Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
19-го грудня вшановуємо Святого Миколу Чудотворця: народні штрихи до його портрету. Сьогодні, згадуючи святого, маємо задатись зовсім нериторичним запитанням: у нас є набагато більше, аніж необхідно. Чи ж готові ми не тільки чекати подарунків, але й самим наслідувати приклад Святого Миколая?
День святого Миколая - християнське свято, що православні відзначають 19 грудня, а католики - 6 грудня. У ніч з 18 на 19 грудня дітям під подушку чи в черевички, виставлені біля порогу, чи у панчохи, повішені біля каміна, кладуть подарунки. Вважається, що їх одержують тільки слухняні діти, а неслухняним кладуться різочки.
Легенди про святого Миколая
Сама легенда про святого Миколая пронизана всепоглинаючою добротою, безкорисливістю, великодушністю - тими якостями, яких дуже не вистачає в наш прагматичний час.
Як випливає з переказів, Миколай жив у забезпеченій благополучній родині, але із жалю до інших людей, залишав собі тільки необхідне, а інше майно роздавав злиденним і знедоленим. Миколай не шукав слави і визнання, свої добрі вчинки він робив уночі, прикрившись темним плащем з каптуром.
Так тривало, поки хтось одного разу вночі не вистежив Миколая. У знак визнання, довіри і любові городяни обрали Миколая єпископом. Потім церква канонізувала Миколая в ранг святого. Так з'явилася традиція відзначати День Святого Миколая.
Бог бачить нашу працю
Про святителя Миколая відомо, що чим більше він намагався ховати своє богоподібне життя від очей всіх людей, чим більше упокорювався, - тим більше Бог його піднімав, і люди прославляли.
Коли в місті Мірах Лікійських помер архієпископ, то зібрався тоді собор єпископський, щоб обрати йому гідного спадкоємця.
На соборі всі вирішили зробити так: ревно піднести соборну молитву до Господа, щоб Він Сам вказав на Свого улюбленого раба, котрий дійсно гідний цього великого сану. Так і зробили. Незабаром після цього один з єпископів уночі почув голос з неба, який наказав:
- Піди, стань біля дверей церкви і спостерігай: хто перший з ієреїв увійде в неї, той і є обраний Духом Святим; його прийміть і в єпископа славно поставте. Ім'я ж йому Миколай.
Єпископ, котрий сподобився цього одкровення, негайно ж розповів про нього своїм побратимам, а сам пішов і став біля дверей церкви, як і наказав йому Голос, і почав спостерігати за всіма, хто входить до храму, запитуючи їх звання та ім'я. Тим часом за велінням Духа Божого пресвітер Миколай рано-вранці пішов до церкви помолитися.
Але лише він хотів увійти в храм, як єпископ зупинив його і запитав:
- Яке ім'я твоє, сину мій?
Угодник Божий лагідно і тихо відповів:
- Миколай ім'я моє; раб я святині твоєї, владико.
Зрадів святитель і негайно провів його на збори єпископів, і вони, поставивши його посеред церкви, одноголосно вигукнули до народу, який зібрався вже у великій кількості:
-Прийміть, браття, свого пастиря, якого поставив вам Дух Святий і якому Він довірив піклування про душі ваші. Тому що не людські збори, але суд Божий обрав його!
Народ з радістю виявив свою згоду на таке зібрання, і Миколай, незважаючи на своє смиренне заперечення від настільки великого сану, вимушений був прийняти його.  Шану треба заробити
Якось вирядився святий Касіян паном та пішов до Бога на Святого Миколая жалітися. Каже: - Люди Миколая шанують, на його ім'я церкви будують. А про мене й не згадують.
Бог йому й відповідає:
- Без Миколая тут розбиратися негоже. А покличте-но його до мене!
- Немає його на небі,- відповідають ангели. - Пішов на Чорне море людей рятувати.
Пройшов деякий час. Знову Бог Миколая кличе.
- Та немає його, - кажуть ангели. - На Землі людей від пожежі рятує.
І третього разу Святого Миколая не знайшли, бо він козаків із турецької неволі визволяв. Лише вчетверте явився той перед Богом: у старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті.
- Де був так довго? - Бог запитує.
- Допомагав чоловікові воза з болота тягнути.
Тоді Бог відповів Касіяну:
- Бач, за що Миколая шанують. Він, як ти, паном не походжає. Отож, іди собі. Шану заробляти треба.  Визволення сина Агрикового з полонуВ одній із країн римської імперії жив багатий і благочестивий чоловік на ймення Агрик. Щороку він достойно відмічав день пам'яті святителя Миколая: ходив на богомілля до церкви, пригощав на честь свята бідних та вбогих.
Одного разу, напередодні свята він сказав своєму синові:
- Сину мій, Василю, йди до церкви святителя Миколая, помолися там великому Угоднику Божому.
На той час, коли Василь знаходився у церкві, стався набіг сарацинів на місто. Сарацини оточили храм. Захопили в полон усіх богомольців і повезли з собою на острів Кріт.
Батьки юнака, вражені горем, дні і ночі плакали за своїм сином. Якось Агрик звернувся до дружини:
- Ось вже два роки ми тужимо та нарікаємо, забули навіть про святителя Миколая, а завтра ж день його пам'яті. Ходімо до церкви, помолимося йому, може він подасть нам звісточку про сина.
