Офіційна сторінка ТРК "Подільські комунікації"
Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
У місті Ладижині продається будинок
Більше 200 ладижинців вийшли на центральну площу міста вшанувати пам'ять жертв Голодомору Злочини тоталітарного режиму по створенню штучного голоду в Україні у 1932-33-х роках не будуть забуті.
Більше двохсот ладижинців у суботу, 23 листопада взяли участь у громадянській панахиді на центральній площі міста та запалили символічні свічки пам’яті. Секретар Ладижинської міської ради Людмила Бучко у своєму виступі зазначила, що архівні документи засвідчують, що наприкінці 1932 – на початку 1933 р. голодом була охоплена вся територія Поділля. Не було села, в якому б щоденно не з’являлись все нові випадки опухання та смерті людей.
"Особливо постраждало від голоду населення в Калинівському, Немирівському, Брацлавському, Літинському, Вороновицькому, Махнівському, Іллінецькому, Липовецькому, Шаргородському та інших районах Вінниччини",- наголосила вона.
Крім того, Людмила Бучко навела приклад жорстокості тодішньої влади та нелюдських страждань українців.
"Можна навести багато документів, які не залишать нікого байдужим. Так, наприклад, учень 7-го класу Сальницької школи (Калинівський район), син одноосібника-бідняка, написав голові сільради листа такого змісту: «Кузьма Петрович! Тиждень як помер від голоду батько. Мати лежить хвора і вся спухла. Окрім мене, залишилось ще троє дітей. Вони попухли також. На мою долю випало бути головою двору. Допоможіть чим можете. У нас сьогодні на вечерю не залишилось навіть буряків. Врятуйте маму, дітей, ми вступимо в колгосп, і буду я там з мамою працювати, щоб забезпечити цих малих дітей хлібом. Не відмовте, Кузьма Петрович. Невже я сім класів вчився, щоб померти голодною смертю. Свіргун». На жаль, ні автор листа ні його мати, брати і сестри допомоги не дочекалися, вся сім’я Свіргунів померла",- зазначила вона у своєму виступі на центральній площі міста.
За розрахунками дослідників, тільки Поділля втратило в 1933 р. понад 200 тис. дітей.
Крім того, Людмила Бучко зазначила, що до 1932 року Ладижин був районним населеним пунктом, але у зв’язку із невиконанням плану колективізації, Ладижинський район був розформований і Ладижин увійшов до складу Тростянецького району. За свідченнями, голод у Ладижині мав масовий характер, але у зв’язку з тим, що в архівах Тростянецького району про Ладижин практично даних немає, дослідникам дуже важко з’ясувати точну кількість жертв голодомору.
"Під час пошукових робіт 2007-2008 років було зібрано свідчення близько 80 жителів Ладижина та Лукашівки, які були свідками тих страшних подій. На підставі цих свідчень вдалося встановити прізвища 20 наших мешканців, які померли в ті часи, і вони включені в Національну Книгу Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, Вінницька область",- підкреслила Людмила Бучко.
Для вшанування жертв голодомору, ще напередодні, на 3-х кладовищах Ладижина і в Лукашівці встановлені пам’ятні знаки – хрести, біля яких щорічно у листопаді відбуваються жалобні заходи.
Учасники скорботного мітингу вшанували пам’ять безвинно замучених голодом земляків хвилиною мовчання, запалили поминальні свічки, а також ознайомилися із виставкою артефактів про голод 32-33-х років, яку підготував сектор краєзнавства МБК "Лада".
Нагадаємо, що в суботу, 23 листопада виповнилося 80 років початку Голодомору 32-33- років в Україні. |
|
|