Об’єкт інтелектуальної власності – це об’єкт, де присутня творча діяльність людини

Тема інтерв’ю: Досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності – досвід Європи і Вінницької області, зобов’язання України в цій сфері, передбачені Угодою про асоціацію  

Повна версія радіопередачі: 

Охорону інтелектуальної власності (ІВ) визначено одним із пріоритетів української влади, вона є одним із фокусів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. І це не випадково– саме ІВ є вкрай важливою для інноваційного розвитку країни та забезпечення конкуренції.

Змін у сфері охорони інтелектуальної власності очікують і партнери України з інших країн, зокрема США.

Сьогодні у нашій студії - Патентний повірений України (представник у справах інтелектуальної власності), керівник відділу зовнішньоекономічних відносин Вінницької торгово-промислової палати Ігор Шевченко.

- Ігоре скажіть, хто сьогодні може вважатись власником інтелектуальної власності, що є об’єктом авторського права?

- Сьогодні ви сфотографували, зробили фотографію, і навіть якщо ви просто не творча людина, і ви сфотографували що вам цікаво, то це вже є об’єкт авторського права. І майнові права вони належать вам. Тому що майнові права виникають в момент створення об’єкту і оприлюднення. Тобто ви зробили фотографію сьогодні, ви на мобільному телефоні або на фотоапараті комусь показали, хто не є вашим близьким родичем, то це вважається створенням об’єкта авторського права і оприлюднення. Тобто якщо ця людина, якій ви показали вона підтвердить, що такого то числа вона дійсно дивилася цю фотографію на вашому пристрої який ви зробили, тоді все, право попереднього користування може бути закріплено. Зрозуміло, що є дуже багато варіантів закріплення права попереднього користування за собою, ну я думаю, що це можна вже консультувати вже в індивідуальному порядку. Але ще раз наголошую на тому, що будь яка людина на сьогоднішній день може володіти об’єктом інтелектуальної власності, і розпоряджатися правами. І потрібно сказати, що іноді об’єкт інтелектуальної власності може коштувати значно дорожче ніж якійсь матеріальний об’єкт у вигляді рухомого або не рухомого майна. Чи то автомобіль чи то квартира. І ми сьогодні називали на семінарі вартість брендів вартість якихось технічних рішень, чи дизайнерських рішень. І іноді це дуже великі кошти. При цьому різниця в інтелектуальні власності полягає у тому, що ви можете з нею вчиняти ті самі дії, що з об’єктами майновими. Тобто можна права на інтелектуальну власність продати, подарувати, залишити у спадок, внести в статутний капітал або діючого підприємства або новоствореного. Фактично здати в оренду, тільки з різницею, що автомобіль або квартиру ви можете здати в оренду лише одній особі і лише по місцю знаходження цього об’єкту. То об’єкт інтелектуальної власності ви можете здати необмеженій кількості осіб і при цьому отримувати зиск. У мене були приклади коли реєстрували об’єкти інтелектуальної власності, виключно для того щоб здавати їх в оренду. Це можуть бути якійсь цікаві логотипи, це можуть бути якійсь слогани. В принципі це можуть бути якісь розробки, які можуть бути комусь цікаві. Це можуть бути сценарії вірші чи будь що. Адже об’єкт інтелектуальної власності – це об’єкт, де присутня творча діяльність людини. А творча діяльність людини вона присутня в будь-чому. Навіть тоді, коли я казав, що ви просто робите фотографію, але хто його знає, можливо ця фотографія колись вистрілить і принесе вам шалений зиск. Вона може когось зацікавити, і вона може бути на заставці комп’ютера, чи на фотошпалерах, чи вона може бути у вигляді якогось зображення у підручниках. Тобто варіантів може бути просто безліч.

– Одразу нагадайте радіослухачам, що не є об’єктом авторського права?

– Законом чітко прописано те,що не є об’єктом авторського права. Фактично можна ознайомитися в Законі про авторські права і суміжні права. Зрозуміло, що ми говоримо про творчість, то там, де не є творчість, то це не є об’єктом авторського права. Не є об’єктом авторського права документи, нормативно правові акти, укази будь-які документи, які видані органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Не є об’єктами авторського права розклад руху, не є об’єктами авторського права грошові знаки або державна символіка. Тобто ті речі які чітко прописані в законі.

– Що саме говориться про інтелектуальну власність в Угоді? Взагалі як окреслюється об’єкт інтелектуальної власності?

