«Зернопродукт МХП» стає органічним завдяки використанню біодобрив
10-02-2021, 16:20. Автор новини: trkpk
Компанія відповідально ставиться не лише до вирощування культур, а й до організації робочого процесу та співпраці з громадами на території присутності. Про обсяги виробництва, виплату паїв, адмінреформу та ринок землі в ефірі радіопроекту «Люди і бізнес» розповів директор ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимир Онука.
Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП»уже 17 років займається вирощуванням зернових, бобових та олійних культур на Вінниччині, Житомирщині та Черкащині. Розвивають у компанії й тваринництво: тут діє 15 ферм.
– Пане Володимире, щоб можна було краще уявити обсяги виробництва, розкажіть, будь ласка, скільки земель маєте в обробітку і скільки озимих культур посіяли цієї осені?
– Приватне акціонерне товариство, яке я очолюю, сьогодні має в обробітку 85 тис. га землі. Наше підприємство орендує землі на територіях Вінницької, Черкаської та Житомирської областей. Відстань між крайніми точками близько 200 км.
– Влітку є де покататися…
– Є де покататися не тільки влітку, а й зимою – географія широка. Тут є свої плюси і мінуси, природні ризики, кожен з яких ми маємо дослідити та визначити. Стосовно озимих культур, про які ви запитали. Для початку відзначу, що «Зернопродукт» є частиною агрохолдингу МХП, ми забезпечуємо своєю продукцією його тваринництво та птахівництво, зокрема і Вінницьку птахофабрику. Ми працюємо з багатьма культурами, але ключовими є 5. Пріоритетними є кукурудза, дві технічні і білкові культури – соняшник і соя. Озима пшениця для нас – це культура, яка використовується для виплати орендної плати пайовикам. Ми її сіємо рівно стільки, скільки потрібно зерна для виплати орендної плати. Для сівозміни ще є така культура, як озимий ріпак – експортна культура, яка дає високі прибутки. Близько 3 тис. га землі знаходяться під кормовими культурами, бо в нас розвинуте тваринництво. Сіємо також гречку, цукрові буряки (їх переробляємо на цукор та роздаємо людям як частина орендної плати), гібридні кукурудзу та соняшник – для власного насіння.
– Коли останній раз в полях були?
– Був позавчора, тому що в нас є ще такий напрямок в роботі, як органічне землеробство. Через запуск біогазового комплексу, який дає можливість переробляти відходи птахівництва на біодобрива, ну і, відповідно, газ. І саме відходи біогазового комплексу – це органічні добрива. Там 2 фракції: рідка і тверда. Ми зараз це все вивчаємо, використовуємо на своїх полях, аби вирощувати якісні та безпечні корми для годівлі птиці. Тому я був нещодавно на полі, дивився, як це все працює.
– В якому стані зараз посіви? Орендодавцям варто хвилюватися за якість і кількість зерна?
– Хвилюватися точно не варто. Сьогодні стан озимих культур (ріпаку та пшениці) досить гарний. Осінь була дощова, ми вчасно все посіяли, тож нині не бачимо жодних негативних впливів погоди на розвиток цих культур. Для нас більш критичним є не зміна погоди зимою, а зміна клімату загалом. Упродовж року більший вплив на культури має літня погода, особливо висока температура, а також вітряна та посушлива погода, низькі запаси вологи у ґрунті. Це впливає значно більше, ніж зимові катаклізми. Проте цього року поки що все нормально.
– Володимире Володимировичу, як гадаєте, мешканцям регіону вигідно здавати вам землю в оренду? Як і чим платите пайовикам?
