Сьогодні Ладижин відзначає День міста: історична довідка

Ладижин належить до найдревніших слов`янських поселень. Завдяки археологічним розкопкам, які здійснили у 1978 році фахівці Вінницького краєзнавчого музею, на території Ладижинської міської ради виявлені поселення періоду неоліту V-ІV тис. до н.е., поселення слов’ян VI-VII ст. н. е., городище і поселення давньоруського часу Х-ХІ ст.

У вітчизняній історії Ладижин згадується у працях знаменитого літописця М.Карамзіна. В його «Історії держави Російської» констатується, що Ладижин у 1240 році відбивав напад військ Батия. Однак, деякі історики не згодні вважати 1240 рік датою першої згадки міста і наполягають, що ця дата належить місту Колодяжну Романівського району Житомирської області. Раніше першу згадку про місто Ладижин датували 1363 роком, коли литовський князь Ольгерд розгромив монголо-татар, після чого фортеця перейшла під владу Великого князівства Литовського, адже підтвердженням цьому є історичні джерела того часу. Єдності, яку ж дату вважати правильною, історики не можуть дійти і досі.

Однак міська вдала все ж офіційною датою першої згадки міста вважає 1240 рік, тому, цьогоріч Ладижин відзначає своє 775-річчя.

Наступні історичні відомості стосуються 17 століття, коли Ладижин був фортецею і входив до Брацлавського воєводства. В ньому проживало на той час біля 6000 чоловік. Фортеця та ладижинці брали активну участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, а в 1652 році гетьман, під час боїв на річці Батіг, був у Ладижині. 

В 1793 році, після першого розподілу Польщі, Ладижин увійшов до складу Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії. Ладижин належав до військових поселень. В 1866 році він був переданий цивільній владі. Цей період у Ладижині відзначався швидким ростом промисловості: з`явився спиртовий завод, 5 суконних фабрик, 3 цегляних і черепичний заводи, 6 водяних млинів і тютюнова плантація.

На межі ХІХ і ХХ століть Ладижин переріс в доволі значне містечко: 1042 двори, 7762 жителі. У роки Великої Вітчизняної війни економіка міста була повністю зруйнована. 13 березня 1944 року Ладижин був звільнений від фашистів силами 40-ї армії 2-го Українського фронту. Протягом 3-х років були відновлені промислові підприємства, господарські споруди, колгоспи освоїли посівні площі.

У 1968 році розпочалось будівництво Ладижинської державної районної електростанції, потужністю в 1 млн. 800 тис. кВт. Відкриття ДРЕС відбулося 18 січня 1972 року. Разом з Ладижинською ДРЕС будувалися багато промислових підприємств, які обслуговували спорудження самої станції. Паралельно зводилось містечко енергетиків. 

У 1976 році розпочав роботу Ладижинський завод ферментних препаратів, який спеціалізувався на випуску продукції мікробіологічного синтезу. Підприємство було найбільшим в галузі, але збанкрутувало на початку 90-х років минулого століття.

В 1973 році Ладижин отримав статус міста, а 19 жовтня 2000 року - статус міста обласного значення. З 2001 року в місті відбулося багато позитивних змін. Міський бюджет виріс майже у 40 разів.

З 2012 року на території Ладижинської міської ради розпочав роботу Ладижинський виробничий комплекс ПАТ «Миронівський хлібопродукт», який об’єднує потужності з виробництва м`яса птиці, комбікормів і зернозаготівлі. У 2014 році продовжилось будівництво виробничих потужностей ПАТ «Миронівський хлібопродукт».