Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
Вбиральня як розкіш. Де шукати громадські туалети у Ладижині? Ладижинське громадське формування «Народна дружина» вже кілька років привчає молодь міста до культури поведінки у громадських місцях, і це стосується не лише розпивання алкогольних напоїв, а й справляння фізіологічних потреб молодими людьми у не призначених для цього місцях.
Все відбувається дуже просто - представники дружини, демонструючи виправку європейського полісмена, виявляють порушників у «найнезручніший» момент, і супроводжують їх до місцевого відділку міліції. Туди ж викликаються і батьки молодих людей. «Значить, дзвонять увечері з міліції, і кажуть, що мого сина забрали до відділення, бо він порушував правила поведінки. Питаю, що сталося, а мені пояснюють, що він справляв нужду під деревом. Ось таке порушення», - розповідає батько одного із затриманих підлітків.
Таке собі публічне покарання, щоб виховати у молоді гідне ставлення до рослинного світу Ладижина. Це, безумовно, позитив.
Питання в іншому. Молодь, як відомо, активізується у вечірній час доби, коли більшість магазинів та культурних закладів вже зачинені. Тут і постає проблема, про яку відкрито говорити соромляться – громадські вбиральні.
Як би ми не наближали свої міста до Європи, поки що є кілька чинників, які істотно відрізнятимуть нас від заходу – дороги та туалети. Останніх у нас практично немає, якщо врахувати, що за санітарними нормами СП 983-72 «Радіус обслуговування громадських вбиралень в містах не повинен перевищувати 500-700 м, включаючи громадські вбиральні, що розміщуються на площах, біля торгових центрів і т.д.»
Журналісти Lada,FM намагалися скласти карту вбиралень міста, які працюють постійно. Як виявилося, вночі цивілізовано справити потребу можна лише у нужнику, який знаходиться у міському парку, але світла там немає. Ще один постійно-діючий туалет знаходиться навпроти кафе «Міміно».
У світлу пору полегшитися за 1 гривню можна і на міському вокзалі, щоправда ключ від закладу знаходиться у адміністрації. «У нас взагалі-то для пасажирів туалет. Так, ходять усі, і з базару пускаємо, хоча там туалет також є», - каже співробітниця вокзалу.
Красується на території автостанції і синенька кабінка сучасного ноу-хау - біотуалет. На дверях напис: «Ключ знаходиться у оператора». Щоправда, знайти того самого «оператора» так і не вдалося. То ж питання, чи туалет дійсно працює, залишилося відкритим.
Взагалі, як у приватній розмові висловилися працівниці міського автовокзалу, два рази на тиждень, коли в цьому районі дуже людно у базарні дні, люди особливо не переймаються естетикою і займаються «кущотерапією» на території людських городів, що межують з територією вокзалу.
На самій ринковій площі туалет також є, щоправда ми знайшли його з величезним замком на дверях. Виявляється, працює він тільки у ті самі два «базарні» дні, і судячи з того, що коїться у прилеглих посадках, задовольнити потреби усіх бажаючих ця вбиральня явно не може.
«Люди приїжджають, он, чоловік приїхав. Їх би по містечку 4 штуки, хоча б, і то було б добре. Біля базару, там же приїжджає стільки народу», - кажуть місцеві.
Ще дві громадські вбиральні, які знаходяться у будівлях магазинів «Енергетик» та «Українські товари», не працюють вже давно, то ж кущотерапією активно займаються і в цих районах.
«Треба. От я стою зараз і мені дуже треба… Туалети потрібні. Подивіться, яке місто, ми всі живі люди, правда ж? Вибачте, також у нас фізіологічні потреби якісь є. А якщо холодно? А якщо дитина? Ну дитина то… правда ми ж її привчаємо ходити під кущик? Що нам під кущі всім ходити. Чи куди? Неправильно, таке місто гарне, і немає туалету», - говорить місцева жителька.
Тож повертаємося до тієї самої «кущотерапії», за яку Ладижинське громадське формування «Народна дружина» так сумлінно забирає місцевих підлітків до міського відділку міліції. Коло замкнулося.       |
|
|