– Я думаю, що їм вигідно. Якби не було вигідно, то, напевно б, не здавали. У нас 28 700 пайовиків, це чимало. Для якісного обслуговування такої кількості людей потрібно мати відповідний штат, який у «Зернопродукта» є. Орендну плату торік виплачували у пропорції 70 на 30. 70% віддавали грішми, 30% – зерном. Люди здебільшого забирають орендну плату у грошовому еквіваленті. По-перше, населення, яке вдома тримає натуральне господарство, з кожним роком стає значно менше. Зазвичай худобу тримають люди літнього віку, а їм, зрозуміло, стає все важче доглядати за господарством. По-друге, впливає і ситуація в державі. Не всі зараз мають гарну фінансову спроможність. Тому ми людям даємо можливість обирати. Хто хоче отримати орендну плату грішми, може отримати її зараз. А натуроплата здійснюється тоді, коли ми вже збираємо урожай. Здебільшого, це кілька осінніх місяців. Орендна плата – різна. По-перше, різна нормативно-грошова оцінка. По-друге, розміри паю теж різні: є два гектари, є півтора, є три. Ну і плюс ще якість землі. Є ділянки, де нормативно – грошова оцінка невисока – 50-60 тисяч. А є, де 150 тисяч. Проте в середньому орендна плата однакова: півтори-дві тони зерна, мішок-два цукру. В тих населених пунктах, де є підприємства з перероблення олії, ми даємо 300-400 тонн насіння соняшника. Люди переробляють його на олію.
– Хотілося б повернутися до якості землі. Що скажете, як експерт, вінничанам пощастило із землею?
– Однозначно пощастило. Це одна з ключових областей України, де якість землі досить висока. Цей пояс: Полтавщина, Київщина, Черкащина, Вінниччина. Однак ми уже навчилися вирощувати гарні врожаї на різних ґрунтах. У нас є випадки, коли на гірших по якості ґрунтах (природних), ми маємо не гірші результати. Сама технологія уже дає таку можливість. Маємо органічні добрива. Є й інші речі, завдяки яким можна впливати на врожайність культури.
– Володимир Володимирович, відчувається, що Ви землероб на всі 100%, тому що про землю можете говорити годинами. Скільки років у професії?
– Ой, стажу взагалі-то 40 (років). Коли я закінчив академію, це був 85 рік, згодом була аспірантура, а з 90 року я вже працюю.
– Що скажете про адміністративну реформу? Як вона вплинула на ваш бізнес? Кому більше ускладнило життя утворення нових районів – вам чи вашим пайовикам?
– Реалізація реформи тільки розпочалася, але не думаю, що вона нам дуже сильно щось ускладнить. Ми з громадами маємо опосередковані відносини. Ключовим для нас є 2 суб’єкти: орендодавець – це пайовик, конкретна людина, і орендар – це ми. Але я розумію, що люди живуть громадами. Так слов’яни звикли. В багатьох країнах взагалі не мають такого поняття, як село. В нас навпаки, люди звикли до колективу. Чи зуміє ця реформа організувати ці колективи, щоб люди відчули, що за них дійсно переживають, – важко сказати. На виробництво це не впливає. Нам легше, тому що раніше ми мали відносини з майже 70 громадами,а зараз їх – 20. Тобто сама комунікація уже спростилася. Ми, як підприємство, для більшості ОТГ є бюджетоутворюючими завдяки прозорій сплаті податків. Ми все сплачуємо згідно із законодавством, ніколи не затримуємо жодних податків. Тому за нас тримаються не тільки пайовики, але і громади. Коли після децентралізації очільники цих громад сіли і прорахували свої бюджети, там не зовсім так гарно вийшло, як хотілося б. Але на нас та МХП в цілому вони завжди могли і можуть покладатися. Проте, повторюсь, ключове у наших відносинах – це пайовики і ми. Раніше ми на собі тягнули усю сільську інфраструктуру. Зараз змінюємо вид допомоги та її напрямки. Проведемо форум для голів громад. Усіх їх туди запросимо. Спільно шукатимемо рішення, аби комфортно себе відчували усі: і жителі громад, і бізнес, який представлений на цій території.
