Обертання Землі — це обертання нашої планети навколо власної осі. Земля обертається на схід, у поступальному русі, а якщо дивитися з боку північної полярної зірки, то проти годинникової стрілки. Північний і Південний полюси — це точки, де вісь обертання Землі перетинає її поверхню. Це обертання відповідає за цикл дня і ночі та суттєво впливає на наше довкілля та умови життя.
8 січня в українському календарі:
День пам'яті Володимира Сосюри. Між датами його народження і смерті - два дні і 67 років.
"
Ніхто з поетів -"двадцятидесятників" не міг і мріяти про таку міру популярності серед населення УРСР, особливо ж серед студентської молоді, як Володимир Сосюра - цей стрункий чорнобривий красень із Донбасу із теплими карими очима, що світили радістю і зажурою.", - писав Юрій Лавріненко, літературознавець, есеїст.
"За своє життя Володимир Сосюра написав 2 романи, 17 поем та 40 збірок поезій. Він почав писати у 1917 р. і одразу виявив себе найсильнішим ліриком української літератури. Славу принесли йому перша збірка "Поезії" (1921) та визначний зразок поетичного епосу громадянської війни - поема "Червона зима" (1922). Його співучі ліричні поезії вражали глибиною інтимних переживань.", - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.
Свій знаковий вірш "Любіть Україну" Володимир Сосюра написав у 1944 р. у визволеному від нацистів Києві.
2 липня 1951 р. центральний орган КПРС газета "Правда" засудила вірш: "Оспівує якусь одвічну Україну... поза часом, поза епохою... без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. ...під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера...".
Сосюру звинуватили в "українському буржуазному націоналізмі", на нього обрушився шквал критики радянських письменників.
Заборону на публікацію вірша Володимира Сосюри "Любіть Україну" зняли у 1958 р.
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Без неї - ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра
1944 р.