Lada.FM > rss, Реформи, РАДІО-ОФІС РЕФОРМ > Управління відходами та ресурсами відповідно до вимог ЄС. Перший досвід громад Вінниччини

Управління відходами та ресурсами відповідно до вимог ЄС. Перший досвід громад Вінниччини

11-06-2018, 14:50. Автор новини: trkpk

Гість радіопередачі "Європейські реформи: зворотній зв'язок" - Вячеслав Сороковський, експерт із публічних послуг та моніторингу швейцарсько-українського проекту DESPRO.

Тема інтерв’ю: Про стан управління відходами та ресурсами відповідно до вимог Європейського Союзу, стан виконання відповідних положень Угоди про асоціацію і перший досвід територіальних громад Вінницької області.

Повна версія радіопередачі:

Для довідки:

Кожного дня у світі викидається 3,5 мільйонів тон сміття і ця кількість з кожним роком зростає. В Україні сьогодні нараховується 6,5 тисяч законних і близько 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ, загальна площа яких складає 7% території нашої країни, яку можна порівняти з площею Голландії чи Данії. За розрахунком екологів Україна накопичила 54 мільйони кубометрів відходів і щорічно сміттєві полігони поповнюються приблизно до 170-ти мільйонів тон. А на переробку іде лише десята частина зібраних твердих побутових відходів (ТПВ). І, якщо на сьогодні в Україні є чотири сміттєспалювальних заводи - Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі, то фактично працює лише один, Київський сміттєспалювальний завод "Енергія". То ж сміття нема куди дівати, на його розпад потрібні сотні років і навіть якщо почати його зараз сортувати і переробляти, то величезні території родючих земель відновляться не раніше, ніж через триста років. Ось така статистика, яка говорить про серйозну екологічну проблему.

- Нещодавно ви взяли участь у Міжнародній конференції, як ефективно управляти відходами. У ній взяли близько двох сотень представників місцевих громад, які нині розробляють стратегії управління твердими відходами. А ви були серед команди проекту, як експерт від України. Пане Вячеславе, ваша думка, чи готові сьогодні українці стати повноправними управлінцями у сфері сміття? Приміром, як це відбувається у Європі?

- Дякую за запитання. Дійсно, багато статистики щодо ситуації управління відходами... Відповідь на ваше запитання пряма: думаю, що наразі це не можливо. Дуже багато факторів впливають на те, чи спроможна Україна змінити ситуацію з управлінням відходами в найближчий час.

Ви згадали про зобов'язання України - згідно з Угодою про асоціацію з ЄС. Хоча не дуже багато про це записано в самій Угоді, але дійсно там ідеться про необхідність системних зрушень. А саме про те, що Україна зобов'язана розвивати галузеві стратегії на національному рівні. В тому числі сферу управління відходами та ресурсами. Ці галузеві стратегії повинні включати в себе чіткий набір завдань та термінів виконання, встановлювати певні межі адміністративної відповідальності, якщо ці завдання не виконуватимуться у визначені терміни. А також - стратегічно планувати фінансування для розвитку інфраструктури та технологій, що пов'язані з управлінням відходами.

"Точкових" рішень вже не очікується, мають бути рішення системні. Добре, що в Україні з листопада минулого року саме системні зрушення уже відчуваються. У листопаді 2017-го Уряд схвалив Національну стратегію управління відходами до 2030-го року. Нині розробляється ціна низка інших документів, які мають забезпечити виконання цієї Стратегії упродовж усього запланованого періоду. Тобто можемо говорити про те, що певні кроки на шляху до створення системи, до зміни невтішної ситуації з відходами в Україні, здійснюються. Хоча це, дійсно, не так просто зробити...

- Якщо говорити про Вінниччину, багато громад нині успішно навчаються цьому. Ми бачили, як вони переймають досвід європейських країн у сортуванні твердих побутових відходів та їх утилізації. Зокрема, було 34 громади із Вінниччини та Республіки Молдова які відвідали п'ятиденні тренінги спочатку у Вінниці, а потім вони мали можливість побувати у Чехії, Угорщині, Словаччині... Тобто, той візит дав подолянам не просто уявлення, що робити зі сміттям, а наочний досвід. І, повернувшись додому, виходячи зі здобутого досвіду, учасники цього тренінгу почали написання індивідуальних стратегій для своїх громад поводження із твердими побутовими відходами. Отже, певний позитивний рух на Вінниччині щодо управління відходами та ресурсами, відповідно до вимог Європейського Союзу, розпочався. Але ж так пощастило не всім громадам.

Досі спостерігається таке ганебне явище, як стихійні сміттєзвалища... І чи не в кожному населеному пункті є проблеми з організацією управління з відходами. Тобто, немає схеми санітарної очистки, немає контейнерів для збору ТПВ... Іноді відходи взагалі не вивозяться. І ось такий недієвий екологічний контроль щодо поводження з відходами з одного боку та низька екологічна свідомість жителів з іншого призводить до того, що у селах люди вивозять відходи до лісів, річок, виникають несанкціоновані звалища... А потім ми говоримо про екологічне лихо, що забруднюються річки, повітря, змінюється клімат. Як ви думаєте, чи реально змінити уявлення наших людей про поведінку з відходами, в межах населеного пункту?

- Цікаве запитання. Ви окреслили багато факторів, які впливають на зміну цієї ситуації. Ви сказали і про технологічну сторону, чи в наявності ті ж контейнери, і про організацію цієї послуги, тобто - чи є схема санітарного очищення...Також говорили про індивідуальну і колективну культуру поведінки людей стосовно поводження із відходами. Добре, що ви згадали про цей проект, де мені довелося бути консультантом. Скажу свої власні спостереження: на мою думку участь у навчанні й візити до країн Вишеградської четвірки можуть вплинути на зміну, в першу чергу, органів місцевого самоврядування - тих, хто напряму відповідає за організацію управління відходами на територіях; змінити їх уявлення щодо організації цього процесу в своїх громадах. І ті, наразі ще проміжні результати, які демонстрували громади на Міжнародній конференції, що пройшла на теренах Вінниччини, перші кроки із планування майбутніх систем говорять про те, що змінити ситуацію на рівні окремої громади можливо.

Але я одразу хотів би поставити тут кому, і зробити зауваження: навіть якщо на рівні конкретної громади можна змінити уявлення щодо того, як має існувати система - практика показує, що це реалістично, і все ж таки тільки цього може бути недостатньо. Адже, послуга поводження з відходами, уся система управління відходами є дуже чутливими до масштабу, до розміру цієї системи. І за нашим досвідом, і інші практики це підтверджують: на рівні окремої невеличкої громади побудувати повноцінну систему управління відходами, починаючи від збирання і закінчуючи видаленням не можливо в принципі. Це пов'язано із серйозними інвестиційними витратами, і можливість повернення таких вкладень навіть у середньостроковому періоді - дуже сумнівна.

Тому, з одного боку, мова йде про те, що потрібно змінювати практику управління відходами на рівні громад. Але - з іншого боку, планування, в тому числі стратегічне, повинне відбуватись на більш високому рівні, хоча б на рівні регіональному.

- Цілком погоджуюсь. Це і на рівні національному приведення законодавств у відповідність із вимогами директив Європейського Союзу. Це забезпечення сталого розвитку шляхом просування "Зеленої економіки", це - те, що у нас зараз болить... А якщо говорити про досвід, то на Вінниччині є чудовий приклад Тульчинського кластеру, розкажіть нашим слухачам про нього докладніше. І також поясніть, що таке кластер.

-З точки зору управління відходами згідно з текстом Національної стратегії управління відходами - кластером називається зона оптимального охоплення послугою. А якщо говорити в контексті децентралізації та укрупнення громад, то кластер - це кілька громад, що об'єднані одною системою управління відходами. Говорити можна навіть про кілька об'єднаних районів. Що це означає? Це означає, що на всій території кластеру діє скоординована система збирання відходів, в тому числі роздільного збирання, їхнього транспортування до певних місць чи однієї кластерної "точки", з існуванням одного центру перероблення відходів. Звісно й усіх відходів, що мають цінність: метал, папір, пластик... Також така система включає одне загальне місце видалення відходів - єдиний полігон. Мова йде про те, що кількість місць видалення відходів по всій Україні, а їх тисячі, має зменшитися. Приміром, Національна Стратегія говорить про те, що з 6500 зареєстрованих місць видалення відходів, має залишитись тільки 300. А якщо говорити про регіональні полігони, що відповідають європейським стандартам, таких до 2030-го року передбачається створити 50. Це в середньому по 2 регіональні полігони на кожну область.