– Тобто ви дуже зручні, як соціальний партнер…
– Як соціальний партнер дуже зручні. Іноді навіть доводиться вирішувати питання, які за межами наших компетенцій. Але відчуваю, що це потрібно зробити, бо в тому чи іншому населеному пункті проживають люди. Ми ж в Україні живемо, і не можна десь скопіювати західні речі, бо там вже все відбулося уже давно, і все є сталим. Ми ж тільки на шляху до цього.
– Що скажете про ринок землі? Яким у вашій компанії бачать його розвиток?
– Зараз про ринок землі складно говорити. Звичайно, ми вже давно готуємося до змін. Але, скажімо так, нам простіше. Ми зараз орендуємо землю і могли б це робити й надалі. Тим паче, що наша компанія – з іноземною інвестицією, а законодавство забороняє іноземцям брати участь у ринку землі. За законом кожен українець має право купити на першому етапі 100 гектарів землі. Для нас це нічого не вирішує, тому що компанії як суб’єкту господарювання придбати земельні площі закон забороняє. До того ж, люди не будуть одразу все продавати, хоча деякі з них це вже планують. От в нас є частина людей, які сьогодні просять купити у них пай, бо їм потрібні гроші. Я можу купити, як громадянин особисто. З сьомого місяця я б міг це зробити. Але щоб купити 100 гектарів, потрібно мати 100 тисяч доларів, а можливо і трохи більше. Питання – відкрите, воно дискусійне. З іншого боку, зупинитися і законсервувати це все, як в попередні роки, вже не можна. Тому що є чорний ринок землі, якась її частина уже викуплена, інша – не знаходиться на обліку. Всі ці процеси слід привести до ладу, зробити все на законних підставах. Тоді і з‘явиться можливість вивести все з тіні.
Для нас частина ризиків точно є, тому що для компанії ключове – птахівництво. «Зернопродукт» – підприємство, що забезпечує птахофабрики агрохолдинга МХП кормовими культурами. Для їх вирощування, зрозуміло, потрібна земля. В свою чергу, від якості кормів залежить якість м’яса, а отже і безпека людей. Коли ми самі вирощуємо культури, то маємо можливість контролювати все, знаємо, що і як ми робимо. Нас також контролюють інші і ми гарантуємо якість. Зовсім інша справа – годувати наших птахів невідомою продукцію з ринку. Тому ринок землі і перед нами ставить багато питань.
– Володимире Володимировичу, сільське господарство – доволі перспективна галузь для Вінниччини. В цьому секторі у вас є багато конкурентів. Як утримуєте кадри? Тому що зараз «хантять» шалено – переманюють людей до себе. Що робите, як утримуєте своїх працівників?
– Я скажу, що питання кадрів для нас є досить серйозне. Ви правильно сказали, існує внутрішня конкуренція. Якби ще вона була чесна, не виникало б запитань. А коли одне підприємство виплачує достойну заробітну плату і всі податки, а інші – таку ж саму зарплату, тільки в конверті? Є також міграція населення за кордон, люди шукають кращої долі. З іншого боку, всі мають зрозуміти: щоб забезпечити все сільське населення працею, нам потрібно знову повернутися до лопати, коней. Тоді всім людям буде робота. Але ж ми мусимо йти в ногу з прогресом. Конкуренція є. Є холдинги приблизно нашого рівня. З ними простіше конкурувати, вони – прозорі. Тут проблем немає. Проблеми є з тими, хто самостійно хоче господарювати, однак не обліковано. Є деяка частина фермерів, які нечесно себе ведуть. Я знаю, що є фермери чесні, що піклуються за державу та свій добробут, за орендарів. А є зовсім не такі сумлінні. Тут конкуренція – не чесна.
– Що робите, щоб стимулювати працівників?
