«Інші голоси, інші кімнати» Капоте: Перлина американської південної готики
5-09-2017, 12:55. Автор новини: knygarnya
«Інші голоси, інші кімнати» — перший роман класика американської літератури Трумена Капоте, який приніс двадцятитрирічному авторові-початківцю визнання та популярність. Але спершу з-під пера Капоте виходили коротенькі оповідання про життя-буття мешканців південних штатів.
Це були підслухані, підглядані історії, доповнені надзвичайною фантазією, сповнені містики і таємничості. Згодом автор увійшов до грона письменників напрямку «Південна готика», і посів там почесне місце поряд з Гарпер Лі, Вільямом Фолкнером і Теннесі Вільямсом.
Текст «Інші голоси, інші кімнати» — напівавтобіографічний твір, але написаний за всіма канонами жанру південної американської готики. Жанру, що протягом багатьох десятиліть лише набирає обертів популярності серед читачів по всьому світу. Але тільки нині український читач має можливість прочитати цей текст вперше українською.
Головний герой роману, тринадцятирічний юнак Джоел Гаррісон Нокс, після смерті матері змушений переїхати до свого батька, котрого він ніколи не бачив.
Тут можна простежити автобіографічні мотиви, бо Трумен Капоте теж у цьому ж віці залишився без батьківського піклування. Полишивши друзів у Новому Орлеані, Джоел вирушає на південь Америки до таємничого і відлюдькуватого ранчо Скалліз-Лендінґ. Містика криється навіть за самою назвою маєтку (scull — з англ. «череп»). Та й, взагалі, здається на хлопчика там і не чекали, хоча лист-запрошення прийшов вчасно. Але, починаючи з першого ж дня, Джоел почувається зайвим, нажаханим старезним будинком, котрий «щороку западає в землю на десять сантиметрів». Довкруж відбуваються непояснювані речі: у вікнах тріпотять фіранки, миготять тіні, будинок живе своїм життям, навіть без людей. Столітні дерева повипинали поверх землі своє коріння у страхітливих формах, що нагадують змій та чудовиськ. Джоел спантеличений, настрашений, самотній.
А найжахливіше те, що йому так і не вдалося побачитись з батьком. Бо мешканці будинку (мачуха Емі й її кузен Рендолф), здається, ладні на все, щоб запобігти цьому. Бурхлива фантазія і непересічне мислення юнака бачать світ у властивому даному віці фарбах та напівтонах. Дуже цікавою з цієї точки зору є портретна галерея персонажів очима хлоп’яти. Кмітливий юнак розрізняє маски героїв.
Рендолф:
«Багатогранний, як мушине око, не чоловік, і не жінка, кожна його особистість викреслювала іншу, мішечок, повний масок, ким і чим був Рендолф?».
Емі:
«Жінчиному обличчю бракувало чіткості, наче під неприхильною маскою дурнуватої рафінованості вимагала уваги до себе інша й зовсім інакша особистість».
Цей тандем двох персонажів тексту зрощений між собою, здається, не тільки родинними зв’язками. Відчувається якась таємниця, що поєднує їх. Видається тільки довгоочікувана зустріч Джоела з батьком, містером Сенсомом зможе розставити все по своїх місцях. Але вона лиш додає невідомості до складного рівняння життя.
«Краще б він ніколи його не бачив! Тоді б він міг і надалі уявляти тата так чи сяк — як людину з гучним добрим голосом, як справжнього батька. Цей містер Сенсом — тільки пара божевільних очей».
Що ж врешті решт трапилося насправді з батьком хлопчика? Чому він знерухомлений каліка? І який стосунок до цього має Рендолф й Емі? Питань забагато для підлітка, але шукаючи відповіді юнак дізнається дуже багато подробиць із життя мешканців Скалліз-Лендінґу. Часто-густо ці подробиці видаються ну зовсім фантастичними. Ними частують Джоела столітній дідусь Джісус Фівер разом зі своєю онучкою Зу (Міссурі), дівчатка-близнючки Флорабель й Айдабель, відлюдник Коротун Сонечко, та й сама місіс Сенсом теж не пасе задніх. Текст рясніє легендами-переказами, віруваннями, забобонами, пересторогами та певними ритуалами. Все в рамках жанру південної готики задля створення містичної атмосфери книги. Трумен Капоте вдало використовує для цієї мети розмаїття рослинного й тваринного світу, намагається надати їм рис живої, людської подоби.
А ще, «Інші голоси, інші кімнати» — надзвичайно лексично ошатний текст, він багатий на тонкі метафори, метонімії, винахідливі епітети.
Особливо хочеться відмітити чудовий переклад роману. Своєрідну говірку темношкірої прислуги Зу та її дідуся Джісуса відтворено чудово. Та й загалом, видання добре пропрацьовано, маю на увазі численні пояснення та примітки.
Отже, «Інші голоси, інші кімнати» Трумена Капоте справжній маленький шедевр, коштовна перлина американської південної готики, роман-дорослішання, роман-пізнання світу та відшукування свого місця в ньому юного Джоела, за персоною якого криється сам автор. Підліткові сподівання та розчарування, мрії і надії, обережні перші кроки дорослішання, помилки й перемоги — все це так універсально, і в той же час унікально для будь-кого. Роман для будь-якого віку, для всіх і кожного.
ОКСАНА БАСАН
Повернутись назад