dle бесплатно

Практичний психолог: Імунітет першокласника направлений на подолання стресового стану в школі


Світлана Чірва

Вітаю. В ефірі програма «Актуальне інтерв’ю», перед мікрофоном Ніна Ярошенко.


 

У навчальних закладах України розпочався черговий навчальний рік. Першокласники, їхні батьки і вчителі можуть зіткнутися з певними проблемами у навчанні. Наприклад, дитячий стрес від перших у житті шкільних буднів, страх невдач та замкненість «першачка». Саме про ці та інші шкільні негаразди, а також про методи їх подолання розповість практичний психолог, Світлана Чірва. Доброго дня, Світлано.

«Доброго дня!»

В Україні до першого класу зараховують дітей, яким на 1 вересня виповнилося повних 6 років. Однак, є випадки, коли батьки віддають своїх діток до школи на кілька місяців раніше. Скажіть, будь ласка, чи готові діти такого віку до навчання у загальноосвітній школі?

 

«Це окремі випадки, вони вирішуються на місці дирекцією школи, психологічною службою школи і міським відділом освіти. Потрібно говорити про те, що є паспортний вік, а є вік психологічний. Іноді паспортний або випереджає, або навпаки не дотягує до психологічного. Дитина шести років має обов’язково декілька поміняних молочних зубів на корінні. Якщо дитина маленького зросту, щупленька, часто хворіє, можна говорити про те, що її фізичний розвиток не дотягує до паспортного віку. Крім цього, обов’язково звертається увага на психологічну підготовку до навчання в школі. На що обов’язково потрібно звернути увагу - це на те, скільки часу вона може утримувати свою увагу на одній справі. З року в рік з’являються діти, які не справляються. Дитина починає плакати, відмовляється іти в школу, вимагає, щоб приходила мама, повертається до звичок, які вже давно пройшли або дитина починає заїкатися чи різко хворіти. Внутрішні сили організму – імунітет – направлений не на боротьбу з інфекціями, а на те, щоб перебороти стресовий стан».

На що обов’язково потрібно звернути увагу батькам та вчителям першокласників?

 

«У шестиліток процеси збудження переважають над процесами гальмування. У чому це виражається? Дитина почала гратися: вона грається, захоплена грою. Мама каже: «Лягай спати». Так потрібно сказати десять разів. Це тому, що зупинити себе і почати робити щось інше дитина просто ще фізично не може. У школі це виявляється проблемою тому, що на уроці потрібно працювати. Дитина не може так швидко, як хочеться вчителям, дорослим перейти від гри до навчальної діяльності. У шестилітньої дитини всі процеси, які задіяні у навчанні: пам'ять, увага – вони всі мимовільні. Вони включаються тоді, коли дитині це інтересно. Батьки, можливо, про це не знають. І коли батьки, з самих гарних міркувань, змушують дитину переписувати по сторінці паличок, то вони йдуть проти її фізичного, психологічного розвитку. Дитина, ідучи в школу, повинна підкорятися загальноприйнятим правилам, чути вчителя, уміти організувати себе, знати свою домашню адресу, елементарні речі про навколишній світ. Це залежить безпосередньо від того, наскільки багато і як саме спілкуються з нею батьки. Дитина з дитячого садка приносить ці знання, але дуже велике значення відіграє сімя».

Скажіть, будь ласка, чим сучасні українські школи відрізняються від європейських, під які, до речі, підлаштована Болонська система навчання?

 

«Європейська початкова школа відокремлена від середньої і старшої школи. Це інші приміщення, там усе прилаштовано до потреб дітей 6-9 років: немає голосних дзвінків, невеликі класи. Адміністрації наших шкіл теж роблять максимальні зусилля для того, щоб пристосувати нашу гучну, перевантажену школу до умов шестиліток. Але все одно на рівні держави класи переповнені, дозволяється до 30 і більше дітей. Для дітей шести років це дуже великий травмуючий психологічний фактор».

Яким чином батьки можуть зменшити стрес для дитини, що вперше йде до шкільного навчального закладу?

