Ричард Бах "Джонатана Лівінгстон, мартин"
30-07-2016, 12:54. Автор новини: knygarnya
Історія мартина Джонатана Лівінгстона актуальна сьогодні. Цей твір — про прагнення свободи й неможливість досягнення свободи всіма. Фактично Ричард Бах створив трагедію про конфлікт індивідуального й родового, індивіда й системи, яка ніколи не може перевершити індивіда за певними параметрами. Інсайт, відкриття в собі нових сил переживається на самоті, а не в зграї. Автор показує, наскільки небезпечно, коли світом починає керувати маса. Зграя не здатна зрозуміти всього, а якщо з часом і розуміє, чого ж таки прагнув досягнути побратим, то це відбувається запізно. Проте той, кому вдалося піднятися в небо, хто зрозумів нові закони світобудови (або й власного тіла, бо мартин — це частинка світу), вже не повернеться на вихідні позиції, не буде жебраком, який харчуватиметься людськими недоїдками. Джонатан Лівінгстон здобуває в собі силу самому шукати харч, а отже, бути відповідальним за власне життя, власний вибір. 
Зграя до певного часу не розуміє цього, вважає вчинок мартина ганебним. Джонатан Лівінгстон стає вигнанцем і героєм. Він, кого вчора вважали маргіналом і прагнули ізолювати від інших, засновує новий «культ». Але трагедія в тому, що маса таки не може зрівнятися з індивідом, бо відповідальність не може бути однією для всіх, інакше саме поняття нівелюється. Відповідальність — вона завжди чиясь.
Представлене видання містить досі не друковану четверту частину, яка маркує особливий акцент на авторському задумі. «…Покинуте небо, порохняві слова, які майже задушують радість. Цього не треба друкувати», — написав у післямові навесні 2013 року сам Р. Бах. Але твір опубліковано саме з четвертою частиною, яка поглиблює трагедійність нововідкритої свободи.«Джонатан Лівінгстон, мартин» — історія, яка сьогодні має бути прочитана. Це твір про силу мрії, про нечуване відчуття свободи. Проте шлях до неба не є безхмарним. І наскільки б абсурдним не видавалося те, що треба літати біля землі, коли можеш піднятися в небо, проте, інколи варто спокійно усвідомлювати, що цього не збагнути геть усім. «Примусовий» шлях до свободи — також ілюзія, яка завершиться фіаско, а може, й трагедією.
Повернутись назад