– Щоб стимулювати, звичайно, є заробітна плата і соціальний пакет. Нещодавно ми суттєво підняли заробітну плату. Орієнтуємося на ринкові речі, аналізуємо рівень зарплати на ринку праці, дивимося скільки платять конкуренти і стараємося заплатити більше. Це також стосується орендної плати за паї. Друге – це умови праці. Ми досить багато вклали в умови праці. Маємо сучасну техніку, яка постійно оновлюється. Плюс диджиталізація –речі, які пов’язані з точним землеробством. Зараз недостатньо посадити на трактор того, хто просто вміє покрутити кермо. Там потрібна відповідна освіта та фахові навички.
До того ж, у нас є соціальний пакет. Для прикладу, зараз 40 наших механізаторів та доярок оздоровлюються у санаторії «Авангард». Це – перша зміна. Ми підписали договір з цим санаторієм, тому будемо оздоровлювати працівників впродовж 3-4 змін по 40 осіб. І це ми здійснюємо щороку. Плюс виділяємо матеріальну допомогу.
– Що нового запланували на 2021 рік?
– Найцікавіше – це впровадження екологічного поля. Ми хочемо втілити проект з вирощування ось цих основних культур, які я вам називав, використовуючи органічні добрива, як основу живлення рослин. До цього часу це були відходи птахівництва в натуральному вигляді, ми мали з цим певні проблеми. Нині все під пильним контролем компанії, екологічних служб, населення, громадськості та різних іноземних перевіряючих компаній, які фахово за цим стежать. Ми чітко дотримуємося усіх параметрів. Коли ми запустили наш біогазовий комплекс, у нас з’явилася інша лінійка органічних добрив. А це основа для впровадження даного проєкту, яка в перспективі забере багато проблем. Важливо, що ці добрива безпечні, в майбутньому їх широко використовуватимуть. Ми вже бачимо це по тому попиту, який на них сьогодні існує. Зараз маємо заявки на придбання 100 тисяч тонн цих добрив. Звісно, віддавати ці добрива ми не будемо, бо використовуватимемо у себе на полях, аби підняти рівень урожайності.
2020 рік був дуже складним. Проте якщо взяти наші показники урожайності, то ми отримали європейський рівень. Ми легко отримуємо понад 10 тонн кукурудзи на площі 50 тис. га. Це не просто.
Інформаційний проєкт «Люди і бізнес» реалізується мультимедійною редакцією «Л’Новини» спільно з Радіо «Лада».
Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП»уже 17 років займається вирощуванням зернових, бобових та олійних культур на Вінниччині, Житомирщині та Черкащині. Розвивають у компанії й тваринництво: тут діє 15 ферм.
– Пане Володимире, щоб можна було краще уявити обсяги виробництва, розкажіть, будь ласка, скільки земель маєте в обробітку і скільки озимих культур посіяли цієї осені?– Приватне акціонерне товариство, яке я очолюю, сьогодні має в обробітку 85 тис. га землі. Наше підприємство орендує землі на територіях Вінницької, Черкаської та Житомирської областей. Відстань між крайніми точками близько 200 км.
– Влітку є де покататися…
– Є де покататися не тільки влітку, а й зимою – географія широка. Тут є свої плюси і мінуси, природні ризики, кожен з яких ми маємо дослідити та визначити. Стосовно озимих культур, про які ви запитали. Для початку відзначу, що «Зернопродукт» є частиною агрохолдингу МХП, ми забезпечуємо своєю продукцією його тваринництво та птахівництво, зокрема і Вінницьку птахофабрику. Ми працюємо з багатьма культурами, але ключовими є 5. Пріоритетними є кукурудза, дві технічні і білкові культури – соняшник і соя. Озима пшениця для нас – це культура, яка використовується для виплати орендної плати пайовикам. Ми її сіємо рівно стільки, скільки потрібно зерна для виплати орендної плати. Для сівозміни ще є така культура, як озимий ріпак – експортна культура, яка дає високі прибутки. Близько 3 тис. га землі знаходяться під кормовими культурами, бо в нас розвинуте тваринництво. Сіємо також гречку, цукрові буряки (їх переробляємо на цукор та роздаємо людям як частина орендної плати), гібридні кукурудзу та соняшник – для власного насіння.