Досвід Тульчинського кластеру цікавий тим, що 3 громади: Тульчинська, Суворівська і Кинашівська об'єднали свої зусилля для того, щоб створити єдину кластерну, хоч і невеличку за обсягом, систему управління відходами. Ця система за населенням охопила близько 25000 осіб. А цінна вона ще й продемонстрованим способом співробітництва територіальних громад чи ж міжмуніципальним співробітництвом, як це називають у Європі. Громади ввійшли у цю співпрацю іще до того, як набув чинності Закон "Про співробітництво територіальних громад". Тобто усі ці процеси громади за підтримки проекту DESPRO відпрацьовувались, що називається, "з коліс". Саме так, як здавалося логічним, правильним, згідно з європейською практикою, експерти DESPRO намагалися адаптувати технологію планування саме до Тульчинського кластеру.

І от цікаво, що в наслідок такого цілеспрямованого впливу на систему управління відходами, відбулися позитивні зміни. Не можна говорити про те, що абсолютно ідеально сьогодні існує система управління відходами в цьому регіоні. Але я наведу буквально кілька цифр для прикладу. Якщо на початку проекту в 2011 році рівень задоволеності населення послугою поводження з відходами був 30%, то через 5 років цей рівень задоволеності зріс більше ніж у 2 рази - тепер це 70%. Комунальне підприємство "Тульчин- комунсервіс", яке є надавачем послуги у цьому регіоні, зі збиткового (збитки були близько 300 000 грн. на рік (!) за 5 років перетворилося на підприємство, у якого є прибуток.

Сьогодні ми можемо говорити про певні зрушення. Так, уже почали реалізовувати роздільно зібрані відходи переробним підприємствам. В Тульчині немає власного переробного підприємства, бо обсяги роздільно зібраних відходів невеликі. Тому, з нашої точки зору, економіки, щоб переробляти ці відходи на місці, немає. Проте є певна економіка в тому, що ці відходи можна збирати і реалізовувати тим, хто у Вінницькій області займається переробленням відходів. І такі підприємства на Вінниччині є.

- На Вінниччині, окрім Тульчинського кластеру інших немає?

- Знаєте, декілька подібних невеличких кластерів, заснованих на співробітництві територіальних громад, у Вінницькій області з'явились. Ми аналізували реєстр договорів співробітництва територіальних громад, який на сайті Мінрегіону. І от, було дуже приємно, що у семи районах Вінницької області, а саме - Хмільницькому, Теплицькому, Тиврівському, Літинському, Липовецькому, Іллінецькому - є мікро-кластери, що налічують від 2 до 7 громад. На території цих громад створено спільну систему управління відходами. І це виникло буквально за останні кілька місяців.

Крім того, наскільки мені відомо, обласна державна адміністрація за останній час провела кілька кущових нарад, де збирали представників від 3 до 4 сусідніх районів - з тим, щоби спонукати їх до створення спільних систем управління відходами на своїх територіях. Тобто, певний рух до створення таких кластерів -зон оптимального охоплення у Вінницькій області вже є. І ми бачимо, що за різними показниками можна говорити, що все ж таки рух почався.

- До речі, ми говорили про Іллінецьку ОТГ. Іллінецька міська рада заявила, що внесла у цей проект, купуючи таку сортувальну лінію сміття, 15 мільйонів гривень. Це - не малі гроші для громади. Чи можуть такі лінії зайняти у загальній системі поводження з відходами якусь певну стратегію? Чи все ж для таких маленьких територій це не доцільно?

- Дякую за цікаве запитання. До створення сміттє-сортувальних комплексів, до встановлення таких потужних ліній в громадах, ми б радили поставитись досить обережно і здійснювати ретельно планування і технічне й економічне обгрунтування подібних рішень. 15 мільйонів - це істотна інвестиція. Наскільки мені відомо, то потужності сміттєсортувальної лінії в Іллінецькій територіальній громаді достатньо серйозні, і за нашими розрахунками ці потужності виходять далеко за межі самої громади, і навіть - сусідніх громад. Ми оцінюємо, що заявлених потужностей має вистачити ще принаймні на 8-10 таких громад, як Іллінецька. Можливо, Іллінецька ОТГ заявить про себе, як центр певного кластеру в майбутньому.

У цьому і може виникати певний ризик. Тому що примусити громаду звозити роздільно зібрані відходи для переробки в певне місце - не можливо. І співробітництво територіальних громад, про що я сьогодні говорив, засноване на добровільності. Ось тут і виникає питання: як перетворити економічно обґрунтовані рішення у дію, як стимулювати громади до того, щоб вони не шукали виправдування, чому цього не потрібно робити, а шукали шляхи все ж таки вирішення. І для цього є різні способи. У тому числі і штрафні санкції...

-Отже, управляти відходами потрібно грамотно.

-Так

-Сьогодні в районних центрах, в невеличких містечках саме поняття утилізації відходів концентрується на бізнесі. Тобто, на фінансових вигращах. Це і щодо збору пластику, скла, паперу. Але мало хто згадує і про екологічний бік сортування сміття. І зовсім не вирішене питання з утилізацією батарейок, люмінісцентних ламп, ртутних градусників і т.д. Я слухала, як виступали сільські голови, зокрема із сіл Вінниччині, і вони висловлювали таку думку, що вони зосередилися просто на сортуванні... Дехто говорив про шлях з попередження утворення відходів і на повторному використанні, захороненні. А от цікаво, що у вашій концепції ви радите поставитись до сміттєвої проблеми, застосовуючи концепцію інтегрованого поводження з побутовими відходами. Тезово іще раз розкажіть про це.

- Інтегроване управління відходами включає в себе абсолютно всі компоненти, які ви назвали. Проте чомусь окремі сільські голови розглядають ці компоненти відокремлено: хтось каже, що хоче роздільно збирати, хтось каже, що хоче запобігати утворенню... Так от, всі ці компоненти: запобігання, повторне використання, сортування з метою повернення роздільно зібраних відходів у повторний цикл, перетворення відходів у енергію і тільки тоді захоронення - повинні розглядатися тільки у такій послідовності. Спочатку ми повинні дбати, щоби те, що ми споживаємо, не перетворювалось на відходи - це називається запобігання утворенню відходів, як таких. І далі - діяти за наведеною вище ієрархією, і вже тільки останнім етапом переходити до захоронення. Тобто навіть створивши гарний полігон і почавши звозити туди все скопом, не можна говорити, що у нас є правильно діюча або правильно організована система управління відходами.

Про інтегроване управління. На початку нашої розмови ми говорили про те, що різні фактори впливають на організацію: наявність технології, культурний аспект... Є декілька аспектів, які потрібно розглядати у взаємозв'язку. Не можна говорити про те, що коли населення поінформоване, то вся система буде працювати добре. Населення може бути поінформоване про те, що всі відходи потрібно збирати роздільно. Але якщо немає контейнерів, немає іншої інфраструктури для роздільного збирання відходів, то навіть поінформоване населення нічого із цим не зможе зробити. Або ж, приміром, якщо населення поінформоване, сформується певна культура роздільного збирання відходів, але якщо на рівні організації цього збирання все збирається в одну купу, то не буде населення слідувати цій технології і роздільно збирати відходи. Не буде, бо побачить, що нічого не відбувається. Тому інтегроване управління відходами говорить, що є декілька факторів, аспектів, які треба розглядати лише в комплексі, а не окремо. Купити сміттєвоз і почати завтра збирати відходи від населення - це істотно ситуацію не вирішить. Тому що потрібно дбати і про те, як робота цього сміттєвоза оплачується, чи встановлені тарифи, чи покривають вони витрати на надання послуги... Дуже багато питань, які в концепції інтегрованого управління повинні розглядатися лише і виключно в комплексі.

- Ну от в Європі цей процес інтеграції включає в себе два основних напрямки. Це - гармонізація національного природоохоронного законодавства, відповідно до вимог порядку денного і інституційна реформа, яка передбачає розвиток інституційного механізму, який здатен реалізувати нове законодавство. І, що цікаво, що в Європі, як правило, сміттєспалювальні заводи знаходяться в середмісті, десь у парку, поруч з будинками і дитячими майданчиками. Від них - нуль шкідливих викидів у довкілля. Такі приклади захоплюють. То ж хотілося, щоб українці навчилися свідомо підійти до екологічного законодавства, розуміли, що екологічна складова це власна культура, це - майбутнє їх і їхніх дітей. Але на чому хочу зупинитися. У нас сміттєва проблема не вирішена. У сфері управління відходами і ресурсами на сьогодні не імплементовано жодної з директив. Хоча вони в часі і відтерміновані до 2020 року. А Національна стратегія - до 2030-го року. Як на мене, це дуже багато часу для екології. Потрібно швидше працювати. Але є статус "Не виконаних" двох директив: "Підготовка планів щодо управління відходами згідно із п'ятиетапною ієрархією відходів та програм щодо попередження щодо утворення відходів" (Глава 5, Директива №2008) та "Прийняття Національного законодавства та визначення уповноваженого органу". Ці директиви мали б бути іще в минулому році, але віз і нині там. Як ви думаєте, ці нереалізовані директиви, Україна зреалізує найближчим часом, чи це затягнеться на роки, до 2030 року?

