dle бесплатно

Правила бізнесу Юрія Косюка


"Я часто кажу, що одружений на своїй роботі"

Юрій Косюк збудував в Україні компанію із виробництва курятини - "Миронівский хлібопродукт". Минулої весни він залишив посаду генерального директора МХП і пішов працювати заступником голови Адміністрації президента. Ненадовго. Через півроку Косюк знову встав біля керма своєї компанії.

Hubs відібрав найбільш яскраві цитати Юрія Косюка про бізнес.

Я завжди хотів бути директором м'ясокомбінату.
Для дитини з родини вчителів, що виріс у маленькому містечку, не було більш переконливої success-story, аніж кар'єра директора м'ясокомбінату. У них були недоступні "простим" людям блага.

Усім потрібний на якомусь етапі холодний душ
Для мене м'ясокомбінат виявився саме  таким холодним душем. Після низки успішних проектів - вдалого закінчення вишу, успіху на біржі - повинно було відбутися щось протверезююче.

Коли бізнесмен говорить: "Я знаю, як це добре зробити", -  на язиці вертиться запитання: "А для кого ти збираєшся це робити?". Спочатку подумайте, кому ви це хочете продати, потім - за якою ціною продати і  чи зможете продати взагалі.

Кожний має займатися тим, що у нього виходить і що приносить йому моральне задоволення. У протилежному випадку це не бізнес, а суцільні муки.

Правила бізнесу Юрія Косюка  Запозичити якусь готову бізнес-стратегію, підглянуту за кордоном, мені не вдалося. Аналогів МХП у світі не існує. Ні в США, ні в Бразилії, ні, тим більше, у Європі немає компаній з такою вертикальною інтеграцією, як у нас. Компанії розвивають один-два напрямки бізнесу, інше віддають на аутсорсинг.

Як би утопічно сьогодні це не звучало, у майбутньому на ринку може з'явитися штучне м'ясо, з яким нам доведеться конкурувати. Між іншим, цей сценарій набагато більш імовірний, аніж те, що нас наздоженуть наші найближчі конкуренти.

Я цілком комфортно почуваю себе в нинішніх умовах.
Я знаю кілька прикладів, коли люди вийшли з бізнесу, "відкешились", а сьогодні втрачають гроші на нетипових для себе проектах. На питання, як би вони діяли, коли б можна було повернути все назад, 90% відповідає, що не виходили б з "рідного" бізнесу. Навіщо щось змінювати, якщо почуваєш себе комфортно?

Для мене диверсифікованість - це підвищення ризику і втрата концентрації. В українській індустрії є багато прикладів, коли в чоловік двадцять бизнесов, і тільки два з них генерують кеш.

Я побудував надійний човен, і тим, хто в ньому, нічого боятися. Люди в моєму човні повинні бути кращими, "хворіти" своєю справою. Щоб човен не тільки тримався на плаву, але рухалася вперед, команда повинна однаково старанно грести.

Хто не гребе - той за бортом.
Розмови про те, що сьогодні більше конкуренції і важче почати свою справу, для мене звучать як відмовки ледачих чи бездарних людей. Просто одні беруть і роблять, а інші розповідають, чому в них не виходить.

У нашій країні, навіть якщо ти будеш робити все нормально і правильно, тобі, швидше за все, доведеться йти на якісь компроміси з корумпованими чиновниками.

На якомусь етапі забудь про родичів і друзів. Усі рівні. Тільки почнеш розпускати соплі - усе пропало. Я ні з ким із друзів не працюю. Я в цьому відношенні категоричний, звільнив половину родичів. Ті, що залишилися, трудяться на найважчих  позиціях. Вони повинні або бути зразком, або піти.

Немає поганих і хороших співробітників - усі вони є продуктами системи. Безконтрольність, нечіткі постановки завдань, неправильна мотивація руйнують людей.

Думаю, що для нас [України] правильною моделлю розвитку є Бразилія, що сьогодні - найбільший гравець на світовому ринку виробництва продуктів харчування й аграрному ринку. Бразилія змогла навіть США потіснити на цьому ринку. Я вважаю, що це профіль України в перспективі 10-20 років.

Я заряджаюся від своєї роботи. Знаєте, це як собака на полюванні, що заряджається від самого процесу полювання. Мене ніщо так не захоплює, як моя робота. Я часто говорю, що одружений зі своєю роботою.

Я намагаюся будувати свій бізнес за зразком західних компаній. Західний бізнес дуже забюрократизований, компанії керуються в більшій мірі процесами й у меній мірі людьми. Який би менеджер не був поставлений на чолі бізнесу, він повинний буде підкоритися цим процесам.

Мені "особливо подобається", коли політики починають говорити про вартість землі... Говорять, що українська земля коштує так багато грошей... Вона коштує рівно стільки, скільки вона дає прибутку. "Неповторних" земель у світі багато. У США, Аргентині, Європі є взагалі неорані землі.

Я знайшов свій "чарівний камінь" - свою індустрію. Комусь вдається заробляти великі гроші на фаст-фудах, на яблуках і фруктах, а я не вмію це робити. Точно також я не бачив себе в зерноторговом бізнесі. Але моїх знань, знань моєї команди вистачає на те, щоб бути лідерами у своєму сегменті ринку.

Ти можеш думати, що вартуєш мільярди, але насправді   ти коштуєш стільки, скільки за тебе заплатять.

Психологічно важко перелаштуватись, коли ти сам усім "рулиш", і отут приходять чужі люди і щось розповідають про твій бізнес. Але потім ти розумієш, якими хорошими вчителями вони були. Урок у них я одержав, і дуже спокійно зараз до цього ставлюся.

Я не читаю художню літературу. Я читаю книги, написані людьми, що щось зробили, починаючи від Гейтса і закінчуючи Бренсоном. Це взагалі божевільний хлопець, поважаю його.

Правила бізнесу Юрія Косюка Мені навіть подобається учитися на неуспішних конкурентах. І не тому, що відчуваю якусь зловтіху, а тому, що аналізую, чому вони неуспішні, і намагаюся уникнути їхніх помилок. Є і гідні конкуренти, але їх не так багато.

Мені завжди здавалося, що я дуже демократичний, але нещодавно мені сказали, що я не такий, що ієрархію вибудовую дуже жорстко і чітко. Подекуди я делегував повноваження, але тільки тим людям, яким можу довіряти. Але і їх завжди перевіряю. Довіра народжується через "перевірку".




Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter