. 21 серпня відбулося планове засідання виконкому, який визнав Комітет антиконституційним. 28-го я підписав розпорядження про створення комісії про прийняття майна КПРС на основі Постанови Верховної ради України "Про створення тимчасової комісії Президії Верховної Ради України для перевірки діяльності посадових осіб органів влади і управління, об’єднань і організацій у зв’язку із державним заколотом 19-21 серпня 1991 року". Цією постановою передбачається створення на всіх рівнях влади комісій."
Із виступів депутатів і присутніх.
Депутат Ф.М.Грінкевич:
"...19 серпня відбувся державний заколот. Незважаючи на "слизьку" заяву голови Верховної Ради Л.Кравчука про необхідність дотримання спокою, вже через 1-2 години західні області піднялись проти заколотників...."
Але, за словами Федора Миколайовича, його пропозиції по організації мітингу-протесту були відхилені і керівниками Ладижинської ДРЕС, і в міській раді. " Я не можу виправдати Л.Кравчука за його заяву, - продовжив Ф.М.Грінкевич, - Як і нашого голову ради. Він - великий прихильник законів, але ж міг 19-го скликати виконком і дати дозвіл на проведення мітингу, засудити путчистів..."
Депутат Г.М.Зубко у своєму виступі висловився за те, щоб МВС на рівні союзу не втрачало своєї єдності. "Злочинність зростає з кожним днем, країни Західної Європи об’єдналися у Інтерпол, а ми - роз’єднуємося. Тепер - про 19-те, - товариш Грінкевич, напевне теж у перші години не знав, що діється. Вранці 19-го я прийшов до голови ради і ми до обіду чекали, але ніяких розпоряджень та вказівок не було. І ми прийняли рішення працювати, як працювали. Мітинги і страйки зробили б нам гірше. І ще одне, товаришу Грінкевич, скажу відверто, коли б путчистам вдалось закріпитись, то б ми і ви, в тому числі, сиділи б сьогодні з опущеними очима..."
Депутат В.А.Ситар: "...Я підтримую пропозицію товариша Грінкевича про саморозпуск ради. Ніхто з нас не прийшов у виконком у тідні, відмовчувалися."
Л.В.Руденко, директор ЗШ №3 наголосив, що реакція голови Верховної Ради України могли б бути іншою, коли б він знав, що є хлопці, які можуть захистити і республіку і її главу. Він підкреслив, що економічні зв’язки сьогодні ніхто не змушує рвати, як ніхто не забороняє МВС встановлювати зв’язки із спорідненими міністерствами інших республік. "Тому, думаю, депутатам необхідно працювати з людьми, допомагати їм зорієнтуватися і визначити свою позицію до 1 грудня, з якою вони прийдуть на референдум", - сказав Л.Руденко.
Виступаючий запропонував зобов’язав редакцію "Ладижинської газети" постійно друкувати матеріали, присвячені референдуму. Цю пропозицію депутати підтримали. Л. Руденко також зазначив, що у нього немає підстав засуджувати органи місцевої влади, адже "...всі ми ще живемо загрозою вчорашнього стану".
Депутат Г.М.Бондаренко зауважив, що дії місцевої влади були вірні і обговоренню не підлягають: "Кондрицький танків немає!" Виступаючий підкреслив, що підтримує прийняття Акту про Незалежність України, але, за його словами, економічні зв’язки рушити не слід. Він також наголосив на необхідності прискорити введення в дію міського радіо, щоб існував оперативний зв’язок влади із населенням.
Депутат В.М.Бондаренко сказав, що сьогодні кожен має висловитись з приводу Акту про Незалежність. "Світові держави визнають нас лише за умови, коли український народ проголосує за свою незалежність. Нам дійсно доведеться багато працювати з людьми, адже коли ми проголосуємо проти своєї незалежності, над нами ж увесь світ сміятиметься..."
Депутат О.М.Боднар сказав, що коли б заколот протримався трохи довше, то б наше суспільство розкололося б на два непримиренних табори. "Я теж підтримую думку, що з населенням потрібно проводити велику роз’яснювальну роботу щодо нашого суверені, викорінювати різні обивательські домисли про неможливість існування України, як суверенної держави". Він висловився проти розпуску міської ради: "Депутати сьогодні мають згуртуватись навколо Акту про Незалежність".
Рухівці зробили заяву про те, що Народний Рух України не виступає за масові переслідування. Це справа правоохоронних органів.
Депутат С.Т.Ясінський сказав, що він, як народний обранець, беззастережно підтримує Акт про Незалежність. "Думаю, що і наша сесія буде такої ж думки".
Говорячи про події 19-21 серпня, депутат С.Ясінський запропонував не шукати винних. "В республіці було спокійно, і тому, не маючи достатньо інформації, наше міське керівництво діяло вірно".
Депутат Н.І.Янюк розповіла про тих, хто підтримує наш суверенітет не на словах, а на ділі. "Є серед ладижинців сміливі люди, які не бояться братись за сміливі справи і виробляти конкретну продукцію для народу. Це - Віктор Іванович Бутурлакін, який був начальником цеху, а потім організував мале підприємство, і Григорій Гаврилович Макотовчук, який постачає молоко для населення Ладижина..."
Депутат В.І . Значков розповів присутнім про реакцію на дії заколотників робітничого Укралу, де він знаходився у ті дні. Він визнав, що в ситуації, котра склалась в Україні, реакція міської ради була єдино вірною.
Серед прийнятих сесією рішень - підтримка проголошення Акту про Незалежність України та підняти над приміщенням міської ради жовто-блакитний прапор.
І тут сталась іще одна подія, яка не залишла байдужими депутатів: Федір Грінкевич поставив перед сесією вимогу підняти жовто-блакитний прапор над радою негайно. Але сесія прийняла рішення здійснити це на мітингу, приуроченому проголошенню Незалежності України. На знак протесту Ф.М.Грінкевич здав свій депутатський мандат і заявив про складання депутатських повноважень.
На засіданні сесії були затверджені зміни у складі міськвиконкому.
На цьому сесія завершила свою роботу.
1 грудня відбувся референдум."Ладижинська газета" вийшла із заголовком на першій шпальті: З Днем народження, Україно". Незалежності - так, так - Кравчукові.
Видання оприлюднило результати голосування:
"Ладижинці не були пасивними щодо долі України і виборів Президента. Як свідчать цифри, на виборчі дільниці з’явились і взяли участь у голосуванні 87,9 відсотка виборців. Підтримали Акт проголошення Незалежності України 96,2%. Отже, можна з упевненістю сказати, що Ладижин проголосував за вільну і незалежну України.
Голоси виборців, як і очікувалось, розділились у виборі Президента:
Гриньов Л.в - 366 голосів;
Кравчук Л.М. - 7721 голос;
Лук’яненко Л.Г. - 483 голоса;
Табурянський Л.І. - 87 голосів;
Чорновіл В.М. - 3359 голосів;
Юхновський І.Р. - 246 голосів."
Повернутись назад