-Дякую. Так, на кінець 2017 року фактично Україна схвалила лише загальні напрямки руху в бік створення належної системи управління відходами, а саме - Національну стратегію управління відходами до 2030 року. Стратегія заклала певні вимоги до Національного законодавства і планів, які наразі розробляються, а експерти DESPRO входять в робочу групу при Міністерстві екології і природних ресурсів.

На сьогоднішній день вже було представлено проект цього документу - Національний план управління відходами. Він готується, так само, як готується нова редакція Закону України "Про відходи". Концепція цього закону була представлена на заході високого рівня, який пройшов у Києві цього року. І саме нова редакція Закону "Про відходи" включає в себе вимоги про належне планування на національному рівні, планування на регіональному рівні. Мова йде про необхідність розроблення в кожному регіоні регіонального плану управління відходами на принципах п'ятиступеневої ієрархії. Так само, як і розробляються і були представлені уже проекти інших законів, пов'язаних зі специфічними потоками відходів. Приміром, відходами електронного і електричного обладнання, батарейки і таке інше. Тобто рух в напрямку того, щоби імплементувати в загальнонаціональне законодавство України вимоги Європейських директив - є. Якими будуть закони в момент їх прийняття, сказати важко, тому що іноді трапляється, що між проектами, які розглядаються і подаються, та законами, що є на виході, буває певна різниця. Тому я залишусь на позиції оптиміста, але поміркованого.

- Я ж хочу нагадати слова першого заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, який сказав, що зараз працюємо над планом управління відходами Вінницької області. За його словами, нині у Вінницькій області 1080 полігонів, це від великих полігонів біля Жмеринки чи Козятина, до полігонів у невеличких громадах... Кожен з цих полігонів в середньому займає три гектари території. Уявіть, що в області 3 000 гектарів землі, яка просто засмічена, плюс санітарно-захисні зони навколо, які вже не приносять ніякої користі громаді. Представники кількох громад Вінниччини мали змогу побачити успішний досвід, успішні світові практики, щоб впровадити в себе в громадах. Як бачимо, керівники краю розуміють важливість цього питання, вірять в успіх, будемо надіятись, що та господарська "жилка", притаманна українцям, проявиться і кожна громада Вінниччини та й України в цілому, облаштує управлінські кластери, які з часом доведуть всьому світу і нам самим, що Україна - без сміття. Я в це вірю. А ви?

- Ну, якщо б я в це не вірив, то не присвячував би частину своєї професійної діяльності вирішенню цього питання. Хоча, я ваш оптимізм, звичайно, розділяю, але лише частково. Тому що, практика показує, що на одному лише ентузіазмі чи господарчій "жилці", ситуацію не змінити кардинальним чином. Тому що потрібно і достатньо чітке, а іноді і жорстке законодавство в цій сфері, потрібна можливість притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності за неналежну організацію управління відходами. Наснаження - це дуже важливо, і стимулювання важливо також, але тут має бути баланс засобів такого впливу, нормативного, методичного, і засобів впливу вже щодо застосування закону, правового примусу. Я вважаю, що тільки баланс цих двох способів впливу змінить ситуацію на краще. А з приводу того, що ви процитували першого заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації, то мені дуже приємно, що у Вінницькій області проект DESPRO надає підтримку у розробленні Регіонального плану управління відходами. Це здійснюється в такому пробному, пілотному режимі. І метою цього є не тільки допомога Вінниччині в розробленні Регіонального плану, але й розроблення методичних рекомендацій і самого порядку розроблення регіональних планів, що згодом будуть затверджені на національному рівні і можуть стати основою для розроблення таких регіональних планів в усіх областях України.

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Вінницького радіо-офісу реформ (Громадського центру євроінтеграції та розвитку українсько-польських зв’язків "Від Варти до Бугу"), який є автором матеріалу, і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Повернутись назад