10 червня - Всесвітній день ремісництва і день пам'яті геніальної Катерини Білокур

День працівника складу

У червні кожного року відзначається неофіційне професійне свято – День працівника складу – це складова Тижня вдячності працівникам складу. Подія вшановує співробітників, які виконують складську роботу. 

Щорічно 10 червня відмічається Міжнародний день стилю модерн. Метою заходу є популяризація стилю у різних сферах мистецтва та збереження його творчих доробків. У кінці XIX століття на противагу популярному на той час історицизмові зародилося мистецтво молодих людей, характерними рисами якого були пластичність та плавність. А основними елементами стали запозичені у природи язики полум’я, хвилясті та синусоїдальні лінії, стилізовані рослини, переплетене листя, форми тіл тварин та птахів.

10 червня 1943 року було запатентовано кулькову ручку у США. Саме цю дату відзначають щороку як день народження винаходу – День кулькової ручки. 

Щороку 10 червня жителі США святкують Національний день чаю з льодом.  Холодний чай з додаванням кубиків льоду став популярним після 1904 року. У той час торговець чаєм Річард Блечиндем представляв невідомий Америці індійський чорний чай на Всесвітній виставці, яка проходила у Сент-Луїсі. Погода була дуже спекотною, тому відвідувачі навіть не думали підходити до його стенду, щоб скуштувати гарячий напій. Блечиндема морила спрага і він мріяв про ковток охолодженого напою. Тоді торговець вирішив покласти у склянку з чаєм декілька шматочків льоду. Невдовзі він роздав весь свій товар. А за декілька місяців чай з кубиками льоду став улюбленим напоєм половини жителів країни.

Існує легенда, що попит на льодяний чай зріс ще завдяки Великій Депресії, коли під час «сухого закону» у закладах ресторанного бізнесу під виглядом охолодженого напою подавали коктейль Long Island з певним вмістом алкоголю.

Їжа — основа життя всіх живих організмів. Хоч ставитися до свого раціону з наукової точки зору люди почали порівняно недавно, всі ми знаємо, що їжа прямо впливає на функціонування наших органів та систем, і цей вплив не завжди позитивний. Проте знання ще не означають застосування їх на практиці, і відмовитися від шкідливих, але смачних продуктів чи надто калорійних  страв іноді буває важко. Для того, щоб люди якомога більше дізналися про переваги здорового харчування, змінили на краще свої харчові звички та зміцнили здоров’я, існує спеціальне свято — День здорового харчування, який відзначають щорічно у рамках Тижня здорового харчування, який традиційно починається у другий понеділок червня. 

Сьогодні — Всесвітній день морозива. Саме 10 червня 1786 року воно з’явилось у масовому продажу в Сполучених Штатах.

Іменини 10 червня за новим стилем святкують Василь, Іван, Макар, Микола, Олександр, Олексій, Павло, Семен, Тимофій, Ян, Антоніна.

Для покоління дітей 1960-1980-х років він став справжньою легендою.

Народився Петро Юхимович у Тальному на Черкащині. Походив з єврейської родини. У роки Другої світової разом з родиною потрапив до фільтраційного табору. Рідні загинули, а Петрові вдалося вирватися і змінити прізвище на Векскляров.

Після Другої світової війни він працював у Волинському українському музичному театрі імені Т. Шевченка протягом 13 років. У 1959 р. його зарахували до штату кіностудії імені О.Довженка.

У його фільмографії понад 20 художніх стрічок. У конкурсі на "посаду" діда Панаса брали участь 200 акторів.

Дід Панас з козацькими вусами, у незмінній вишиванці щовечора розповідав у "Вечірній казці" українські казки.

Через це його свого часу навіть звинувачували в націоналізмі. Зате діти і дорослі щиро любили. У нього була всенародна любов.

Як згадували його колеги, коли одного разу в ефірі він закашляв, то на телебачення прийшло кілька вантажівок з листами-порадами, різними травами, ліками з усіх куточків України.

"Він приходив у вишиванках і йшов, не перевдягаючись. І це були всі його особисті вишиванки, не з костюмерної. Він був вірним українській культурі і мові, в житті говорив українською, і це відчувалось крізь екран.", - згадувала Тамара Стратієнко, народна артистка України.

За своє творче життя Дід Панас отримав лише одну нагороду - звання заслуженого артиста УРСР. Однак, його не забули і сьогодні.

