Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
1986: спогади очевидців аварії на ЧАЕС. "Чорнобиль. Пряма мова"Свідки та ліквідатори розповідають про пережите.
Представлені тут кадри - аудіовідеоінсталяція з арт-проекту "1986. Два погляди" фотошколи Віктора Марущенка, присвяченого 25-річчю аварії на ЧАЕС. Проект виставлявся у галереї "Лавра" у квітні 2011 року. Організатори люб'язно поділилися з ІП відео.
Свідки катастрофи та ліквідатори її наслідків слухають самих себе, свої спогади про радіоактивну весну-літо 1986 року. Їхні емоції записані на відео і змонтовані разом з аудіодоріжкою їхніх спогадів.
Ця частина проекту називається "Чорнобиль: Пряма мова". Іншою частиною були записи людей 1986 року народження, які говорили про своє сприйняття Чорнобиля. Але ми зосередилися на свідках історії.
Аудіоскладова проекту фактично є унікальним записом в жанрі так званої "усної історії". Серед тих, хто свідчить, є такі люди:
- Віктор Шорін (60 років [всі дані про вік датовані 2011 роком - ІП]), пожежник. Працював на даху реактора одну хвилину щодня. Перебував у Чернобилі з 28 червня по 5 вересня 1986 року. Після аварії працював токарем.
- Анатолій Кіфа (у 2011-му мав 55 років). Мобілізований 28 квітня 1986 року. Працював біля реактора - займався очищенням території, навантаженням піску та свинцю в парашути [вочевидь, ідеться про мішки, якими в перші тижні після аварії закидували з гелікоптерів тлііючий реактор - ІП], допомагав евакуювати місцевих жителів. 5 травня був вивезений із зони на "швидкій допомозі" за станом здоров'я.
- Юрій Вацкель (54 роки). Був у Чорнобилі з 28 травня по 14 липня. Перебував у мобілізаційному складі київського полку Цивільної оборони. Викликали вночі, очолив пожежний взвод. Займався безпосередньою дезактивацією станції.
- Андрій Мизько (51 рік). Штурман вертольоту Мі-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. До аварії служив у Ленінградському військовому окрузі. 8 екіпажів підняли по тривозі і на Ан-12 перевезли до Чернігова. З чернігівської бази [військовий аеродром "Півці" - донедавна закинутий, Янукович-молодший проводив на злітній смузі авторалі, у зв'язку з агресією РФ діяльність аеродрому поновлено - ІП] і проводилися вильоти на станцію.
Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор, потім відправили в Афган. "Я навіть не можу порівняти перебування в Чорнобилі з війною в Афганістані". Інвалід 2-ої групи.
- Володимир Мусієць (73 роки) - командир військової частини Чорнобиль-2. У частині налічувалося 900 офіцерів і 2 тисячі солдатів, які з 4-ої години ранку 26 квітня приступили до ліквідації аварії. Закінчив роботу в зоні 25 серпня 1988. У званні полковника пішов у відставку. Інвалід 2-ої групи.
- Михайло Ревчук (53 роки). До аварії працював в управлінні пожежної охорони міста Києва (ВПЛ-8). У Чорнобилі перебував з 11 травня по 6 червня 1986-го. Займався дезактивацією приміщень і територій. Лопатами знімали шар зараженої землі. Інвалід 2-ої групи з 2008 року.
- Ігор Кекух (69 років). До аварії - підполковник медичної служби. Відряджений у зону з Полтавського гарнізонного госпіталю. У липні-серпні працював лікарем-терапевтом у діагностичному центрі Чорнобиля. Онкохворий, 2 група інвалідності.
- Віктор Печений (56 років). До аварії працював зв'язківцем. У Чорнобилі був із 28 квітня по 15 травня. Виконували брудну роботу (навантаження піску і свинцю), жили в наметах на березі Прип'яті, спали одягненими по 4 години на добу.
У 2011-му Віктор мав останню стадію раку легенів, інвалід 1-ої групи. Через суд добився пенсії, належної за законом (8 мінімальних окладів = 6500 грн), яку Пенсійний фонд тут же самовільно відібрав, перевівши його на пенсію по групі інвалідності ( 2800 грн). "Чорнобиль забрав у мене все". |
comments powered by HyperComments
Ви зайшли на сайт, як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо зайти на сайт, використувуючи свій логін та пароль.