27 жовтня, понеділок - День української писемності та мови
27-10-2025, 13:21. Автор новини: redactor
Мова - духовний символ нації. День української писемності та мови – свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. У церковному календарі за новим стилем (григоріанський та новоюліанський) – день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети та її звучання неймовірне. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову. З року в рік наша мова збирає все більше справжніх прихильників. Вже з 1997-го року щорічно в Україні святкують День української писемності та мови.
День пам’яті преподобного Нестора Літописця. 27 жовтня – визначна дата для багатьох представників світу історії та релігії. Сьогодні відзначають День пам’яті преподобного Нестора Літописця. Ця видатна людина народилася в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія та отримав сан ієродиякона. Високе духовне життя Нестора, глибоке цінування знань, смиренність та покаяння, патріотизм зробили його шанованим людьми монахом. Головним досягненням Нестора Літописця Печерського стала праця «Повість минулих літ» (1112-1113 роки). У ній преподобний розповів про історію Русі, церкви, свого народу. Для створення літопису він зібрав безліч інформації з різноманітних джерел, опрацював ці відомості та написав глибоко духовний, історико-філософський, богословський твір.
Нестор помер у 1114 році, був похований у печерах Антонія Печерського. Він заповідав своїм учням продовжувати запис своєї великої повісті. Твір продовжили ігумени Сильвестр, Мойсей Видубицький (1200 р.), Лаврентій (1377 р.).
Повернутись назад