Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
"А ми і є громада": у Могилеві-Подільському люди проголосували за перехід до ПЦУ Перша громада Могилева-Подільського перейшла від УПЦ МП під юрисдикцію Помісної Православної Церкви. Відповідне рішення прийняли 28 січня на сході селищ Сонячного та Одаї, що територіально підпорядковані Могилеву-Подільському. За зміну канонічної приналежності проголосували більшість мешканців, проти – лише 4.
Церкву жителі Сонячного та Одаї будували усією громадою при підтримці міської влади. Спочатку міркували про капличку, але велике бажання звести власний храм переважило. Ініціатором доброї справи та, власне, головним меценатом будівництва була родина підприємців Миронишених, яка і згуртувала навколо ідеї громаду. «Церкву будували за кошти моєї сімї. Велику допомогу надавала міська рада. Жителі селища допомагали зводити храм, виходили на загальну толоку. Хто носив цеглу, хто замішував цемент. Нам ніхто нічого не подарував – все самі», - розповіла Ганна Миронишена.
«Моя сім’я виходила копати канави, підсобляла де треба. Загалом, хто що міг, те й робив», - пригадує Жанна Даховська.
«В нас не було такої сім’ї, яка б не працювала, - додає Валентина Ліщенко.- Це справді була справа цілого села! Міський голова Петро Бровко допомагав цеглою та транспортом. Коли щось виходило за межі нашої компетенції, ми до нього зверталися, він ніколи нам не відмовляв, завжди підтримував».
Знаменна подія відкриття храму сталася 2014-го року.Тоді ж і почали здійснювати богослужіння, не дивлячись, що ще довершували будівельні роботи, які тривали аж до 2016 -го. «Всі ми маємо повне право на власний храм, його будівлю, адже все нами вистраждане, - зазначає депутат міської ради Олександр Миронишен. - Тому так боляче стало, коли наш священик, отець Сергій не зрозумів нашого бажання перейти до помісної православної церкви України. Це ж наше право! Особисто до батюшки ми нічого не маємо. Ми просто не хочемо мати відношення до московського патріархату. І крапка!».
 Крапку в болючому питанні громада вирішила покласти на сході села. Збори призначили на понеділок, 28 січня, загальний збір в центрі, біля магазину, що поруч з церквою, яку збудували.А далі, як у вірші класика: на майдані коло церкви революція іде… Подробиці повідомила у матеріалі журналістка Тетяна Фоменко.
Ще до визначеної години до Сонячного почали з’їжджатися священнослужителі інших храмів з міста Могилева-Подільського та району, група підтримки приїхала навіть з Мурованих Куриловець та Бару. Пройшовши ходою по селищу, люди в рясах усамітнилися в храмі, вийшли звідти тільки на початок сходу. Так і стали один навпроти одного: священики проти люду. На свої збори мешканці Сонячного запросили міського голову Петра Бровка, який одразу звернувся до панотців із запитанням яке вони мають відношення до церкви в Сонячному, та найголовнішим: чи є вони українцями. Саме останнє і є, особливо натепер, наріжним каменем в духовному житті України. «Ми є українцями, бо є громадянами України», - від імені присутніх священно-служителів відповів настоятель мурованокуриловецького храму Різдва Пресвятої Богородиці, отець Василь.
«Якщо ви називаєтесь українськими священниками, то ставайте ними! В чому питання?! Скажіть чесно людям кого ви поминаєте на службі? Ви возносите молитву російському Кирилу, не хотіли відспівувати наших загиблих воїнів… І після цього ви ще називаєтеся українцями?, - під схвальний шум натовпу пристрасно дорікав Петро Бровко священикам.
Маніпулюючи мовною конструкцією УПЦ, батюшки намагалися запевнити громаду, що вони і є представниками української церкви. Коли ж люди уточнювали кому саме вони підпорядковані, ті відповідали, що - Онуфрію.
«Чому ви до нас прийшли, - запитували люди з натовпу. -Ми хочемо, аби у нас церква була українською, а не московського патріархату! Дайте нам можливість самим вирішувати!»
«Зрозумійте нас, ми не хочемо бути руською церквою, московського патріархату. Дайте нам, громаді села, зробити те, що хочемо! В 2014-му, коли розбився літак з нашими десантниками, ми якраз будували церкву. Коли почули цю звістку, хлопці не могли продовжувати роботу, злізли з муру і всі ми разом гірко плакали за загиблими. Тож кому ми побудували храм? Тим, хто вбивав дітей наших? Ні, так не буде!», - звертаючись до священиків, заявила Ганна Миронишена.
«Схаменіться, що ви робите? Ви втратите благодать Божу», - кричали жінки з іконами, що прибули разом з батюшками. «А де ж та ваша благодать?», - вторили їм опоненти. «У Москві!», - ті відповіли. Після почутого активізувалися воїни АТО, для них це звучало як наруга над пам’яттю загиблих. Між двома таборами зав’язалася гостра полеміка, могло дійти і до бійки, яку почало провокувати молоде крило прибулих священиків.
Коли ситуація дійшла до вищого градусу напруги, жінки з табору священиків стали скандувати «С нами Бог», з протилежного – заспівали гімн України.
Головуюча на сході села Ганна Миронишена закликала громаду Сонячного зайти до храму та спокійно вирішити наболіле питання без заїжджих, у форматі «лише свої». Із запрошених був лише настоятель храму, отець Сергій. «Ми, парафіяни нашої церкви, яку ми побудували власними силами, хочемо, щоби наша церква була українською! Не мала відношення до єпархії, котра служить Москві! От і все», - заявили люди.
«Це по закону повинна вирішувати релігійна громада», - відповідав їм о. Сергій.
«А ми і є громада, тут кожна цеглинка наша!», - говорили йому присутні. Після цього питання церковної приналежності було покладене на відкрите пряме голосування. Переважна більшість присутніх на сході мешканців Сонячного проголосували за перехід під юрисдикцію ПЦУ, проти було лише четверо. Передача ключів від храму відбулася мирно, без супротиву вже колишнього його настоятеля. Наступним кроком стане юридичне оформлення процесу волевиявлення громади. |
|
|