«Коли дитина приходить в школу, то її рівень стресу, в порівнянні із дорослим, відповідає такому, який відчуває людина, коли змінюєте місце роботи. Ви відчуваєте розгубленість, вам здається, що все буде погано, ви не справляєтеся, що на вас не так дивляться. Те саме переживає і «першачок». Крім того, ви, як доросла людина, маєте досвід переживання цих ситуацій. Дитина ж такого досвіду не має, вона опирається лише на реакцію дорослих. Не робіть дітей прив’язаними до мобільного телефону. Дитина повинна вміти звернутися по допомогу і до вчителя-вихователя, розв’язати проблему самотужки, звернутися до друзів. Ви краще всього приведіть дитину за кілька днів в школу, заходьте в школу ще до початку навчання, поводіть дитину – це особливо важливо для першокласників і для тих, хто приходить на нове місце навчання. Покажіть де туалети, де їдальня, де стаціонарний телефон, де знаходиться медпункт, де бібліотека. Стимулюйте дитину, щоб вона розмовляла із працівниками школи. Поясніть, що усі тут на неї чекають, що з усіма потрібно здороватися тому, що це тепер ваші знайомі. Дитина повинна розуміти, що школа її чекає, це гарне світле приміщення, це її другий дім на найближчі 10 років. І тоді у вересні вона буде туди йти, як у знайомий дім».

Як щодо додаткових занять, гуртків для першокласників? Яким чином варто будувати позашкільну діяльність у перші дні навчання?

«Перших два тижні навчання - це період звикання, не важливо першокласник це чи одинадцятикласник. Потрібно змінити свій режим, звикнути знову до нових умов. Батьки повинні відноситися до цієї дитини як до такої, що прихворіла: з особливою увагою, з певними поблажками, не акцентувати увагу на тому, як усе складно. Щодо додаткових навантажень. В першому класі можна – хіба що ви бачите, що дитина це тягне. Якщо буде багато інших навантажень, то ви ризикуєте привести дитину до психологічного виснаження».

Цього року до Ладижинських шкіл зараховані також дітки-переселенці зі Східної України. З якими особливими труднощами вони можуть зіткнутися та на що слід звернути увагу їхнім батькам і вчителям?

«Діти із східних районів, крім того, що прийдуть в нові школи, нові колективи, мабуть, дехто із них пережив неприємні для себе хвилини. Тому батьки і вчителі повинні звернути увагу на якісь незвичайні моменти для поведінки. Якщо дитина замикається, стає плаксивою, починає багато чого боятися - це є причиною щоб звернутися по допомогу до спеціаліста, проконсультуватися у психолога. Нехай діти, якщо вони хочуть про це говорити, нехай вони про це говорять. Не потрібно батькам чи вчителям казати, щось на шталт забудь усе, не згадуй. Потрібно десять разів проговорити, нехай розповідає десять, аж поки дитина не зрозуміє, що все, розповідати більше немає про що».

Щоб підсумувати, дайте, будь ласка, кілька загальних порад батькам першокласників.

 

«Хочу сказати, що я рекомендую батькам першокласників набратися терпіння. Перший клас як вагітність – 9 місяців, а нудити починає з першого дня. Перш за все, заспокоїтися потрібно мамам, папам: усе у вас вийде, усі діти навчалися, навчилися і ваші теж навчаться. Будьте впевнені, що все буде добре, і ви разом зі своєю дитиною цей період проживете якнайкраще. Дитина повинна бути впевнена в тому, що батьки їй обов’язково допоможуть, щоб не сталося. Не лякайтеся, якщо дитина повертається на деякий час у дитинство. Скажімо, просить поспати з нею, повертається до звичок, які були в ранньому дитинстві – це такий захисний механізм, він досить швидко минає. В першому класі дуже великою проблемою є не читання, а письмо: у дітей погано розвинені дрібні мязи рук. Тому купуйте дітям конструктори, мозаїки, давайте старі газети, журнали, щоб вони вирізали з відти усе, що тільки можна, давайте нанизувати горобину, робити намисто – усе це розвиває дрібні м’язи руки. Пам’ятайте, що починаються інтенсивні розумові навантаження. Мозок живиться глюкозою, тому дитина вранці обов’язково повинна поснідати. Купуйте більше яскравих кольорових овочів і фруктів (вони містять необхідний для дитини йод). Зверніть увагу на робоче місце вашого першокласника. Воно має бути спеціально обладнане. Якщо це не окрема кімната, то це повинен бути окремий стіл, поличка. Пам’ятайте, що після закінчення школи 85% дітей мають сколіоз, до 70% - мають проблеми із зором. Тому це має бути добре освітлене місце, і ви повинні обов’язково звертати увагу на те, як сидить дитина. Будьте уважними при виборі портфеля, хоча у першому класі він фактично не потрібен. Купуйте розвиваючу літературу, де можна малювати, де є логічні завдання. Не розв’язування задач-прикладів тренує мозок, а логічні навантаження».

Я дякую за розмову Світлані Чірві, практичному психологу, яка згодилася розповісти нам про актуальні проблеми першокласників та методи їх подолання. У студії з Вами була Ніна Ярошенко. Бажаю вам всього найкращого, душевного спокою та мирного неба.





Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter