Енергійна стратегія. Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко розповів про стратегію розвитку компанії
23-07-2013, 08:55. Автор новини: lada_info
Протягом минулого і на початку цього року компанія ДТЕК активно купувала енергокомпанії, досягнувши своєї головної мети - стати найбільшим гравцем українського енергоринку. Купивши пакети акцій «Крименерго», «Західенерго» і «Дніпроенерго», енергетичний дивізіон СКМ Ріната Ахметова зайняв практично третину українського ринку генерації електроенергії. Не залишилася без уваги і альтернативна енергетика - запущена в минулому році перша черга Ботієвської вітроелектростанції стала одним з найбільших вітропроектов в Україні. Крім того, компанія вийшла в абсолютно нову для себе сферу, зацікавившись видобутком вуглеводнів. Тепер - крім енергогенерацій і шахт - ДТЕК володіє акціями Vanco Ukraine і завершує придбання «Нафтогазвидобування».
Про те, скільки компанія збирається вкласти в ці проекти, про потенціал української енергетики та імпорті газу «Инвестгазете» розповів генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко.
Минулого тижня Кабінет міністрів оголосив про умови приватизації «Донбасенерго». Чи буде ДТЕК, купив минулого року декілька генерацій, купувати ще і цю?
Ні, причому з кількох причин.
По-перше, ми дійсно брали активну участь у приватизації і дуже серйозно розширили свій портфель генерацій. Але ці компанії та станції були в такому стані, що, наприклад, західний інвестор добре б подумав, перш ніж їх купувати. Енергоблоки віком 30-40 років, хронічно недоінвестованими інфраструктура, що вимагає глобальної перебудови. Купуючи «Дніпроенерго» і «Західенерго» ми віддавали розуміли, скільки грошей повинні на них витратити і що повинні зробити, щоб виконати свої зобов'язання. Але придбання додаткових потужностей в такому ж стані - не доцільно.
По-друге, зараз у нас збалансовані видобуток і спалювання вугілля - ми не бачимо причин цей баланс міняти.
По-третє, сьогоднішня частка ДТЕК - близько 30% генерації. Щоб нас не звинуватили в порушенні лімітів з антимонопольних норм, ми можемо збільшити її ще приблизно на 5% - але хотіли б робити це швидше за рахунок вітро-та гідроенергетики.
Тобто «Центренерго» - у майбутньому - вас теж не цікавить?
Не думаю. Поки ми прийняли рішення не брати участь у його приватизації.
Скільки компанія готова витратити на модернізацію активів?
Наш інвестбюджет - найбільший серед українських приватних компаній, він перевищує 10 млрд. грн. на рік. Десь 40% з них ми витрачаємо на теплову генерацію - це приблизно по $ 400-500 млн. щорічних інвестицій протягом найближчих 5 років.
За рахунок чого компанія може окупити такі витрати враховуючи, що тарифи на внутрішньому ринку жорстко регулюються?
На жаль, наш енергоринок застряг в минулому. Якщо на початку століття ми були лідерами з реформування ринку і, ввівши правила оптової торгівлі, випереджали сусідів, то останні десять років - просто втратили. Багато залежить від того, чи буде прийнятий закон про основи функціонування енергоринку. Наскільки я знаю, до щорічного пленарного засідання ради інвесторів при Президентові, яке відбудеться в листопаді, уряд повинен доопрацювати закон і винести його на друге читання. Прийняття цього закону відкриє дорогу до розвитку ринку.
Розвиток енергетики можливий тільки за рахунок лібералізації енергоринку, зрозумілих правил гри і появі джерел фінансування для величезних проектів. Це утопія вважати, що за рахунок підвищення тарифу можна будувати нові енергоблоки. По-перше, тут потрібні гроші на 15-20 років максимум під 3-4%. По-друге, тарифи для промисловості і так на рівні середньоєвропейських; і навіть для забезпеченої частини населення їх поки ніхто змінювати не готовий. Хоча давно зрозуміло, що дотувати усією країною потрібно тільки дійсно нужденних, а забезпечені люди повинні платити повну вартість. Іншими словами, дохід генерації сьогодні обмежений і при цьому є інфляція, витрати і т.д. У таких умовах наш резерв - зниження собівартості продукції. Це основний фокус компанії в даний момент.
Виходить, що зараз компанія може заробити тільки на експортних поставках?
Зараз немає навіть цього джерела доходів. Ми купуємо енергію по 49-50 євро за МВт / год, а продаємо в середньому за 42 євро. Якщо хтось скаже, що готовий забезпечити наші обсяги експорту та гарантувати завантаження потужностей - ми готові поступитися місцем. Експорт зараз збитковий - це виключно соціальне навантаження заради спалювання вугілля.
У країні сьогодні профіцит в 5 млн. тонн. А якби ми минулого року не продали 10 млрд. кВт / год, то мабуть не спалили б ще 5 млн. тонн вугілля. Відповідно, 20-30% шахт, наших і державних, були б зупинені і тисячі людей залишилися б без роботи.
Тим не менш, ви заявляєте про плани щодо збільшення експорту. Чому?
Ми видобуваємо 50% вугілля в країні і його потрібно спалювати. Крім того, є домовленість з державою, що ми повинні щорічно закуповувати у нього 3,5 млн. тонн після аварії на Вуглегірської ТЕС. Ми не можемо зупинити експорт, інакше у нас ламається увесь виробничий ланцюжок.
За якими напрямками Ви плануєте збільшувати експорт?
