Через наполегливість учнів у Тростянці звільнили непатріотичну вчительку

Більше року на адресу вчительки математики однієї із тростянецьких шкіл лунали скарги з приводу її нетактовного ставлення до дітей, некоректної поведінки у педколективі та навіть відвертої антидержавної пропаганди (Росія всім хоче добра, в Україні після Майдану всі і все не так).

Поведінку вчительки обговорювали у школі на педрадах, у районному відділі освіти (одного разу навіть догану оголосили за некоректне поводження з учнями), присвячувалась вчительці увага на сесіях селищної ради, пишуть "Тростянецькі вісті". Врешті, все залишилося на своїх місцях. Вона, як і раніше на уроках принижувала національну гідність дітей, обзивала їх тупими та майданутими, пророчила сумне майбутнє. Вчительці було все одно, що про неї говорять та думають, не слухала нікого, казала лише своє. За це й прізвисько вже отримала – «телевізор».

Першими вдалися до активного протистояння… семикласники. Діти відмовилися, а батьки їх у цьому підтримали, іти до школи після того, як вчителька сказала хлопчику  у вишиванці, що вона годиться лише для того, щоб нею дошку витирати, а дітям, у яких на рюкзаках та косичках були пов’язані жовто-блакитні стрічки наказала їх познімати, бо «таке носять лише дауни».
За семикласниками бойкотували уроки математики десятикласники. На класні збори з приводу бойкоту вчителька не прийшла, ображено заявивши, що від неї відмовилися, отже, й вона діятиме відповідно. При цьому не збиралася відмовлятися продовжувати читати у цьому класі математику.  Пропозицію голови профспілки освітян Валерія Єндерюкова написати заяву за власним бажанням, відмела фразою «ви мене до інфаркту хочете довести».  Все ж, після офіційних заяв семикласників та десятикласників до районного відділу освіти, обласного управління освіти і науки, також певних структур, вчителька написала заяву на заслужений відпочинок. 14 квітня у школі був її останній робочий день.

-  Вона – спеціаліст високого класу, пропрацювала у школі більше тридцяти років, але вчитель повинен бути не лише хорошим викладачем, а повинен мати ще й високі моральні  якості, - каже начальник районного відділу освіти Ольга Ільченко.
Її дійсно знають у Тростянці, як хорошого математика. Кажуть, занижувала оцінки, аби змусити ходити до неї на індивідуальні уроки репетиторства. Ходили. Несли по сто гривень за урок, але не шкодували. Тут, кажуть, вчителька викладалася на всі сто. Її учні не поступалися своїми знаннями вихованцям престижних столичних шкіл. Все ж, зараз батьки дітей до неї не пускають. І справа зовсім не в грошах. Чому так трапилося? Що сталося з людиною? Про це залишається лише гадати. І хтозна, чи все так просто, як здається на перший погляд.

Незадовго до історичних подій в Україні авторитетна тростянецька вчителька за досить короткий термін зуміла об’єднати на своїй сторінці в «Однокласниках» тисячі  людей – колишніх учнів школи.  Хтось із них не завжди був задоволений «несанкціонованим» розміщенням  колишньою наставницею в інтернеті  їх особистих фотографій, та загалом сторінка шкільної історії в обличчях викликала багато інтересу і спогадів.

Чи та, здавалося б, гарна ідея сама прийшла в голову тростянчанки, чи хто її навіяв, але, як тільки переповнена чаша терпіння привела українців на Майдан, наша вчителька почала активно використовувати свої можливості (нагадаю, в соціальній мережі у тростянчанки було кілька тисяч «друзів», які постійно могли читати і бачити, що вона розміщає на своїй сторінці) зовсім не в цілях єдності, братерства, миру та любові. Зі сторінки відрами полився антимайдан з яскраво вираженими симпатіями до політики Росії. «Друзям» полетіли персональні листи, пронизані  ненавистю до них, «майданутих бандерівців», та до всього українського. 

Хтось намагався вести полеміку, хтось відверто в очі казав їй про кричущу нетолерантність, проте, все марно. Коло «однокласників» почало зменшуватися, але ж не одними соціальними мережами пропаганда живе. Школа! Ось благодатний грунт. Як навчиш дітей, з тим і підуть у життя. Не врахувала викладачка (чи ті, хто, можливо, якимось чином зомбував її)  лише одного: наші діти народилися не в тому світі, що ми. Їх ніхто не вчив з пелюшок, що вони –  практично бездумні гвинтики державної системи. Кожна дитина тепер усвідомлює, що вона  – особистість з правом вибору.  Крім того, наші діти настільки швидко розвиваються, що вже самі здатні вчити дорослих і патріотизму, і правильному ставленню до життя та людей.

Саме діти зупинили те, на що неспроможні були дорослі через вбиті у голову поняття, недалекоглядність та хибні етичні міркування. Дорослі до цих пір не розуміють, що поки вони прикривають фразами на зразок «згідно закону неможливо» своє небажання категорично вирішувати певні питання – такі, як наша вчителька розхитують стабільність у кожному населеному пункті України.  Якщо ми хочемо зберегти територіальну цілісність, свою незалежність, державу врешті-решт – тоді повинні зміцнювати державний імунітет, який буде швидко реагувати і рішуче нейтралізовувати антитіла – все те, що прийшло руйнувати. А все починається з думок та слів, вони формують настрій, ідеологію, події…  

                                                                                                       Автор: Оксана Гайсин