У Вінниці презентували книгу про голодомор

Участь у заході взяли в.о. директора закладу культури «Вінницька міська централізована бібліотечна система» Тетяна Верещак, письменниця, авторка книги «Скриня» Катерина Єгорушкіна, начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко, співробітники бібліотеки.

«Багато було роботи над книгою. Аби вона була живою – в ній мав бути емоційний заряд. Моя бабуся говорила зі мною про Голодомор. Про те, як померло дві її молодші сестрички. Як вони були багаті і як все змінилось враз. Це мене пригнічувало, але і робило глибшою, об’ємнішою. Я хочу передати цей непростий досвід і своїм дітям, і тим, з якими я працюю. Ці теми замовчувати не треба. Цей емоційний заряд створив метафори, для цієї книги. Я боялась, що видавництво не хотітиме друкувати цю книгу, адже тема дуже непроста. Але якщо її не піднімати, я боюсь, що ми можемо виростити невдячних споживачів, які не знатимуть хто ми», - наголосила авторка книги Катерина Єгорушкіна.

Для бібліотекарів, начальник Центрального міжрегіонального відділу Інституту Богдан Галайко презентував видання «Скажи про щасливе життя…» - книгу спогадів сільської вчительки Анастасії Лисивець з Київщини, яка пережила Голодомор; книгу-каталог виставки «Спротив геноциду» ; «Репресовані щоденники»; «Людяність у нелюдяний час» - про доброчинців у часи Голодомору 1932-1933 рр. Також, очільник відділу ознайомив працівників бібліотеки з інформаційними матеріалами Інституту про штучний масовий голод в Україні 1921-1923 рр. та 1946-1947 рр. - злочинів комуністичного тоталітарного режиму проти українців.

Нагадаємо, щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2021 році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 27 листопада.

Нашим спільним обов'язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням.

Голодомор-геноцид  спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.

Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію. Разом із тим розмовляти з дітьми на цю тему бажано на зрозумілому рівні, з урахуванням вікових особливостей психіки та емоційного розвитку. Говорячи з дітьми про Голодомор, варто акцентувати на цінностях життя і пам’яті про мертвих, почутті радості від того, що наші рідні вижили і дали життя нам. Про трагедію треба казати правду, але не заглиблюватися в моторошні деталі, натомість зосередитися на моральному або емоційному аспекті теми, наприклад, взаємодопомога, співчуття, стратегіях виживання, подолання наслідків. Важливо наголосити, що ми, українці, сильні і нас не зламав тоталітарний режим.