Кількість вимушених переселенців у Ладижині почала зменшуватисьНа початку поточного навчального року новими учнями Ладижинських шкіл стало52 дитини – вимушених переселенців із Східних областей України. На сьогоднішній день їхня кількість дещо змінилася.
За словами Олени Кандиби, головного спеціаліста міського відділу освіти, зараз у Ладижині навчається 41 школяр іззони проведення антитерористичної операції. Упродовж першого місяця навчання багато сімей разом із дітьми повернулися до рідних міст, дехто тільки приїхав до Ладижина.
«Частина виїжджають, але є й такі, що приїхали. Була певна кількість дітей із переселенців, які проживали у Профілакторії, з міста Зугрес. Вони повернулися назад по місцю проживання і дітей забрали з собою, звичайно ж. Є такі, що й у Донецьк повернулися. Стало там, на їхню думку, краще, тому вони, напевно, і повернулися», - каже Олена Кандиба.
Наприклад, за вересень місяць навчальний колектив 3-ї міської школи поповнився 3-ма учнями, отож тепер тут навчається 24 дитини із Східних областей України. У свою чергу ЗОШ №2, прийнявши на початку навчального року 24 школяра із зони АТО, сьогодні має 14 учнів зі Сходу.
За словами практичного психолога Світлани Чірви, перший місяць навчання для першокласників та дітей, які змінили школу є особливо важливим. Учні ж зі Східних областей України можуть зіткнутися із своєрідними труднощами.
«Говорячи про адаптацію потрібно пам’ятати, щоце дуже індивідуальний процес. Одна дитина можу звикнути за місяць, а іншій – потрібно пів року для того, щоб влитися у новий колектив. Дітям, які приїхали зі Сходу потрібно більше часу тому, що вони змінили місце проживання, ми не знаємо, яка була попередня психологічна травма у дітей, дуже багато із них тут живе буз батьків, до того ж у них нова школа, нове мовне середовище у багатьох. Усе це, звичайно, подовжує і поглиблює процес адаптації, ускладнює його», - розповідає Світлана Чірва.
У 3-Б класі міської школи №2, керівником якого є Ольга Шатова, на сьогоднішній день загалом навчається 31 учень, 2 хлопчиків приїхало з Донецької області ще на початку вересня. Нещодавно один із них повернувся до рідного міста.
Учитель розповідає, що ситуація була та й залишається досить складною, дітям важко знайти спільну мову з однокласниками. Надмірної тривожності у поведінці учнів зі Сходу не помітно, хоча напруженість у спілкуванні відчувається.
«На Перше вересня до мене у клас прийшло двоє діток. Один - з міста Горлівка, Донецької області, інший – з Донецька. Намагаємося ставитися до них з співчуттям, допомагаємо, чим можемо. Але цим хлопчикам важко тому, що існує мовний бар’єр, діти звикли спілкуватися російською мовою, хоча у навчанні проблем не має. Поведінка не завжди доброзичлива з їхнього боку. Діти як діти: вони тут посварилися, а через 5 хвилин вже обіймаються. Особливих проблем, які не можна вирішити я не бачу, хоча цих дітей видно у колективі», - каже Ольга Шатова.
За словами семикласниці АльониКициєвої, уродженки міста Луганськ, перший місяць навчання у новій школі пройшов для неї вдало. Дівчина знайшла багато друзів йкаже, що була рада потрапити саме до такого класу. Не приховує Альона й бажання якнайшвидше зустрітися із сімє’ю, що залишилася у Луганську: двомісячна розлука з батьками дається у знаки.
«Навчаюся в цій школі з 1-го вересня. Мені тут дуже подобається, вчителі хороші, я все розумію. Дуже добре прийняли, і я знайшла багато друзів. Клас веселий, мені вони усі дуже-дуже подобається. Я дуже рада, що потрапила саме до цього класу. Вони мене нормально сприймають, добрі, дружелюбні. Збираюся скоро повертатися додому тому, що у мене там уся сім’я. Хочеться усіх побачити, адже я їх уже два місяці не бачила. Мене мама буде забирати. Там поки ситуація нормальна, але все одно ще чутно вибухи, хоча і не в самому місті», - розповідає АльонаКициєва.
Отож, кількість школярів, що приїхали до Ладижина зі Східних областей України на сьогоднішній день стала меншою. |
|