dle бесплатно

Ольга Богомолець: Ця медична реформа — не для людей, а для політиків


Відомий лікар, екс-депутат Київради й мама чотирьох дітей розповіла про своє ставлення до впроваджуваної урядом медреформи.

Пані Ольго, ви свого часу не раз наголошували на тому, що українська медицина потребує реформування. І от медична реформа вже півтора року, як триває. Чи відповідає форма цього реформування тій, яку мали на увазі ви?

Я наголошувала на тому, що реформа системи охорони здоров’я має бути не метою уряду, чиновників і політиків, а лише інструментом у збереженні здоров’я українців та надання їм своєчасної доступної висококваліфікованої медичної допомоги. А те, що триває зараз - є реформа заради реформи. І її кінцевим результатом, на жаль, не стане ні продовження тривалості життя, ні зменшення смертності в Україні, ні покращення професійного та економічного статусу лікарів.

У такому разі, що, на вашу думку, слід змінити у впроваджуваній урядом медреформі ?

У тій реформі, що відбувається, я б нічого не змінювала — в ній занадто багато політичних складових. І вона сама через деякий час доведе свою недієздатність. Тому, замість витрачати час на боротьбу з політичними вітряками, я йду іншим шляхом – вибудовую систему, яка дозволяє вже сьогодні зберігати життя моїм співвітчизникам. І як тільки політики припинять бачити в реформі лише гроші й згадають про здоров’я людей – нова система стане їм у пригоді.

Для початку реформу «запустили» в пілотних регіонах – Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і деяких районах Києва. Очевидно, принаймні київські можновладці вважають експеримент успішним, адже днями Київрада ухвалила рішення розширити дію медреформи на всі столичні райони. Ви особисто, якби зараз були в Київраді, голосували б за таке рішення?

Я б у жодному разі не була зараз в Київраді, тому що я професіонал у своїй галузі й точно знаю, куди і як потрібно рухатися для покращення здоров’я людей. До таких, як я, ні в Київраді, ні у Верховній Раді зараз не дослухаються. Доки рішення щодо системи освіти, економіки, сільського господарства, охорони здоров’я ухвалюватимуть політики, згідно з інтересами своєї партії і власного бізнесу, а не в інтересах громадян і країни – в державі пануватимуть повний розлад і занепад. Тому зараз я встигаю робити для людей і держави значно більше, ніж коли була у Київраді!

У більшості розвинених країн система сімейних лікарів себе виправдовує, у нас же поки що більше скарг, ніж задоволених. З пілотних регіонів скаржаться, що на одного лікаря тепер припадає по 3-4 тисячі хворих, і прийняти всіх інколи просто нереально. Найбільше обурюються сім’ї з дітьми, адже «дорослі» лікарі часто розгублюються, коли їх викликають до маленьких пацієнтів із незвичним (як для дорослого) перебігом хвороби. Чи доцільно, на вашу думку – як фахівця і як мами - «ліквідовувати» педіатрів?

Я взагалі проти ліквідації. «Руйнувати – не будувати», а для того, щоб сімейний лікар зміг замінити педіатра, його треба дуже довго готувати. А потім ще витратити багато часу — роки! — на те, щоб він набув належного досвіду. При цьому важливо не зробити багато помилок, які коштуватимуть комусь життя чи здоров’я.

До яких медзакладів – державних чи приватних – ви самі звертаєтеся, коли хворіють ваші діти?

Коли мої близькі хворіють, я звертаюсь не до медичних закладів, а винятково до лікарів, у фаховості й моральності яких я впевнена. Адже лікують не ліки і не лікарні, а лише розум лікаря. Якби не мала такої можливості, то шукала б саме її, адже хочу точно знати, кому довіряти здоров’я рідних і близьких людей .

Як ви взагалі оцінюєте постійне зростання кількості приватних закладів, багато з яких насправді надають не надто якісні послуги?

Зазвичай, чим більша конкуренція, тим якісніший товар або послуга. Але значне збільшення кількості шарлатанів, псевдоцілителів і лікарів-«заробітчан» — явище, напряму пов’язане з відсутністю адекватної державної системи надання медичної допомоги і довіри до наявної системи. Нема кому вірити – от люди і шукають правди на стороні.

Чимало людей, які можуть собі дозволити лікування в приватних клініках, воліють обирати саме їх, аби не давати «хабарів» у державних. Мовляв, краще заплатити більше за офіційним прейскурантом, ніж червоніти й вагатися, яка саме купюра буде достатньою «віддякою» за ту чи іншу медичну послугу. Як, на вашу думку, ефективно побороти проблему мізерних зарплат медпрацівників і, відповідно, геть не безкоштовної державної медицини? Чи допоможе запровадження страхової медицини?

Запровадження загальнодержавного медичного страхування ситуацію зараз не покращить. Бо спершу треба замінити механізми регулювання. Щоб незалежно від того, хто перебуває при владі чи біля керма медичного закладу, гроші не витікали, а працювали для людей і їхнього здоров’я.

Усі ці механізми існують, і не потрібно винаходити колесо – просто для того, щоб їх запровадити саме зараз, до влади мають прийти небайдужі, відповідальні, моральні і високопрофесійні люди.





Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter