Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
24 серпня - День Незалежності України День, що змінив історію: як проголошувався Акт про Незалежність України 24 серпня 1991 року став переломним моментом в історії України. У цей день Верховна Рада УРСР, яка ще кілька днів тому функціонувала як частина Радянського Союзу, зібралася на позачергове засідання. Приводом для цього став московський путч, який продемонстрував повний крах центральної радянської влади. Це вікно можливостей Україна не могла втратити. О 10-й годині ранку у сесійній залі зібралося 360 депутатів. Дебати були бурхливими. Деякі комуністи все ще сподівалися на збереження СРСР, але більшість розуміла: зволікати більше не можна. Саме тоді народний депутат Левко Лук'яненко, один з авторів майбутнього Акту, виступив з емоційною промовою, наголошуючи, що "Україна має один єдиний шанс — стати незалежною".
Після недовгих обговорень проект Акту був винесений на голосування. Його текст, що складається всього з чотирьох пунктів, був лаконічним, але наповненим глибоким змістом:
•1. Проголошення незалежності України: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України."
•2. Захист суверенітету: "Територія України є неподільною і недоторканною."
•3. Чинність Конституції та законів України: "Віднині на території України чинними є виключно Конституція і закони України."
•4. Призначення референдуму: "Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення."
О 18-й годині 24 хвилини головуючий Леонід Кравчук оголосив результати: "За" проголосували 346 депутатів, "Проти" — 1, "Утрималися" — 4. Це було переконливе та історичне голосування.
Після оголошення результатів у залі панувало піднесення. Депутати виконали Гімн України, а потім, на вимогу присутніх, у сесійну залу внесли синьо-жовтий прапор. Один з народних депутатів, В'ячеслав Чорновіл, виступив з пропозицією внести його і освятити.
Цей Акт став юридичним фундаментом для створення нової, незалежної держави. Однак, щоб він став реальністю, потрібно було підтвердити волю народу. Тому вже 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому понад 90% громадян, включно з мешканцями Криму та Донбасу, підтвердили свою підтримку незалежності.
Це було спільне досягнення, яке стало можливим завдяки волі мільйонів українців. Ця воля до свободи продовжує жити в кожному з нас і є нашою головною зброєю в боротьбі за майбутнє. Чому ж путін сьогодні говорить, що Україна не є державою? Заяви диктатора путіна про те, що Україна "неповноцінна" чи "не є реальною державою", є ключовим елементом російської пропаганди, який він активно просуває протягом багатьох років, особливо після 2014 року. Ця риторика є спробою виправдати агресію та заперечити саме право українців на існування як окремого народу. Основні тези, які просуває Путін, та їх спростування:
1."Україна — це штучне утворення, створене більшовиками." Аргумент путіна: Він стверджує, що сучасна Україна була "цілком і повністю створена" більшовицькою Росією, а радянські лідери "понарізали" землі, які нібито історично належали росії.
o Історична правда: Це твердження є грубим спотворенням історії. Українська державність має тисячолітню історію, починаючи з Київської Русі. Протягом століть існували різні форми української державності, такі як Козацька держава (Гетьманщина) та Українська Народна Республіка, яка була проголошена ще до приходу більшовиків до влади. Територіальні зміни, що відбувалися протягом історії, були характерні для багатьох європейських держав.
2."Українці та росіяни — це один народ." Аргумент путіна: Він наполягає на концепції "триєдиного російського народу", до якого входять росіяни, білоруси та українці. Ця ідея є основою для заперечення окремої української ідентичності.
oІсторична правда: Хоча росіяни та українці мають спільні історичні корені в Київській Русі, їхні шляхи розвитку розійшлися сотні років тому. Упродовж століть формувалися окремі мови, культури, традиції та, головне, національна свідомість. Заперечення цього факту — це пряма спроба виправдати асиміляцію та підпорядкування.
3."Україна — це антиросійський проєкт, керований Заходом." Аргумент путлєра: він стверджує, що незалежна Україна є "загрозою" для Росії, тому що вона перетворюється на плацдарм для НАТО та "західних сил", які прагнуть знищити Росію.
oІсторична правда: Прагнення України до євроатлантичної інтеграції є результатом суверенного вибору українського народу. Це відповідь на імперські амбіції Росії, її агресію проти Грузії (2008) та України (2014), а також постійний тиск. Обрання Україною власного шляху — це не "антиросійський" проєкт, а природний розвиток незалежної держави.
Чому ця риторика небезпечна?
•Виправдання агресії: Заперечення існування України як суверенної держави дозволяє Путіну виправдовувати війну в очах росіян, представляючи її не як загарбницьку, а як "спеціальну військову операцію" для "звільнення" "своїх" територій та людей.
•Відмова від переговорів: Ця ідеологія робить будь-які реальні переговори надзвичайно складними. Якщо Росія вважає Україну "неповноцінною", вона не сприймає її як рівноправного партнера, а лише як територію, яку потрібно "повернути" під свій контроль.
•Підрив міжнародного права: Заяви Путіна є прямим порушенням фундаментальних принципів міжнародного права, таких як суверенітет, територіальна цілісність та право на самовизначення націй.
Загалом, заяви диктатора путіна — це не історичний аналіз, а інструмент геополітичної пропаганди. Вони є частиною реваншистської імперської ідеології, яка не визнає за колишніми колоніями права на незалежне існування. Історичні факти, як-от Всеукраїнський референдум 1991 року, на якому майже 92% українців, включно з мешканцями Донбасу та Криму, проголосували за незалежність, повністю спростовують цю риторику.
Саме тому наш опір є боротьбою не лише за територію, а й за право бути, за наше минуле, теперішнє і майбутнє.
Визнання України відбулося багатьма державами, визнала Україну і Російська Федерація. Це дуже важливий момент, який підкреслює лицемірство сучасної російської політики.
Російська Федерація офіційно визнала незалежність України. Це відбулося 5 грудня 1991 року, коли Росія, як одна з перших країн, встановила дипломатичні відносини з Україною. Ця дата стала ключовою для міжнародного визнання нової держави. Загалом, протягом грудня 1991 року, після Всеукраїнського референдуму, Україну визнали понад 40 держав світу, а протягом наступного року – понад 130.
Крім того, визнання незалежності України Росією було закріплено в низці двосторонніх і багатосторонніх угод, зокрема:
1.Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД): У грудні 1991 року в Біловезькій Пущі Леонід Кравчук, Борис Єльцин та Станіслав Шушкевич підписали угоду, яка констатувала припинення існування СРСР і створення СНД. Цей документ де-факто і де-юре визнавав суверенітет і незалежність кожної з держав-засновниць, включаючи Україну.
2.Будапештський меморандум (1994): Україна, відмовившись від третього за величиною ядерного арсеналу у світі, отримала гарантії безпеки. Серед країн, які надали ці гарантії, була і Російська Федерація. Вона зобов'язалася поважати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також утримуватися від будь-якої агресії чи економічного примусу.
3.Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (1997): Цей "Великий договір" закріплював принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів і повагу до територіальної цілісності обох держав. Договір був денонсований Україною у 2018 році у відповідь на російську агресію.
Чому це важливо?
Визнання незалежності України з боку Росії – це не просто формальний дипломатичний крок. Це:
•Юридичне визнання: Росія юридично визнала, що Україна — це окрема, суверенна держава зі своїми власними кордонами.
•Відмова від претензій: Підписуючи міжнародні договори, Росія офіційно відмовилася від будь-яких територіальних претензій до України.
•Спростування сьогоднішньої пропаганди: Уся сьогоднішня риторика путлєра, яка заперечує існування України, прямо суперечить міжнародним зобов'язанням, які взяла на себе сама російська федерація.
Таким чином, сьогоднішні заяви путіна — це не просто хибна інтерпретація історії, це свідоме порушення міжнародного права і зрада тих угод, які Росія сама ж підписувала. Це є частиною агресивної ревізіоністської політики, яка прагне переписати історію та легітимізувати війну.
|
|
|