У західному напрямку ми обмежені потужностями Бурштинського енергоострова. Ці обсяги можна було б збільшити, якби у нас була вставка постійного струму, синхронізуючої частоти двох енергосистем. Ми говоримо про її необхідність третій рік, готові інвестувати - але не можемо розпочати через бюрократію. «Треба подумати, подивитися, зібрати техраду ...». Хоча ця вставка додала б 600 МВт вихідної потужності, експорт яких дозволив би забезпечити спалювання ще більше мільйона тонн вугілля. Якщо говорити про Молдову, то сьогодні ми забезпечуємо близько 30% споживання країни і плануємо збільшувати експорт - технічних перешкод тут немає. Є ще Білорусь і Росія - там теж немає технічних обмежень, але є питання до ціни енергії. Тим не менш, ми ведемо переговори і в найближчому майбутньому можемо почати постачати енергію в Росію.
Фактично, ви забезпечуєте собі майбутні ринки в розрахунку на зростання ціни?
Так. Я оптиміст - адже колись середня ціна в Європі була 80 євро за МВт. Думаю, ціни відновляться. Ми хочемо бути присутнім на зовнішніх ринках.
Ви говорите про профіцит вугілля, але торік купували шахти як в Україні, так і в Росії. Навіщо?
У нас був дефіцит вугілля антрацитної групи, потрібно було закрити потреби нашої генерації. Обухівську шахту ми купили через якість вугілля - там вміст сірки менше 1%. Щоб освоювати експортні ринки, ми змішуємо вугілля з Ровеньків і Свердловська з російським.
Крім того, складно було очікувати такого падіння споживання. У 2008-му, коли ВВП впав на 15%, споживання електроенергії скоротилося на 10%. Зараз кризи немає, але за півроку споживання зменшилося на 5% ... Плюс, у минулому році ціни на зовнішніх ринках впали на 20-30%. А видобуток вугілля в Україні зріс на 1,5 млн. - ось так і виник цей дисбаланс.
Скільки вугілля з видобутого ви експортуєте?
Цього року добудемо 42 млн. тонн, з яких 4 млн. експортуємо.
Наприкінці минулого тижня було оголошено, що ДТЕК почав імпортувати газ. Ваша мета - забезпечити себе паливом або стати газотрейдером?
Головне - забезпечення власних потреб. Весь обсяг імпорту буде поставлений на підприємства СКМ, яким щорічно потрібно понад 5 млрд. кубометрів газу. Поки ми будемо імпортувати 100 млн. кубометрів на місяць, розраховуючи збільшити обсяг до 200 млн. - але тут є певні техобмеження з прокачуванням з Угорщини.
Одночасно наші потреби буде забезпечувати «Нафтогазвидобування», угоду з купівлі якої ми постараємося завершити найближчим часом. У цьому році компанія добуде 500 млн. кубометрів, в наступному, сподіваюся, переступимо позначку в мільярд. Відповідно, залишається нестача в 2-3 млрд. кубометрів - але ми не повинні зупинятися на поставках з Європи, треба вести діалог з Газпромом. Ми приватний гравець і, слава Богу, не зав'язані на політичному контракті. Тому будемо шукати можливість забезпечити себе газом за нормальними цінами. А в майбутньому, коли знайдемо досвід, можливо займемося і трейдингом.
Вас не лякає норма про те, що «Нафтогаз» хоче зобов'язати всіх приватних гравців газового ринку закачувати 50% палива в ПСГ?
Це приголомшлива ілюстрація до того, як чиновники «дбають» про поліпшення інвестклімату в країні. З першого липня ввести зобов'язання із закачування і тоді ж в чотири рази підняти тариф на зберігання і закачування. Хоч би розділили ці дві події на кілька місяців! Слава Богу, у нас працює компанія Shell, до голосу якої прислухаються - зараз це рішення начебто скасовано. Адже по суті, це теж саме, що просто експропріювати 50% газу. Ми категорично не готові нести додаткові витрати і у ДТЕК є маса аргументів для цього. Ми не комерсанти, а споживачі газу і не будемо слідувати таким неринковим правилами.
Торік ви досить легко вирішили питання з Vanco, уклавши мирову угоду з урядом. Це теж частина проекту щодо забезпечення газом або ви хочете почати добувати нафту?
Первинна мета для нас видобуток газу. Поки невідомо, скільки там газу або нафти. Це масштабний проект і самі його ми не подужаємо - потрібна фінансова підтримка та експертиза. Глибина шельфу - дві тисячі метрів, що вимагає більше $ 150 млн. на одну свердловину з імовірністю отримати продукт в 25-30%. Тому будемо шукати партнерів. Vanco - складний проект. Але якби не втрутилась політика - продукт вже був би.
Якщо розвиток вугільного і газового напряму виглядають логічно, навіщо компанії вітроенергетика, вигідна тільки при зеленому тарифі?
Це логічне запитання. Зараз цей проект рентабельний дійсно завдяки зеленому тарифу. Не використовувати цей режим було б нерозумно. Але це проекти інноваційні, які дають нам досвід роботи з новими технологіями. І це лягає в рішення наших екологічних проблем - електростанція, що працює на українському вугіллі з 2-3% сірки, продукує безліч викидів, а ми можемо це компенсувати не тільки реконструкцією блоків, але і зеленої енергією. Це були відправні точки, для прийняття рішення зайнятися цим проектом. Але думаю, що через 3-4 роки вітроенергетика навіть без зеленого тарифу буде конкурувати з традиційною. І це теж вкладається в нашу стратегію.
На початку інтерв'ю ви говорили про проекти в гідроенергетиці. Ви плануєте будувати ГЕС?
Не з нуля. Ми подивилися на малі ГЕС, до 20 мВт, і зрозуміли, що це не привабливі для нас проекти. Інша справа - велика енергетика. Якщо будуть плани щодо концесії для добудови заморожених проектів, або уряд вирішить приватизувати якусь з існуючих ГЕС - ми будемо брати участь.
Повернутись назад