– Коли останній раз в полях були?
– Був позавчора, тому що в нас є ще такий напрямок в роботі, як органічне землеробство. Через запуск біогазового комплексу, який дає можливість переробляти відходи птахівництва на біодобрива, ну і, відповідно, газ. І саме відходи біогазового комплексу – це органічні добрива. Там 2 фракції: рідка і тверда. Ми зараз це все вивчаємо, використовуємо на своїх полях, аби вирощувати якісні та безпечні корми для годівлі птиці. Тому я був нещодавно на полі, дивився, як це все працює.
– В якому стані зараз посіви? Орендодавцям варто хвилюватися за якість і кількість зерна?
– Хвилюватися точно не варто. Сьогодні стан озимих культур (ріпаку та пшениці) досить гарний. Осінь була дощова, ми вчасно все посіяли, тож нині не бачимо жодних негативних впливів погоди на розвиток цих культур. Для нас більш критичним є не зміна погоди зимою, а зміна клімату загалом. Упродовж року більший вплив на культури має літня погода, особливо висока температура, а також вітряна та посушлива погода, низькі запаси вологи у ґрунті. Це впливає значно більше, ніж зимові катаклізми. Проте цього року поки що все нормально.
– Володимире Володимировичу, як гадаєте, мешканцям регіону вигідно здавати вам землю в оренду? Як і чим платите пайовикам?
– Я думаю, що їм вигідно. Якби не було вигідно, то, напевно б, не здавали. У нас 28 700 пайовиків, це чимало. Для якісного обслуговування такої кількості людей потрібно мати відповідний штат, який у «Зернопродукта» є. Орендну плату торік виплачували у пропорції 70 на 30. 70% віддавали грішми, 30% – зерном. Люди здебільшого забирають орендну плату у грошовому еквіваленті. По-перше, населення, яке вдома тримає натуральне господарство, з кожним роком стає значно менше. Зазвичай худобу тримають люди літнього віку, а їм, зрозуміло, стає все важче доглядати за господарством. По-друге, впливає і ситуація в державі. Не всі зараз мають гарну фінансову спроможність. Тому ми людям даємо можливість обирати. Хто хоче отримати орендну плату грішми, може отримати її зараз. А натуроплата здійснюється тоді, коли ми вже збираємо урожай. Здебільшого, це кілька осінніх місяців. Орендна плата – різна. По-перше, різна нормативно-грошова оцінка. По-друге, розміри паю теж різні: є два гектари, є півтора, є три. Ну і плюс ще якість землі. Є ділянки, де нормативно – грошова оцінка невисока – 50-60 тисяч. А є, де 150 тисяч. Проте в середньому орендна плата однакова: півтори-дві тони зерна, мішок-два цукру. В тих населених пунктах, де є підприємства з перероблення олії, ми даємо 300-400 тонн насіння соняшника. Люди переробляють його на олію.
– Хотілося б повернутися до якості землі. Що скажете, як експерт, вінничанам пощастило із землею?
– Однозначно пощастило. Це одна з ключових областей України, де якість землі досить висока. Цей пояс: Полтавщина, Київщина, Черкащина, Вінниччина. Однак ми уже навчилися вирощувати гарні врожаї на різних ґрунтах. У нас є випадки, коли на гірших по якості ґрунтах (природних), ми маємо не гірші результати. Сама технологія уже дає таку можливість. Маємо органічні добрива. Є й інші речі, завдяки яким можна впливати на врожайність культури.
– Володимир Володимирович, відчувається, що Ви землероб на всі 100%, тому що про землю можете говорити годинами. Скільки років у професії?
– Ой, стажу взагалі-то 40 (років). Коли я закінчив академію, це був 85 рік, згодом була аспірантура, а з 90 року я вже працюю.
– Що скажете про адміністративну реформу? Як вона вплинула на ваш бізнес? Кому більше ускладнило життя утворення нових районів – вам чи вашим пайовикам?
