dle бесплатно

На Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната Танцюри


14 червня у селі Зятківці Гайсинського району було велелюдно. 

Цього дня тут відбувався обласний фестиваль «Тернова хустка – роду оберіг», приурочений до 113 – ї річниці від Дня народження подільського фольклориста, етнографа та  краєзнавця Гната Танцюри, який записав понад п’ять тисяч пісень. 

Захід  уже набув Міжнародного значення, адже сюди приїздять гості не лише зі всієї України, а й з-за кордону. Цього року фестиваль зібрав творчі аматорські фольклорні колективи зі всієї Вінницької області, приїхали також як  учасники  гості з Донеччини – вокальне тріо співачок.

Серед почесних гостей на заході були Марія Скрипник - начальник управління культури і туризму обласної державної адміністрації, заслужена артистка України, кавалер Ордену княгині Ольги , Тетяна Цвігун -  директор обласного центру народної творчості, заслужений працівник культури України, кавалер Ордену княгині Ольги, Ганна Секрет -  заслужений журналіст України, ведуча телепередачі «Дивоцвіти» та «Будьмо знайомі» Вінницького обласного телебачення,  Микола Дмитренко -  доктор філологічних наук, мистецтвознавець,  фольклорист, засновник Всеукраїнського часопису народознавства, член Національної спілки письменників,  Сергій Котенко - голова Гайсинської районної державної адміністрації, Олександр Цвігун - заступник голови районної ради та інші.

У своїй промові Сергій Котенко, голова Гайсинської районної  державної адміністрації, подякував своєму видатному земляку Гнату Танцюрі за плідну творчу роботу на благо краю та всієї землі української, згадав про ту важку політичну  ситуацію, у якій знаходиться наша країна, про тривожні події, які зараз доводиться переживати українському народу і звернув увагу на те, що ми усі зробили великий важливий крок у боротьбі за нашу справжню свободу та незалежність. За його словами, багатії та олігархи зі своїми матеріальними цінностями зараз опинилися поза законом та засуджені народним волевиявленням і вони втекли з нашої землі, а прості, справжні люди, які багаті справжніми моральними цінностями, які бережуть і множать головне народне багатство.
 
«І таких, як ви, по всій Україні - тисячі, мільйони, і я вклоняюся вам, адже саме ви є тими справжніми багатіями, які несуть у світ духовне багатство. Ми зараз  усі думаємо, як зупинити війну. Я упевнений, що саме такі люди, як ви, з такими душами, - можуть зупинити усе, що загрожує нашій землі. Невже у когось підніметься рука на таких людей? Дякую вам і вклоняюся за те, що ви такі є»,- сказав пан Сергій. 

Усі виступаючі на зятківецькій сцені були єдині у думці, що Україна у нас – єдина,  і український народ завжди прагнув і прагнутиме миру та добра, ніс та нестиме культуру і надзвичайно багаті духовні цінності нашого народу і нас нікому не зламати, бо в українців є міцний фундамент – духовний, миротворчий та об’єднавчий. 

Марія Скрипник - начальник управління культури і туризму обласної державної адміністрації, заслужена артистка України, кавалер Ордену княгині Ольги, побажала усім, щоб традиційний оберіг роду українського – тернова хустка – покрив всю України і захистив від війни та зла.

Тема свята – дуже символічна, адже традиційна тернова хустка – справді український національний оберіг, який супроводжує українських жінок від самого народження і до кінця життя. Тернова хустка із покон віків була оберегом кожного роду українського, передавалася у спадок, була своєрідним захистом  і гордістю кожної родини, ознака краси чарівних українських жінок. Кожен колір, візерунок на хустці – символічний і має своє значення, і усе це сплітається у своєрідну картину нашої української природи, історії, життя та традиції українського народу. 
 
Тож на фестивалі учасники не лише представляли свої співучі таланти, танці, фольклорні композиції, пригощали усіх найкращими  стравами української  традиційної кухні, а й демонстрували свої старовинні тернові хустки. Кожна сільська громада , кожен колектив привіз із собою вишиті рушники, сорочки, різнобарвні хустки – стародавні, ті, що передаються із покоління у покоління, та сучасні, і усім цим були заквітчані, оздоблені їхні намети. 
  
Господарі свята – гайсинчани демонстрували кожен не більше одного номеру, даючи можливість  гостям – приїжджим учасникам показати  два і більше номерів. 

Усі співучі фольклорні композиції виконувалися наживо, і зятківецька земля  наповнилася того дня чистими українськими голосами, чудовими мелодіями і наспівами – сучасними та старовинними піснями, під акомпанемент народних інструментів, або акапела, чарували учасники глядачів і чудовими запальними танцями, різноманіттям традиційних для кожного району чи села народних костюмів та тернових хусток.

Кожному учаснику на згадку організатор дарували символічні презенти та хустки.  
 
З давніх  часів хусткою українка прикривала своє волосся, але в неї завжди було відкрито обличчя, і це свідчить про волелюбність, гордість і  самодостатність українок, а в часи козаччини і в усі нелегкі часи боротьби за волю України українські дівчата дарували вишиті хустки своїм нареченим, як оберіг та на знак вірності і кохання.  

«Хустка життя, як її називають у народі, – нетлінна пам'ять про  наших мам, бабусь, прабабусь – берегинь українського роду, тож нехай цей символ буде незмінним оберегом від усього злого і недоброго, а дарунки наші нагадують  про це чудове українське свято», - побажала наприкінці ведуча фестивалю.
На Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната ТанцюриНа Гайсинщині відбувся фестиваль імені Гната Танцюри 




Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter