З любов’ю до справи життя: таємниці успіху жінок Вінницької птахофабрики

Якщо жінка чогось прагне, вона обов’язково досягне своєї мети. Бог нагородив жінок неймовірним даром здійснювати мрії про успіх, створювати щасливе майбутнє саме тут і зараз. Для жінок немає перешкод. Яку б справу вони не розпочали, сама природа надихне її життям та глибоким внутрішнім змістом. Щоб переконатися в цьому ще раз, ми вирішили запитати у представниць жіночого колективу Вінницької птахофабрики агроіндустріального холдингу МХП про таємниці їхнього особистого успіху в житті і професії.

Наталя Танасієнко: "Моє бажання – бути незамінною "деталлю" дорогого "швейцарського годинника"

Наталя Танасієнко працює провідним лікарем ветеринарної медицини філії Вінницької птахофабрики "Птахокомплекс". На неї покладено величезну відповідальність, адже йдеться не лише про здоров’я поголів’я курчат, а й про біологічну безпеку підприємства в цілому. У свої 28 років ця жінка керує понад 50 підлеглими. Її вважають фахівцем найвищого ґатунку та разом з тим – чуйною, щирою людиною.

Ще у дитинстві вона мріяла стати добрим "Доктором Айболитом", лікувати звірят, піклуватися про пташок та інших тваринок. Згодом дитяча мрія втілилася в життя. Вона стала професійним ветеринаром. Хотіла працювати саме в аграрному секторі. Але, на жаль, ще кілька років тому знайти роботу за спеціальністю з гідною зарплатнею було дуже важко.

"Ветеринарія та поглиблений розвиток у цій галузі мене завжди надихали й надають сил і зараз. Які б не виникали складні робочі питання, я намагаюся глибоко вникнути в їхню суть та вирішити з максимальною ефективністю. Я намагаюсь постійно самовдосконалюватися, стверджувати свій професійний авторитет насамперед перед собою", – каже Наталя.

Два роки тому пані Танасієнко працевлаштувалася на Вінницьку птахофабрику секретарем директора "Птахокомплексу", проте паперова робота їй швидко набридла. Керівництво побачило її професійні здібності ветеринара та запропонувало займатися справою свого життя.

"МХП для мене – як дорогий швейцарський годинник з надточним ідеальним механізмом. Моє бажання – бути незамінною "деталлю" цього механізму, робити його хід ще більш збалансованим, кращим, інноваційним. У птахівництві, як і в житті, найвідповідальніший період – це початок життя, коли закладається імунітет, стійкість організму до хвороб. І в жодному разі не можна заплющувати очі навіть на дріб’язкові негативні елементи. Я дуже тішусь, що завдяки моїм знанням та досвіду на нашому підприємстві щодня народжуються нові життя зі стійким імунітетом до будь-яких негараздів", – зазначає наша співрозмовниця.

Інна Коваль: "Професія не може бути шлюбом за розрахунком"

Інні Коваль 29 років. Вже протягом 5 років вона щодня стежить за проведенням ветеринарно-санітарних заходів з профілактики, попереджує виникнення карантинних хвороб птиці. Секрет успіху цієї жінки достатньо простий.

"Я завжди вважала, що робота має приносити радість, а не виснаження. Тому завжди працювала з душею. А ще мені не байдужі результати моєї праці. Де потрібна ініціатива – я в перших рядах. До загальної справи ставлюся як до особистих речей, а співробітники для мене – як родина", – розповідає Інна.

Ця чарівна жінка завжди мріяла працювати з любов’ю, щоб праця була не обов’язком, а задоволенням.

"Коли ти займаєшся улюбленою справою, ти не працюєш – ти насолоджуєшся. Щоб досягти результатів, не можна ґвалтувати душу не своєю професією. Професія має стати актом кохання, а не шлюбом за розрахунком", – зауважує Інна Коваль.

Тамара Кобильченко: "Кожний день зустрічаю з бажанням працювати"

Тамара Кобильченко – саме та жінка, яка знає все про те, як мотивувати персонал "Птахокоплексу" задля досягнення найкращих виробничих результатів. За 7 років роботи в МХП ця жінка досконало вивчила технологічні процеси вирощування птиці, привнесла чимало інноваційних ідей. Співробітники вважають Тамару цілеспрямованою жінкою, закоханою в свою справу та життя в цілому. В неї чудова родина. Її люблять вдома та поважають на підприємстві.

"Лишень уявіть: на нашій дільниці вирощується понад 2 млн курчат! За кожною куркою має бути особливий нагляд, постійні спостереження та контроль. Навантаження надвелике. І якщо б я не любила свою справу, нічого в мене не вийшло б. З роботою завжди допомагає справлятися самомотивація: прагнення не лише отримувати заробітну плату, а й професійно самовдосконалюватися, відчувати згуртованість та чудовий колективний настрій. Це дуже важливо, адже колектив – це родина. Якщо в родині – мир та спокій, то буде й усе інше. Чесно кажучи, кожний новий день я зустрічаю з бажанням працювати", – зізнається Тамара.

Вона вважає, що головним секретом успіху будь-якої справи є внесок кожного у досягнення кінцевої загальної мети. Якщо людина працює з натхненням, постійно вдосконалюючи себе, вона завжди рухатиметься в ногу з компанією.

"Я постійно цікавлюсь новинами агроіндустрії. І мені дуже приємно, що мій внесок допомагає МХП бути фаворитом. Я вдячна долі, що працюю на цьому підприємстві. Робота дуже цікава, вимагає постійної концентрації уваги та критичного нестандартного мислення. Тут неймовірний командний дух, завдяки якому долаються всі перепони. Ми створюємо результат спочатку в своїх думках, а потім реалізовуємо його у виробництві. Мої головні цінності – це, передусім, людяність і сім’я. І я дуже щаслива, що відчуваю себе в родинному колі вдома і на роботі", – говорить Тамара Кобильченко.

Олена Гаврилюк: "Головне – не відвертатися від своєї мрії"

У "Птахокомплексі" МХП Олена створює всі умови для того, щоб курки зростали вгодованими та тішили покупців смаковими якостями.

"Відповідальність дуже висока, оскільки потрібно не лише зберегти поголів’я, а й забезпечити найвищі показники м’ясної продуктивності та якості тушок. Задля цього необхідно правильно налагодити виробничі процеси, визначити чіткі пріоритети, а головне – любити свою роботу, бути націленим на досягнення найвищих результатів. Коли відчуваєш себе частинкою масштабної справи, розумієш, що просто не маєш права підвести колектив за будь-яких умов. На мою думку, це й є справжнє щастя", – зауважує Олена.

Жінка розповіла, що її батьки змалечку казали їй: "Якщо розумієш, чого ти хочеш від життя, чітко прямуй до своєї мети незважаючи ні на що!". І цю батьківську настанову Олена запам’ятала назавжди. Наразі вона не лише знає чого прагне. Тепер мрія стала її життям!