Так вони і вчинили. Потім покликали до себе убогих і, як і раніше, почали пригощати їх. Раптом у дворі загавкали собаки. Агрик вийшов і побачив прямо
перед собою юнака в сарацинській одежі з глечиком в руках. Придивившись, Агрик упізнав в ньому свого сина і радісно скрикнув:
- Невже це ти, сину мій, чи очі мої від старості та сліз обманюють мене?
- Так, це я, батечку, але як опинився тут, не знаю. Щойно я прислуговував за столом князеві сарацинському. Раптом хтось узяв мене за руку і, як вихор, переніс мене сюди.
- Хто ж був цей дивний визволитель? Ти впізнав його, сину мій? - з нетерпінням запитав Агрик, передбачаючи відповідь.
- Так, я впізнав у ньому святителя Миколая, того самого, кому молився тоді - два роки тому, в храмі, - сказав юнак.
Щасливе сімейство дякувало Богу та його святому Угоднику Миколаю.
Так Святитель нагородив ревність Агрика, чудесно повернувши йому сина.
 Подарунок Святого МиколаяВисоко у небі жило собі Ангелятко. Воно було ще маленьким, і дорослі Ангели не давали йому поважних доручень. Ангелятко знало: якщо воно робитиме добро, то йому буде дозволено стати Ангеликом-хоронителем якоїсь дитини.
От настав грудень, і всі старші Ангели допомагали святому Миколаю готуватися до мандрівки на землю: майстрували іграшки, випікали різні смаколики, а потім пакували подарунки. Маленьке Ангелятко допомагало їм.
Настав морозний вечір. Засурмили золоті сурми, - і з Райських воріт вийшов Святий Миколай. Біля великих саней, завантажених доверху подарунками, він побачив Ангелятка:
- Хочеш зі мною на землю, Ангелятку?
- Хочу... Дуже хочу! - прошепотіло Ангелятко.
- То поїхали!
Цілу ніч Ангелятко допомагало розносити подарунки. А під ранок зазирнуло у вікно хатинки, де жив хлопчик Івасик. Ані його листа, ані малюнка не було в Небесній канцелярії, тому й подарунка для нього теж не було.
Ангелятко знало, що мама хлопчика вже давно лежить у лікарні, а тато приходить з роботи пізно, коли Івасик вже спить. Ангелятко підлетіло до хлопчика і намалювало йому гарний сон, де пахли квіти, співали пташки й лагідно всміхалася мама.
- Коли ти навчилося малювати такі гарні сни? - запитав
Ангелятка святий Миколай.
- Мабуть, щойно, - відповіло Ангелятко й зашарілося.
- Що ж, - мовив святий Миколай, - нехай хлопчик лишається під твоєю опікою. Думаю, ти зробило вже достатньо добрих справ, аби стати Ангелом-хоронителем.
Нехай це буде для тебе моїм подарунком!
- Це моя найбільша мрія! - Ангелятко не тямило себе від щастя.
Ангелятко схилилося над Івасиковим ліжечком, погладило хлоп-чика по голівці й поправило ковдру. І раптом на підлогу впав папірець, на якому було написано: "Хочу, аби мені приснилася мама..."
Так у ніч напередодні Дня Святого Миколая здійснилося аж дві заповітні мрії - хлопчика Івасика і Ангелятка. СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Народна легенда
Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих чемних дітей.
Ходить святий Миколай по всіх усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.:Так він зайшов до села, в якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, у ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.
Це малий Тарасик. Матері він не пам'ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму - робив, що йому наказували робити, але й ця робота йшла у нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
-Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? - питає Миколай.
-Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся святий Миколай і знов питає:
-Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
-Ні...
-Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
-Ні...
-А може, ти хочеш грошей багато?
-Також ні.
-Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав на коліна й прошепотів несміло:
-Я хотів, святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.
Засумував святий Миколай і не сказав ні слова. Любов матері - це якраз єдина річ, якою так важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов'ю батьківською.  За переказами щороку в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай спускається на землю і приносить дітям подарунки. Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі? - запитав Господь у Миколая, коли після смерті його душа постала перед престолом Всевишнього.- Нічого не хочу, - відповів Миколай, тільки дозволь мені, Боже, хоч інколи сходити з неба на землю і відвідувати дітей, яких я дуже сильно люблю.
- Я знав, що ти про це попросиш. Ти зможеш це робити. Щороку, в день своїх іменин, сходитимеш на землю.
З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки. Своїм прикладом він і нас заохочує чинити добро для ближніх і дуже радіє, коли і дорослі, і діти йому в цьому допомагають.
Ти, звісно, здогадуєшся, що ця розповідь про святого, який своїми молитвами лікує всілякі недуги, допомагає у скрутні хвилини, який оберігає подорожуючих на суші і на морі, відганяє від них біду; про святого, який знайшов своє щастя у тому, щоб служити Богові і дарувати радість іншим людям.
Його знають і шанують в цілому світі, до нього моляться і просять про опіку, йому навіть пишуть листи і запрошують у гості! Бо він - святий Миколай Чудотворець.
Святий Отче Миколаю,
великий і предивний чудотворче,
Щиро благаю тебе,
поспіши до мене зі своєю поміччю,
захисти мене й усіх людей
від вогню й води, від голоду й пошести,
від тяжкої хвороби й несподіваної смерти.
Хорони мене через ціле моє життя.
|
|
|