Ладижинці відправили чергову передачу у зону АТО

І волонтери знайшли такого у Луганській області, у Севєродонецьку. Це боєць Максим із позивним «Ведмідь». Його побратими розповіли, що хлопцю ніхто не телефонує, тому що немає кому. Спеціальну посилку із Ладижина передали йому. Він щиро дякував усім ладижинцям за подарунок і пообіцяв, що стоятиме на захисті нашої свободи до перемоги! Ладижинські волонтери ж сказали, що відтепер заїжджатимуть і сюди, і обов’язково навідуватимуть його.

Чергова  поїздка волонтерів ГФ «Народна самооборона» Ладижина із передачами до наших земляків – армійців у зону АТО цього разу виявилася не зовсім звичною.

Напрямок руху, яким відправилися волонтери Микола Мариняк, начальник волонтерського відділу,  та Віталій Гулеватий, заступник керівника  ГФ «народна самооборона» - Донецька та Луганська області – у бік Дебальцевого, шлях пролягав через Слов’янськ, Крематорськ, всі міста, що розташовані по дорозі, куди адресовані іменні передачі. У Луганській області, крім вже звичних міст, - проїжджаючи через Лисичанськ і Рубіжне, - цього разу ладижинці заїхали у Севєродонецьк. У це місто ладижинські волонтери раніше не заїжджали.  

За словами Ірини Зеленецької, секретаря ГФ «Народна самооборона», представники «Народної самооборони» із Чічельника після чергової поїздки звернулися до ладижинських колег і розказали, що у Севєродонецьку є блокпости, де наші армійці ледь не голодують, харчами їх майже не забезпечують, і вони ще багато в чому мають потребу. Причина, мабуть, у тому, що вони недавно там облаштувалися. У будь – якому випадку – ладижинські волонтери «Народної самооборони» відразу відгукнулися і вирішили, їдучи на Донеччину, - заїхати ще на Луганщину і завезти воякам із Севєродонецька продукти, дізнатися, в чому ще мають потребу. 

Взагалі, ця поїздка черговий раз показала згуртованість та щирість людей, які хочуть допомогти і мають бажання. Це люди, які не кажуть, що вони патріоти, вони взагалі воліють залишатися, як то кажуть «у затінку», і роблять добрі справи не заради слави, а просто щиро, від душі, розуміючи, що нашим захисникам необхідна допомога і підтримка.

У чергову поїздку, крім іменних передач і допомоги хлопцям із Севєродонецька, - ГФ «Народна самооборона», як зазвичай, намагалася виконати прохання своїх мобілізованих земляків. Найперший і важливий запит надійшов від ладижинців Маліновського та Демчука, які поросили придбати їм пристрій нічного бачення, у якому на позиціях була велика потреба. Пристрій цей – недешевий, наразі таких коштів у громадському формуванні немає, тому звернулися за допомогою до спонсора, на жаль, відповіді поки що не отримали. Так як щось потрібно було швидко вирішувати, - кинули заклик між небайдужих людей, доклали власні кошти, швидко зібрали деяку суму і придбали польовий бінокль на далекі відстані і передали нашим землякам. 

Крім того, в Артемівськ відвезли польову діжку – душ, а також на замовлення - інструменти, розетки, вилки до розеток, кабелі, господарчі дрібнички, клейонку, навіть подушки. Ну, і  звісно, продукти. Усе це разом з іменними передачами ладижинські волонтери повезли у зону АТО нашим захисникам. 

Ірина Зеленецька розказала, що коли маршрут вже склали, - дізнавшись про важкий матеріальний стан армійців у Севєродонецьку, -  подовжили маршрут і поїхали туди. Тому потрібно було зібрати ще більше продуктів харчування, речей особистої гігієни тощо. У цьому допомогли багато небайдужих людей – працівники  ЗОШ №3 та №2, незмінний колектив жінок першого під’їзду будинку №16 і  троє жінок – пенсіонерок – Марія, Раїса і Любов, які завжди  радують наших армійців домашньою випічкою,  незалежна волонтерка Інна Удоденко, керівники і деякі представники громадських організацій «Жінки – трудівниці за майбутнє дітей України» та «Спілки багатодітних родин», приватні підприємці Оксана Чорноморець та Віталій Курка, Ладижинська міська рада, волонтери ГФ «Народна самооборона», а також багато містян, які приносили, хто що міг.

«Як був вже складений маршрут, куди їхати. – то ми його вже подовжили, наші волонтери взяли на себе мужній вчинок. Не дивлячись на те, що велике треба коло зробити на Луганську, то вони сказали, як треба – значить треба. Ми сказали, що отака потреба, що люди голодні. Приємно відзначити –  в цю поїздку зібрали дівчата, які працюють в третій школі – жіночий батальйон, які вийшли із «Мирослави», - Ольга Кучанська і Людмила Макарчук. Вони зібрали, передали хлопцям тушонки, смаколики, чай. Наш вірний партнер – Інна Удоденко  - волонтер незалежний, вона передала матеріальну допомогу фінансову, багато дуже води, продукти харчування. Долучилась до нас ще спілка «Жінки - трудівниці» і Спілка багатодітних. Вони допомогли з харчуванням, господарськими дрібничками. А також вони зробили свою, таку посилку для бійця. Іменна, але тому, хто чекає. Це   хлопчина, який не має взагалі родичів, до нього ніхто не телефонує. От цьому бійцеві адресована ця посилочка! Ми теж маємо простягати руку допомоги не лише нашим землякам», - каже Ірина Зеленецька. 

Отже, до наших армійців, крім їхніх замовлень і стандартного набору продуктів повезли ще домашній свіжозварений компот, домашні пиріжки, рогалики, ковбасу, смалець, сухі супи, ліки, чимало речей особистої гігієни, легкі шкарпетки, вологі серветки, набори для гоління тощо. 

 Ірина Зеленецька щиро дякує всім, хто долучився до цієї поїздки, підтримав, допоміг і каже, що дуже задоволена такою солідарністю і розумінням людей, адже саме так і має бути завжди – у цьому і є справжній патріотизм та відчутна і реальна допомога нашим захисникам на Сході. 

«Оце друга поїздка, те, що радує серце – що всі гуртом. Було голо – пусто, дали заклик, що «Самооборона» їздить, їде в таку поїздку,  і люди стали зноситися, і організації… Приємно відзначити, що співпраця налагоджена. Це вже реальна робота. І всім дівчатам радісно. Їм треба – ми допомагаємо. Не можна людей змусити співпрацювати. Робота – вона виходить із взаємостосунків, довіра, підтримка. Об’єднує спільна ідея, немає ніякої користі, афери. Що є  - будь - ласка, я маю, я віддаю. Якщо в мене дві сорочки, як слово Боже каже – одну я віддаю. І люди як так вони мотивовані – так і виходить співпраця. І от, слава Богу, в нас вже друга така поїздка – коли всі гуртом, всі разом. І так будемо і далі», - каже пані Ірина.