– Реалізація реформи тільки розпочалася, але не думаю, що вона нам дуже сильно щось ускладнить. Ми з громадами маємо опосередковані відносини. Ключовим для нас є 2 суб’єкти: орендодавець – це пайовик, конкретна людина, і орендар – це ми. Але я розумію, що люди живуть громадами. Так слов’яни звикли. В багатьох країнах взагалі не мають такого поняття, як село. В нас навпаки, люди звикли до колективу. Чи зуміє ця реформа організувати ці колективи, щоб люди відчули, що за них дійсно переживають, – важко сказати. На виробництво це не впливає. Нам легше, тому що раніше ми мали відносини з майже 70 громадами,а зараз їх – 20. Тобто сама комунікація уже спростилася. Ми, як підприємство, для більшості ОТГ є бюджетоутворюючими завдяки прозорій сплаті податків. Ми все сплачуємо згідно із законодавством, ніколи не затримуємо жодних податків. Тому за нас тримаються не тільки пайовики, але і громади. Коли після децентралізації очільники цих громад сіли і прорахували свої бюджети, там не зовсім так гарно вийшло, як хотілося б. Але на нас та МХП в цілому вони завжди могли і можуть покладатися. Проте, повторюсь, ключове у наших відносинах – це пайовики і ми. Раніше ми на собі тягнули усю сільську інфраструктуру. Зараз змінюємо вид допомоги та її напрямки. Проведемо форум для голів громад. Усіх їх туди запросимо. Спільно шукатимемо рішення, аби комфортно себе відчували усі: і жителі громад, і бізнес, який представлений на цій території.
– Тобто ви дуже зручні, як соціальний партнер…
– Як соціальний партнер дуже зручні. Іноді навіть доводиться вирішувати питання, які за межами наших компетенцій. Але відчуваю, що це потрібно зробити, бо в тому чи іншому населеному пункті проживають люди. Ми ж в Україні живемо, і не можна десь скопіювати західні речі, бо там вже все відбулося уже давно, і все є сталим. Ми ж тільки на шляху до цього.
– Що скажете про ринок землі? Яким у вашій компанії бачать його розвиток?
– Зараз про ринок землі складно говорити. Звичайно, ми вже давно готуємося до змін. Але, скажімо так, нам простіше. Ми зараз орендуємо землю і могли б це робити й надалі. Тим паче, що наша компанія – з іноземною інвестицією, а законодавство забороняє іноземцям брати участь у ринку землі. За законом кожен українець має право купити на першому етапі 100 гектарів землі. Для нас це нічого не вирішує, тому що компанії як суб’єкту господарювання придбати земельні площі закон забороняє. До того ж, люди не будуть одразу все продавати, хоча деякі з них це вже планують. От в нас є частина людей, які сьогодні просять купити у них пай, бо їм потрібні гроші. Я можу купити, як громадянин особисто. З сьомого місяця я б міг це зробити. Але щоб купити 100 гектарів, потрібно мати 100 тисяч доларів, а можливо і трохи більше. Питання – відкрите, воно дискусійне. З іншого боку, зупинитися і законсервувати це все, як в попередні роки, вже не можна. Тому що є чорний ринок землі, якась її частина уже викуплена, інша – не знаходиться на обліку. Всі ці процеси слід привести до ладу, зробити все на законних підставах. Тоді і з‘явиться можливість вивести все з тіні.
Для нас частина ризиків точно є, тому що для компанії ключове – птахівництво. «Зернопродукт» – підприємство, що забезпечує птахофабрики агрохолдинга МХП кормовими культурами. Для їх вирощування, зрозуміло, потрібна земля. В свою чергу, від якості кормів залежить якість м’яса, а отже і безпека людей. Коли ми самі вирощуємо культури, то маємо можливість контролювати все, знаємо, що і як ми робимо. Нас також контролюють інші і ми гарантуємо якість. Зовсім інша справа – годувати наших птахів невідомою продукцію з ринку. Тому ринок землі і перед нами ставить багато питань.
– Володимире Володимировичу, сільське господарство – доволі перспективна галузь для Вінниччини. В цьому секторі у вас є багато конкурентів. Як утримуєте кадри? Тому що зараз «хантять» шалено – переманюють людей до себе. Що робите, як утримуєте своїх працівників?
– Я скажу, що питання кадрів для нас є досить серйозне. Ви правильно сказали, існує внутрішня конкуренція. Якби ще вона була чесна, не виникало б запитань. А коли одне підприємство виплачує достойну заробітну плату і всі податки, а інші – таку ж саму зарплату, тільки в конверті? Є також міграція населення за кордон, люди шукають кращої долі. З іншого боку, всі мають зрозуміти: щоб забезпечити все сільське населення працею, нам потрібно знову повернутися до лопати, коней. Тоді всім людям буде робота. Але ж ми мусимо йти в ногу з прогресом. Конкуренція є. Є холдинги приблизно нашого рівня. З ними простіше конкурувати, вони – прозорі. Тут проблем немає. Проблеми є з тими, хто самостійно хоче господарювати, однак не обліковано. Є деяка частина фермерів, які нечесно себе ведуть. Я знаю, що є фермери чесні, що піклуються за державу та свій добробут, за орендарів. А є зовсім не такі сумлінні. Тут конкуренція – не чесна.
– Що робите, щоб стимулювати працівників?
– Щоб стимулювати, звичайно, є заробітна плата і соціальний пакет. Нещодавно ми суттєво підняли заробітну плату. Орієнтуємося на ринкові речі, аналізуємо рівень зарплати на ринку праці, дивимося скільки платять конкуренти і стараємося заплатити більше. Це також стосується орендної плати за паї. Друге – це умови праці. Ми досить багато вклали в умови праці. Маємо сучасну техніку, яка постійно оновлюється. Плюс диджиталізація –речі, які пов’язані з точним землеробством. Зараз недостатньо посадити на трактор того, хто просто вміє покрутити кермо. Там потрібна відповідна освіта та фахові навички.
До того ж, у нас є соціальний пакет. Для прикладу, зараз 40 наших механізаторів та доярок оздоровлюються у санаторії «Авангард». Це – перша зміна. Ми підписали договір з цим санаторієм, тому будемо оздоровлювати працівників впродовж 3-4 змін по 40 осіб. І це ми здійснюємо щороку. Плюс виділяємо матеріальну допомогу.
– Що нового запланували на 2021 рік?
– Найцікавіше – це впровадження екологічного поля. Ми хочемо втілити проект з вирощування ось цих основних культур, які я вам називав, використовуючи органічні добрива, як основу живлення рослин. До цього часу це були відходи птахівництва в натуральному вигляді, ми мали з цим певні проблеми. Нині все під пильним контролем компанії, екологічних служб, населення, громадськості та різних іноземних перевіряючих компаній, які фахово за цим стежать. Ми чітко дотримуємося усіх параметрів. Коли ми запустили наш біогазовий комплекс, у нас з’явилася інша лінійка органічних добрив. А це основа для впровадження даного проєкту, яка в перспективі забере багато проблем. Важливо, що ці добрива безпечні, в майбутньому їх широко використовуватимуть. Ми вже бачимо це по тому попиту, який на них сьогодні існує. Зараз маємо заявки на придбання 100 тисяч тонн цих добрив. Звісно, віддавати ці добрива ми не будемо, бо використовуватимемо у себе на полях, аби підняти рівень урожайності.
2020 рік був дуже складним. Проте якщо взяти наші показники урожайності, то ми отримали європейський рівень. Ми легко отримуємо понад 10 тонн кукурудзи на площі 50 тис. га. Це не просто.
Спілкувалась Тетяна ПОЛІЩУК
Інформаційний проєкт «Люди і бізнес» реалізується мультимедійною редакцією «Л’Новини» спільно з Радіо «Лада».
Повернутись назад