dle бесплатно

В даному розділі публікуються матеріали, які були підготовлені в рамках  проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цих матеріалів є виключною відповідальністю Громадського центру євроінтеграції та розвитку українсько-польських зв’язків "Від Варти до Бугу" (проект "Вінницький радіо-офіс реформ"), який є автором матеріалу, і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Управління відходами та ресурсами відповідно до вимог ЄС. Перший досвід громад Вінниччини


Гість радіопередачі "Європейські реформи: зворотній зв'язок" - Вячеслав Сороковський, експерт із публічних послуг та моніторингу швейцарсько-українського проекту DESPRO. 


Тема інтерв’ю: Про стан управління відходами та ресурсами відповідно до вимог Європейського Союзу, стан виконання відповідних положень Угоди про асоціацію і перший досвід територіальних громад Вінницької області.





Повна версія радіопередачі:  

Для довідки:
Кожного дня у світі викидається 3,5 мільйонів тонн сміття і ця кількість з кожним роком зростає. В Україні сьогодні нараховується 6,5 тисяч законних і близько 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ, загальна площа яких складає 7% території нашої країни, яку можна порівняти з площею Голландії чи Данії. За розрахунком екологів Україна накопичила 54 мільйони кубометрів відходів і щорічно сміттєві полігони поповнюються приблизно до 170-ти мільйонів тонн. А на переробку іде лише десята частина зібраних твердих побутових відходів (ТПВ). І, якщо на сьогодні в Україні є чотири сміттєспалювальних заводи - Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі, то фактично працює лише один, Київський сміттєспалювальний завод "Енергія". То ж сміття нема куди дівати, на його розпад потрібні сотні років і навіть якщо почати його зараз сортувати і переробляти, то величезні території родючих земель відновляться не раніше, ніж через триста років. Ось така статистика, яка говорить про серйозну екологічну проблему.

- Нещодавно ви взяли участь у Міжнародній конференції, як ефективно управляти відходами. У ній взяли близько двох сотень представників місцевих громад, які нині розробляють стhатегії управління твердими відходами. А ви були серед команди проекту, як експерт від України. Пане Вячеславе, ваша думка, чи готові сьогодні українці стати повноправними управлінцями у сфері сміття? Приміром, як це відбувається у Європі?

- Дякую за запитання. Дійсно, багато статистики щодо ситуації управління відходами... Відповідь на ваше запитання пряма, думаю, що це наразі не можливо. Дуже багато факторів впливають на те, чи спроможна, чи готова Україна змінити ситуацію із управлінням відходами в найближчий час, чи тоді, коли б ми могли відчути позитивні наслідки  реалізації такої політики.

Ви згадали про зобов'язання України, згідно із Угодою про асоціаціюз ЄС. Хоча не дуже багато про це записано в самій Угоді, але дійсно там ідеться про необхідність системних зрушень. А саме - про те, що Україна зобов'язана розвивати галузеві стратегії на Національному рівні, в тому числі у сферу управління відходами та ресурсами, і ці галузеві стратегії повинні включати в себе чіткий набір завдань та термінів виконання, встановлювати певні межі адміністративної відповідальності... Тобто, якщо ці завдання не виконуватимуться у визначені терміни. А також стратегічно планувати фінансування для розвитку інфраструктури та технологій, що пов'язані з управлінням відходами.

Ну, навіть із самого формулювання зрозуміло, що "точкових" рішень не очікується, а мають бути рішення системні. І добре, що в Україні з листопада минулого року  певні системні зрушення уже відчуваються. Саме в листопаді 2017-го Уряд схвалив Національну стратегію управління відходами до 2013-го року, і нині розробляється ціна низка інших документів, які мають забезпечити виконання цієї Стратегії упродовж усього запланованого періоду. Тобто, можемо говорити про те, що певні кроки на шляху до створення системи, до зміни невтішної ситуації з відходами в Україні, цих цифр, вони відбуваються. Хоча це це дійсно, не так просто зробити...


- Якщо говорити про Вінниччину, багато громад нині успішно навчаються цьому. Ми бачили, як вони переймають досвід європейських країн у сортуванні твердих побутових відходів та їх утилізації. Зокрема, було 34 громади із Вінниччини та Республіки Молдова які відвідали п'ятиденні тренінги спочатку у Вінниці, а потім вони мали можливість побувати у Чехії, Угорщині, Словаччині... Тобто, той візит дав подолянам не просто уявлення, що робити зі сміттям, а наочний досвід. І, повернувшись додому, виходячи зі здобутого досвіду, учасники цього тренінгу почали написання індивідуальних стратегій для своїх громад поводження із твердими побутовими відходами. Отже, певний позитивний рух на Вінниччині щодо управління відходами та ресурсами, відповідно до вимог Європейського Союзу, розпочався. Але ж так пощастило не всім громадам.

Досі спостерігається таке ганебне явище, як стихійні сміттєзвалища... І чи не в кожному населеному пункті є проблеми з організацією управління з відходами. Тобто, немає схеми санітарної очистки, немає контейнерів для збору ТПВ... Іноді відходи взагалі не вивозяться. І ось такий недієвий екологічний контроль щодо поводження з відходами з одного боку та низька екологічна свідомість жителів з іншого призводить до того, що у селах люди вивозять відходи до лісів, річок, виникають несанкціоновані звалища... А потім ми говоримо про екологічне лихо, що забруднюються річки, повітря, змінюється клімат. Як ви думаєте, чи реально змінити уявлення наших людей про поведінку з відходами, в межах населеного пункту?

- Цікаве запитання. Ви окреслили багато факторів, які впливають на зміну цієї ситуації. Ви сказали і про технологічну сторону, чи в наявності ті ж контейнери, і про організацію цієї послуги, тобто чи є схема санітарного очищення...Також говорили про індивідуальну і колективну культуру поведінки людей стосовно поводження із відходами. Добре, що ви згадали про цей проект, де мені довелося бути консультантом, скажу свої власні спостереження, що, на мою думку,  участь у навчанні, і візити до країн Вишеградської четвірки можуть вплинути на зміну в першу чергу органів місцевого самоврядування, хто напряму відповідає за організацію управління відходами на територіях, зміни уявлення чи щодо того, яким чином організовувати цей процес у своїх громадах. І ті, хоча наразі ще проміжні результати, які на Міжнародній конференції, яка пройшла на Вінниччині, ті результати, які демонстрували громади, перші кроки із планування майбутніх систем, вони говорять про те, що ситуацію змінити на рівні окремої громади можливо.

Але я одразу хотів би поставити тут кому, і зробити зауваження: навіть якщо на рівні конкретної громади можна, і практика показує, що реалістично змінити уявлення щодо того, як має існувати система,  все ж таки цього може бути не достатньо, оскільки послуга поводження з відходами, уся система управління відходами є дуже чутливою до масштабу, до розміру цієї системи. І за нашим досвідом, і інші практики свідчать, що на рівні окремої невеличкої громади побудувати повноцінну систему управління відходами, починаючи від збирання і закінчуючи видаленням, захороненням в тому числі, в принципі не можливо. Тому що це пов'язано із серйозними інвестиційними витратами, і з можливістю повернення таких вкладень навіть у середньостроковому періоді - дуже сумнівна. 

Тому і мова йде про те, що потрібно змінювати практику управління відходами на рпівні громад. Але при цьому, планування, в тому числі Стратегічне планування, повинне відбуватись на більш високому рівні, хоча б на рівні регіональному. 

- Цілком погоджуюсь. Це і на рівні національному приведення законодавств у відповідність із вимогами  директив Європейського Союзу. Це забезпечення сталого розвитку шляхом просування "Зеленої економіки", це - те, що у нас зараз болить... А якщо говорити про досвід, то на Вінниччині є чудовий приклад Тульчинського кластеру, розкажіть нашим слухачам про нього докладніше. І також поясніть, що таке кластер.

-З точки зору управління відходами, якщо дивитись у Текст Національної стратегії управління відходами,   кластером називається зона оптимального охоплення послугою. Тобто, мається на увазі, що якщо перевести це в площину співвідношення кластеру і громад, то кластер це кілька громад. Говоритиможна навіть про кілька районів, які сьогодні ще існують в тому вигляді, якому є... Але, враховуючи те, що в Україні відбуваються процеси децентралізації і укрупнюються громади і об'єднуються, то в першу чергу ми говоримо про  те, що кластер це декілька громад, які об'єднані однією системою управління відходами. Що це одначає? Це означає, що на всій цій території, яка охоплює кілька громад, діє така скоординована система збирання відходів, в тому числі роздільного збирання, їхнього транспортування до певних місць чи однієї кластерної "точки", з існуванням одного центру перероблення відходів, тих, що мають цінність, наприклад, папір, пластик... А також одного місця видалення відходів - єдиного полігону. Мова йде про те, що всі ті місця видалення відходів, їх тисячі, які розташовані по всій Україні, їхня кількість має змінитися, а саме їх має стати менше. Приміром, Національна Стратегія говорить про те, що з 6,5 тисяч зареєстрованих місць видалення відходів, має залишитись тільки 300. Тобто, умовно кажучи, більше десяти на регіон. А якщо говорити про регіональні полігони, які відповідають європейським стандартам, то таких до 2030-го року передбачається створити 50. Це в середньому відповідає по дві одиниці, два регіональні полігони на кожну область. 

Скажу про Тульчин. Досвід Тульчинського кластеру цікавий тим, що три громади: Тульчин, Суворівська і Кинашівська сільські ради об'єднали свої зусилля длшя того, щоб створити таку єдину кластерну, хоча і маленьку, невеличку за обсягом систему управління відходами. Ця система за територіє, за населенням охопила близько 25 тис. людей і справді є такою міні кластерною системою. Але вона цінна ще і тим, що  оцей спосіб співпраці територіальних громад чи міжмуніципальне співробітництво, як це називають у Європі, громади ввійшли у цю співпрацю іще до того, як набув чинності Закон про співробітництво територіальних громад. Тобто усі ці процеси громади за підтримки програми ДІСПРО відпрацьовували, що називається, "з коліс". Так, як здавалося, що є логічним, правильним, так як існувала практика у Європі, ми намагалися адаптувати,  якпроект ДІСПРО, намагалися адаптувати технологію планування такого проекту саме до Тульчинського цільового регіону чи то кластеру.

І от цікаво, що в наслідок такого впливу цілеспрямованого на систему упраління відходами, дещо змінилося. Не можна говорити про те, що абсолютно ідеально сьогодні існує система управління відходами в цьому регіоні. Але я наведу буквально кілька цифр. Якщо на початку, це 2011 рік, наприклад, рівень задоволеності населля в тому регіоні, послугою поводження з відходами був 30 відсотків, то через 5 років цей рівень задоволеності зрів у п'ть разів - тепер це 70 відсотків. Комунальне підприємство "Тульчин комунсервіс", яке є надавачем послуги у цьому регіоні, воно зі збиткового підприємства, зі збитками близько 300 тис.грн. на рік перетворилося через п'ять років на підприємство, у якого є прибуток. Тобто позитивний фінансовий результат за наслідками фінансового року. 

Тобто, сьогодні ми можемо говорити про певні зрушення. Так, уже почали реалізовувати роздільно зібрані відходи підприємствам, які переробляють... В Тульчині немає власного переробного підприємства, тому що обсяги роздільно зібраних відходів невеличкі, тому, з нашої точки зору, економіки, щоб переробляти ці відходи на місці, немає. Проте є певна економіка в тому, що ці відходи можна збирати і реалізовувати тим, хто у Вінницькій області займається переробленням відходів. І такі підприємства на Вінниччині є.

- На Вінниччині, окрім Тульчинського кластеру інших немає? 

-Знаєте, за останні буквально кілька місяців, кілька подібних невеличких кластерів, заснованих на співробітництві територіальних громад, у Вінницькій області з'явились. Я аналізував реєстр договорів співробітництва територіальних громад, який на сайті Мінрегіону, і от, було дуже приємно, що у семи районах Вінницької області, це - Хмільницький, Теплицький,  Тиврівський,  Літинський, Липовецький, Іллінецький райони є мікро-кластери, що складаються від двох до семи громад, у яки є створення спільної системи управління відходами на території кількох громад. І це буквально виникло за останні кілька місяців. 

Крім того, наскільки мені відомо, обласна державна адміністрація за останній час провела кілька таких кущових нарад, на яких збирали представників від трьох до чотирьох сусідніх районів, з тим, щоби спонукати райони і громади в межах цих районів до створення спільних систем. Тобто, певний рух до створення таких кластерів-зон оптимального охоплення у Вінницькій області є. І ви бачите, що за різними показниками ми можемо вже говорити, що все ж таки рух почався.

- До речі, ми говорили про Іллінецьку ОТГ. Іллінецька міська рада заявила, що внесла у цей проект, купуючи таку сортувальну лінію сміття, 15 мільйонів гривень. Це - не малі гроші для громади. Чи можуть такі лінії зайняти у загальній системі поводження з відходами якусь певну стратегію? Чи все ж для таких маленьких територій це не доцільно?

- Дякую за цікаве запитання. До створення сміттє-сортувальних комплексів, до встановлення таких потужних ліній в громадах ми б радили поставитись досить обережно і ретельно здійснювати планування і обгрунтування технічне і економічне подібних рішень. 15 мільйонів - це істотна інвестиція, оскільки мені відомо, то потужності сміттєсортувальної лінії в Іллінецькій територіальній громаді достатньо серйозні, і за нашими розрахунками ці потужності далеко виходять за межі самої громади, і навіть - сусідніх громад. Ми оцінюємо, що потужності заявлених, принаймні має вистачити на  кількість від 8 до 10 таких громад, як Іллінецька. Це означає, що, можливо, Іллінецька ОТГ заявляє про себе, як центр певного кластеру в майбутньому. Тому що, очевидно що ресурсів, які малиби перероблятися на цій сміттєсортувальній лінії, що утворюється в самій громаді та сусідніх, не вистачає, щоб завантажити цей комплекс треба забезпечувати потік відходів з достатньо великої території. 

В цьому і може виникати певний ризик. Тому що примустити громаду звозити роздільно зібрані відходи чи для їх досортовування, чи іншої переробки в певне місце, не можливо. І співробітництво територіальних громад, про яце я сьогодні говорив, воно засноване на добровільності. Ось тут і виникає той певний ризик, як перетворити економічно обгрунтовані рішення у дію, як стимулювати громади до того, щоб вони не  шукали виправдовування, чому цього не потрібно робити, а шукали шляхи все ж таки вирішення і для цього є різні способи. В тому числі і штрафні санкції...

-Отже, управляти відходами потрібно грамотно.

-Так

-Сьогодні в районних центрах, в невеличких містечках саме поняття утилізації відходів концентрується на бізнесі. Тобто, на фінансових вигращах. Це і щодо збору пластику, скла, паперу. Але  мало хто згадує і про екологічний бік сортування сміття. І зовсім не вирішене питання з утилізацією батарейок, люмінісцентних ламп, ртутних градусників і т.д. Я слухала, як виступали сільські голови, зокрема із сіл Вінниччині, і вони висловлювали таку думку, що вони зосередилися просто на сортуванні... Дехто говорив про шлях з попередження утворення відходів і на повторному використанні, захороненні. А от цікаво, що у вашій концепції ви радите поставитись до сміттєвої проблеми, застосовуючи концепцію інтегрованого поводження з побутовими відходами. Тезово іще раз розкажіть про це.

- Коли ми говоримо про інтегроване управління відходами, то всі абсолютно компоненти, які ви назвали, але які чомусь сільські голови називають відокремлено, бо хтось каже, що хоче роздільно збирати, хтось каже, що хоче запобігати утворенню... Так от, всі ці компоненти запобігання, повторне використання, сортування з метою повернення роздільно зібраних відходів у повторний цикл... На наступному етапі - перетворення відходів у енергію і тільки тоді захоронення, воно все повинно йти певним чином. Спочатку ми повинні дбати про те, щоби те, що ми споживаємо не перетворювалось на відходи, це те, що називається, запобігання утворення відходів, як таких. І далі, вже тільки останнім етапом є захоронення, коли всі етапи можливості повторного використання, рециклінгу, використані. Тільки тоді виникає нобхідність захоронення. Тобто навіть створивши гарний полігон і почавши звозити туди все, не можна говорити, що у нас є правильно діюча, або правильн організована система управління відходами.

І про інтегроване. От, на початку нашої розмови ми говорили про те, що різні фактори впливають на організацію: наявність технології, культурний аспект... Є декілька аспектів, які потрібно розглядати у взаємозв'язку. Не можна говорити про те, що коли населення поінформоване, то вся система   буде працювати добре. Населення може бути поінформоване про те, що всі відходи потрібно збирати роздільно. Але якщо немає контейнерів, немає іншої інфраструктури для роздільного збирання відходів, то навіть поінформоване населення нічого із цим не зможе зробити. Або ж, приміром, якщо населення поінформоване, сформується певна культура роздільного збирання відходів, але якщо на рівні організації цього збирання все збирається в одну купу, то не буде населення слідувати цій технології і роздільно збирати відходи   не буде, по побачить, що нічого не відбувається. Тому інтегроване управління відходами каже, що є декілька факторів, аспектів, які треба розглядати лише в комплексі, а не окремо. Купити сміттєвоз і почати завтра збирати відходи від населення - це істотно ситуацію не вирішить. Тому що потрібно дбати і про те, як робота цього сміттєвоза оплачується, чи встановлені тарифи, чи покривають вони витрати на надання послуги... Дуже багато питань, які в концепції інтегрованого управління повинні розглядатися лише і виключно  в комплексі. 

- Ну от в Європі цей процес інтеграції включає в себе два оснвних напрямки. Це - гармонізація національного природоохоронного законодавства, відповідно до вимог порядку денного і інституційна реформа, яка передбачає розвиток інституційного механізму, який здатен реалізувати нове законодавство. І, що цікаво, що в Європі, як правило, сміттєспалювальні заводи знаходяться в середмісті, десь у парку, поруч з будинками і дитячими майданчиками. Від них - нуль шкідливих викидів у довкілля. Такі приклади захоплюють. То ж хотілося, щоб українці навчилися свідомо підійти до  екологічного законодавства, розуміли, що екологічна складова це власна культура, це - майбутнє їх і їхніх дітей.  Але на чому хочу зупинитися. У нас сміттєва проблема не вирішена. У сфері управління відходами і ресурсами на сьогодні не імплемонтовано жодної з директив. Хоча вони в часі і відтерміновані до 2020 року. А Національна стратегія - до 2030-го року. Як на мене, це дуже багато часу  для екології. Потроібно  швидше працювати. Але є статус "Не виконаних" двох деректив: "Підготовка планів щодо управління відходами згідно із п'ятиетапною ієрархією  відходів та програм щодо попередження щодо утворення відходів" (Глава 5, Директива №2008) та "Прийняття Національного законодавства та визначення уповноваженого органу". Ці директиви мали б бути іще в минулому році, але візь і нині там. Як ви думаєте, ці нереалізовані директиви, Україна зреалізує найближчим часом, чи це затягнеться на роки, до 2030 року?

-Дякую. Так, на кінець 2017 року фактично Україна схвалила лише загальні напрямки руху в бік створення належної системи управління відходами, саме Національну стратегію управління відходами до 2030 року. І Стратегія заклала певні основни і вимоги до Національного законодавства і планів, які наразі розробляються, оскільки проект ПРО є частиною процесу, наші експерти входять в робочу групу при Міністерстві екології і природних ресурсів... На сьогоднішній день вже було представлено проект цього документу - Національний план управління відходами. Він готується, так само, як готується нова редакція Закону України Про відходи. Концепція цього закорну була представлена на великому заході, який пройшов у Києві в червні цього року. І саме нова редакція Закону Про відходи включає в себе вимоги про належне планування на національному рівні, планування на регіональному рівні, а саме мова йде про необхідність розроблення в кожному регіоні регіонального плану управління відходами на тих принципах п'ятиступеневої ієрархії. Так само, як і розробляються і були представлені уже проекти інших законів, пов'язаних зі спіцефічними потоками відходів, приміром, відходами електронного і електричного обладнання, батарейки і таке інше. Тобто, рух в напрямку того, щоби імплементувати в загальнонаціональне законодавство України вимоги Європейських директив,  він є. Якими будуть закони в момент їх прийнятя, сказати важко, тому що іноді так трапляється, що між проектами, які розглядаються і подаються і в парламент в тому числі, і закорнами, які є на виході, буває певна різниця. Тому я залишусь на позиції оптиміста, але поміркованого.

- Я ж хочу нагадати слова першого заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, який сказав, що зараз працюємо над планом управління відходами Вінницької області. За його словами, нині у Вінницькій області 1080 полігонів, це від великих полігонів біля Жмеринки чи Козятина, до полігонів у невеличких громадах... Кожен з цих полігонів в середньому займає три гектари території. Уявіть, що в області 3 000 гектарів землі, яка просто засмічена, плюс санітарно-захисні зони навколо, які вже не приносять ніякої користі громаді. Представники кількох громад Вінниччини мали змогу побачити успішний досвід, успішні світові практики, щоб впровадити в себе в громадах. Як бачимо, керівники краю розуміють важливість цього питання, вірять в успіх, будемо надіятись, що та господарська "жилка", притаманна українцям, проявиться і кожна громада Вінниччини та й України в цілому, облаштує управлінські кластери, які з часом доведуть всьому світу і нам самим, що Україна - без сміття. Я в це вірю. А ви?

- Ну, якщо б я в це не вірив, то не присвячував би частину своєї професійної діяльності вирішенню цього питання. Хоча, я ваш оптимізм, звичайно, розділяю, але лише частково. Тому що, практика показує, що на одному лише ентузіазмі чи господарчій "жилці", ситуацію не змінити кардинальним чином. Тому що потрібно і достатньо чітке, а іноді і жорстке законодавство в цій сфері, потрібна можливість притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності за неналежну організацію управління відходами. Тому що наснаження це дуже важливо, і стимулювання важливо, але тут має бути баланс засобів такого правового впливу, нормативного, методичного, і засобів впливу вже щодо застосування закону, правового примусу. Я вважаю, що тільки баланс цих двох способів впливу змінить ситуацію на краще. А з приводу того, що ви процитували першого заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації, то мені дуже приємно, що у Вінницькій області проект DESPRO надає підтримку у розробленні Регіонального плану  управління відходами. Це здійснюється в такому пробному, пілотному режимі. І метою цього є не тільки допомога Вінниччині в розробленні Регіонального плану, але й розроблення методичних рекомендацій і самого порядку розроблення регіональних планів, які б потім були затверджені на національному рівні і став би основою для розроблення таких регіональних планів в усіх областях України. 





Ця публікація була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Вінницького радіо-офісу реформ (Громадського центру євроінтеграції та розвитку українсько-польських зв’язків "Від Варти до Бугу"), який є автором матеріалу, і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.














Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
comments powered by HyperComments