Вознесіння: день, коли зачиняються ворота до раю та найкращі пісні співають солов’ї

9-го червня, християни східного обряду відзначатимуть одне з найбільших 12-ти свят церковного календаря – Вознесіння. Це одне з небагатьох релігійних свят, яке не має прив'язки до конкретної дати. Вознесіння завжди святкується на 40-ий день після Великодня і обов'язково у четвер. Паска ж також кожного року відзначається в різні дати.

Це останній день, в який вірники ще вітаються один з одним: "Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Також у церкві ховають плащаницю. Християнське вчення оповідає, що в цей день Христос вознісся на небо, а до цього 40 днів ходив по землі. Предки вірили, що від Великодня аж до Вознесіння двері до раю та пекла залишаються відкритими.

Українці на Вознесіння вшановували померлих, позаяк це день пам'яті за покійними близькими. У народній традиції вважалося, що починаючи від свята вже можна було безпечно купатися у водоймах, оскільки вода добре прогрілася. Загалом вважалося, що в цей день вже остаточно наступило літо. Вірили, що напередодні та на Вознесіння по-особливому дзвінко і гарно співають солов'ї, а квіти і трави пахнуть сильніше. До того ж, господарі до Вознесіння мали закінчити повністю всі посівні роботи, бо за 10 днів наступали Зелені Свята.

Колись на це свято пекли спеціальне печиво у вигляді драбинки. Поперечин мало бути не більше семи. Вважали, що по цим сходинкам Христос підніметься на небо. В деяких місцях пекли тонкі налисники, які називали "божими онучами". Мовляв, Господь, піднімаючись драбинкою на небо, обгортає ними ноги, аби не зранитись.

Також вірили в те, що на Вознесіння завжди випадає роса: земля плаче за Ісусом Христом, який її покидає. Народні повір'я стверджують, що дівчина, яка вмиється цією росою, здобуде вроду та швидко пошлюбиться. Був ще один звичай, який допомагав дізнатися дівчатам про свою долю. На берізці з тонких гілочок сплітали символічну косу. За 8 днів поверталися до дерева і дивилися на віщування. Якщо "коса розпустилась" – вкрилася бруньками чи зеленим листячком, то попереду було швидке весілля, якщо все лишилось, як і було, то заміжжя найближчим часом – не судилось, а найгірший варіант, коли гілки зів'яли – дівчину могла спіткати недуга, або й смерть. Так само можна було перевірити чи збудеться заповітне бажання. Гілочки формували у імпровізоване кільце і перед Зеленими Святами приходили глянути, що сталось. "Розпустилось" – замріяне здійсниться, ні – не варто й сподіватись.

Предки вірили, що не можна їсти яйця, які кури знесли на Вознесіння. Така прикмета була пов'язана з старим прислів'ям, що мовляв, у таке святе і курка яєць нести не буде. Але, якщо яєчко на свято все таки з'явилось, то його залишали для інших потреб. Яйце "заговорювали" та тримали як оберіг від ворогів.

Ретельно спостерігали за тим, яка на Вознесіння погода. Дуже погана прикмета, якщо на свято йде дощ – не буде врожаю, а худоба може хворіти, до того ж, попереду літо з грозовицями. Але, якщо дощить і наступні дні по Вознесінню, то погана прикмета "анулюється".

Позаяк погода на літо була надзвичайно важливою для господарства, то існував обряд, який міг зменшити, а то й відмінити негативний ефект. Неодружені дівчата збиралися в когось вдома і смажили яєчню. В той час проговорюючи-проспівуючи потрібні ритуальні слова. Далі брали сковорідку і йшли з нею в поле, де шматки смажених яєць розкидували по землі. Важливим для виконання ритуалу було те, аби увесь цей час їм на очі не трапився жоден чоловік. Предки вірили, що так можуть вирятуватися від неврожаю.