У Ладижині вшанували подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС

26 квітня 2016 року - 30 роковини  Чорнобильської катастрофи.

Минуло три десятиліття з того дня, як страшна аварія, що сталася  на атомній електростанції в квітні 1986 року, залишила  найдраматичніші та найважчі наслідки катастрофи в сучасній історії не лише для України, а і для багатьох країн світу. Відгомін ядерної катастрофи і зараз впливає на здоров’я та життя мільйонів людей. Масштаби цієї трагедії  могли бути ще більшими, якби не мужність і самопожертва більше півмільйона учасників ліквідації наслідків аварії. 

Минають роки після трагічної аварії на ЧАЕС, але біль багатьох досі не вщухає. Біль ліквідаторів, тих, кого торкнулась ця невидима та страшна радіація, тих, хто втратив рідних, які ліквідовували наслідки, тих, хто мешкає у «чорнобильській зоні», де і сьогодні навіть діти народжуються уже зі звичними проблемами зі здоров’ям, де сильний головний та сердечний біль знайомі багатьом мешканцям змалку. Ще не один десяток літ ми відчуватимемо на собі наслідки трагедії, та чутимемо трагічні «чорнобильські дзвони», які  повсякчас лунатимуть за тими, кого вже немає, тими, кого скоро не стане, за усіма, хто заплатив за чужу помилку та амбіції своїм здоров’ям та життям. І тому у дні трагічної події звичною вже стала традиція згадувати ті події, доземно схиляючись у подяці перед ліквідаторами.

У Ладижині зараз мешкають 136 учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Це ліквідатори аварії, обслуговуючий персонал, ті, хто, не замислюючись ні хвилини їхали до вируючого реактора, аби зупинити цей радіаційний смерч. 

Галина Андрущак – має першу «чорнобильську» категорію, вона одна із активістів - ладижинців, які їздили до Києва долучитися до загального мітингу – протесту «чорнобильців» проти зняття їм пільг. За її словами, людей було дуже багато під Кабінетом Міністрів, але до протестуючих так ніхто і не вийшов. 

Пані Галина  згадала ті дні, коли вона поїхала на Чорнобиль майже відразу після влаштування на роботі у Ладижині. Працювала  тоді на базі ВРП касиром-контролером, а на Чорнобильській АЕС довелося працювати у їдальні, годувати ліквідаторів. Виконувала різну роботу – прибирала, накривала на столи, допомагала на кухні, і все це  майже без перерви, по багато годин на добу. Чоловік її  працював у Чорнобилі  водієм, підвозив ліквідаторів до реактора. Це призвело до негативних наслідків, від впливу радіації відкрилися трофічні язви на ногах і у 2003 році він помер.

«Поїхала на Чорнобиль. Це був грудень 1986 і січень 1987 року. Послали нас на 18 днів, я працювала у залі, в буфеті. Крім того, прибирала, столи накривала, весь зал на мені був… Ми 18 днів пропрацювали,  заміни не було і  нас попросили, щоб ми ще залишилися. То ж залишилися іще на тиждень. Було дуже важко, спали просто навстоячки.  Ліквідаторів ми годували у їдальні і виїжджали безпосередньо до реактора. Ну, і потім поїхали додому… Чоловік мій, як я приїхала, теж на Чорнобиль поїхав, працював по вахтах. Водієм автобуса був, возив ліквідаторів до самого реактора. Але через років 10 почалися наші проблеми зі здоров’ям. Чоловік у 2003 році помер. У нього на ногах відкрилися рани від радіації», - розповідає Галина Андрущак. 

У  п’ятницю, 23 квітня, в актовій залі ЗОШ №2 зібралися представники Ладижинської міської організації «Союз - Чорнобиль», аби загадати ті пам’ятні дні тридцятирічної давнини, вшанувати «чорнобильців», яких уже немає серед живих, переглянути мистецько – музичну композицію, яку підготували для них учні та викладачі міської школи №2, почути слова вдячності від усіх присутніх.

Заступник міського голови Олександр Ткачук  у  своєму зверненні до представників ГО «Союз - Чорнобиль», в першу чергу побажав швидкого одужання голові цієї організації Володимиру Ганзієнку та нагадав усім про наслідки цієї катастрофи, яка змінила життя мільйонів людей, радіаційна хмара якої позбавила життя багатьох тисяч людей та багатьох залишила інвалідами на все життя.

«В цьому році Україна відзначає тридцятиріччя найбільшої, найжахливішої техногенної катастрофи 20 століття. Катастрофи, яка внесла певні зміни у життя більше двох мільйонів людей. Катастрофи, про яку знає весь цивілізований світ. Адже радіаційна хмара досягла не тільки окремих територій України, Росії, Білорусі, а й країн Прибалтики, країн Західної Європи, Скандинавії і Східної частини Сполучених Штатів Америки. У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС взяло участь близько півмільйона осіб із колишнього Радянського Союзу.  У мене є сьогодні кілька дуже хороших друзів із числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які проживають в Ладижині. Вони мені розповідали, що ліквідація проходила надзвичайно важко. Працювали люди по 12 14 годин на добу, мали надзвичайно короткі хвилини для прийняття їжі і короткого відпочинку. Робота тривала важко, кожен із ліквідаторів знав, що і як робити, виявляючи при цьому великий героїзм, мужність, самовідданість, і віддачу»?- зазначив Олександр Ткачук.

Від імені та за дорученням міського голови Валерія Коломєйцева та виконавчого комітету Олександр Ткачук вручив 11 – ом ладижинцям-ліквідаторам грамоти «За особисту мужність, самовідданість, і високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вагомий внесок у розвиток громадського Чорнобильського руху» та грошові премії. 

«Я, виконуючи доручення  міського голови Валерія Коломєйцева, виконуючи доручення виконавчого комітету Ладижинської міської ради, хочу низько вклонитися вам за вашу мужність, відданість, за те, що ви ліквідували таки наслідки Чорнобильської катастрофи. Дозвольте мені виконати ще одне доручення міського голови вручити почесні грамоти виконавчого комітету Ладижинської міської ради нашим ладижинцям, які були ліквідаторами, які на все життя залишилися ліквідаторами наслідків  аварії на Чорнобильській АЕС. Я хочу вам ще раз подякувати за вашу мужність, за ваш героїзм і побажати всім міцного здоров’я, побажати миру у нашій державі, побажати вам Божого благословення, і всього – всього найкращого, на що ми з вами, українці, заслуговуємо», - підсумував заступник міського голови.