Її ім'я входить до переліку найвідоміших жінок України. Фантастичний світ її картин заворожує. Вони вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття Пабло Пікассо, який про творчість сучасників відгукувався переважно зі зневагою, а про Білокур - із захопленням.

Катерині Білокур випало жити в українському селі в один з найстрашніших періодів історії срср. Вона творила в жахливих умовах, зневаживши погрози батьків, всупереч анахронічному світогляду свого оточення.

Величезний внесок у справу збереження, дослідження та популяризації творчості Катерини Білокур зробив відомий український мистецтвознавець, дослідник біографій видатних діячів української культури Микола Кагарлицький. Саме завдяки йому світ заново відкрив для себе не лише геніальну художницю Катерину Білокур, а й занурився у світ її епістолярної спадщини, не менш талановитої, ніж живопис.

"На сороковий рік по смерті Шевченка, на зорі "феміністичного" 20-го століття (ознаменованого "великим цивілізаційним проривом" жіноцтва в усі сфери суспільної діяльності, доти для жінок закриті), історія поставила в Україні повторний експеримент: цим разом геній, народжений у селянській хаті, прийшов на світ дівчинкою. І цілий свідомий вік генія припав на час найбільшої в новітній історії Катастрофи його ( перепрошую –її!) народу – такої, перед якою блякнуть усі жахіття, спортретовані в «Кобзарі». Катастрофи, якій упродовж трьох поколінь приречено було залишатись німою – і для решти світу невидимою. І так само невидимим приречений був залишатися геній.

В результаті вийшла одна з найстрашніших митецьких біографій століття. Зрозуміти, розгледіти її в усій її трагічній величі – значить, значною мірою, зрозуміти, що з нами в тому столітті сталось – і якою хворобою був уражений наш дух, досі неспроможний із неї вичуняти.

У цій біографії, на поверхневий погляд, майже не було чудес, якими доля завжди, за логікою міфу, полегшує шлях геніям (і без того, за визначенням, хресний, хоч би в яких зовні благополучних умовах їм випадало здійснити свою місію). Ніхто не вивіз "хороше чорноброве дівчатко" з села до столиці, де нього чекала би першокласна мистецька освіта, та що там мистецька - навіть "до п'яного дяка в науку" ніхто не відвів: навпаки, били по руках, коли ті тяглися до книжки, і змалечку "забороняли писати й малювати" (по суті, повторювалась доля іншої Катерини - Шевченко-Красицької, за свідченнями односельців, від роду не менш художньо обдарованої од свого славетного брата, - з тою різницею, що ця "нова" Катерина проти вготованої їй "вічної жіноцької долі", де її дар міг проявится хіба за розмальовуванням припічка у вільну годину, збунтувалась так, як і в сні не приснилось би французьким екзистенціалістам, - і ціле життя прожила в режимі перманентної війни з нинішнім світом - за свою територію, за оспіваний приблизно в ті самі роки Вірджинією Вулф, про яку ніколи не чула, як і та про неї, "власний простір"...), - @Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко). 

(з есею "Катерина, або Філософія мовчазного бунту: конспект до ненаписаної біографії" зі збірки есеїв "Планета Полин" видавництва "Комора", 2020).

10 червня виповнюється 73 роки одному з найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників, "батьку українського бестселера", лавреату численних літературних премій, Шевченківському лавреату - Василю Шкляру (facebook.com/V.Shkliar).

За словами письменника найкраща для нього премія - "це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же". 

"Чи тепер лишились у когось сумніви, хто насправді виграв Другу світову війну? Ті, що виграють і Третю. Україно - ти нездоланна!", - Василь Шкляр.

Кожний роман Василя Шкляра стає подією в літературному житті, збурює широкий розголос серед читачів.

"Будь-який наш рух до справжності, до національної ідентичності вороги зустрічають багнетами. Наша столітня боротьба за Україну триває і завершиться не скоро. Добре, що українці знаходять щастя і в боротьбі. Дух не вмирає! І не вмирають герої, які перевтілюються в інших людей, які знову постають, як колись козаки із шаблями, а тепер ми на КАМАЗах і БТРах! Ми ще покажемо, хто господар на цій прадавній хліборобській землі, де козак із плугом і шаблею завжди жив і буде жити! ", - Василь Шкляр.