– Фактично, якщо говорити у двох словах, то Україна бере на себе зобов’язання, як реєструвати права на ті чи інші об’єкти інтелектуальної власності. При цьому прописані всі об’єкти інтелектуальної власності. Починаючи від типових самих поширених об’єктів авторського права, як то зображення, текст, комп’ютерна програма. Так і достатньо не типових це – топографії інтегральних мікросхем, це сорти рослин породи тварин. Тобто це все об’єкти інтелектуальної власності, і підписуючи угоду Україна по суті погоджується з уніфікованими правилами, які діють в Європейському союзі, стосовно як реєстрації так і дотримання прав захисту прав право володільців. Єдине в чому є відмінність, це деякі нюанси, які діють в європейському союзі та якісь норми, або розгляду наявності прав виникнення прав або строки. І просто йде відмінність разом з українським законодавством. Це абсолютно закономірна практика, тому що фактично в кожній країні є своє національне законодавство, яке покликано захищати права володільців прав. В Україні воно почало діяти вже з 1993 року і мушу сказати, що законодавство у нас на високому рівні, просто за момент створення нормативно правових актів, і створення внесення змін в законі і підписання цивільного кодексу, тобто прийняття його у 2004 році, і ці всі дії вони внесли певну плутанину тому, що в кожному нормативно правовому документі є своє тлумачення або свої норми, які не приведенні до єдиного спільного знаменника. І на жаль ця плутанина в законодавстві, є норми в законодавстві які прямо протирічять один одному. Наприклад, в цивільному кодексі України і в спеціальному законі України скажімо про авторське право. І це наприклад норми виникнення майнових прав на службовий твір. В цивільному кодексі ця норма звучить таким чином, що майнові права це – право використовувати самостійно право дозволяти і право забороняти, належить і роботодавцю, і виконавцю. Якщо інше не прописане угодою. В авторському праві, це – спеціальний закон, хоча він стоїть нижче, по правовій ієрархії в законодавстві України. Але в спеціальному законі прописано, що майнові права належить роботодавцю, на службовий твір тобто. Тоді коли твір створюється під замовлення в рамках виконання службових обов’язків. Тому ось ця правова колізія до сих пір, вже 14 років, вона не виправлена і відповідно, це все тягне за собою нюанси при розгляді судових справ. Теж саме можна говорити про угоду з ЄС, вона іде як міжнародна угода і знов ж таки згідно з Конституцією України міжнародні угоди стоять вище українського законодавства. Тобто, якщо норми відрізняються від норм українського законодавства, тобто в пріоритеті є норми міжнародної угоди. І є все таки нюанси або по строку дії майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, або по принципу виникнення службових майнових прав на службовий твір. Знов ж таки в угоді з ЄС, теж майнові права належать роботодавцю, хоча це протирічитьцивільному кодексу України. І ця невідповідність вона має бути найближчим часом приведена у відповідність.

– Чи вже доводилось захищати права на інтелектуальну власність за європейськими правилами на Вінниччині?

– Мушу сказати, що якщо ми зараз говоримо про норми, то по перше судових прецедентів апріорі по всій Україні дуже мало. Тому що економічна частина Угоди стала чинною лише 1 вересня 2017 року. А для розгляду судових справ пів року це дуже невеликий період часу. Тому якихось прецедентів судових дуже мало, їх можна порахувати на пальці однієї руки. При цьому ми ведемо одну справу, але не для вінницького замовника а для нашого харківського замовника. На якого подала в суд російська компанія, і там позов стосується невикористання торгової марки протягом 3 років. В двох словах наш український замовник був представником російської компанії, це було ще 5 років назад. Потім вже виходячи з обсягів реалізації зареєстрував на себе торгову марку, з дозволу російської компанії. Потім в силу певних обставин політичних економічних він фактично останні три роки не використовував торгову марку. Не представляв інтереси російської компанії, і фактично російська компанія на підставі того, що в українському законодавстві є норма про можливість анулювання прав на торгову марку на підставі не використання протягом 3 років, вона подала до суду. Але нам зараз в нагоді стає норма європейського законодавства, тому що ця норма діє не 3 роки, а 5 років, по невикористанню. На разі я вбачаю, що у нас є всі підстави виграти цей позов. Тим паче, що наш замовник може показати певні обсяги реалізації продукції з цією торговою маркою. Використання вже з власної ініціативи і з власним виробництвом і таке інше. Ось такий цікавий прецедент. А так взагалі, ще раз повторюсь, судових справ апріорі їх ще дуже не багато, тому що ці норми лише тільки починають діяти. І знову ж таки ми завжди виходимо з принципу, що поганий мир краще гарної війни. Тому завжди в першу чергу починає діяти листування, листи попередження, і з’ясування в першу чергу у письмовому вигляді, з’ясування стосунків, і роз’яснення , щоб було ясно позиція кожної сторони. Тому що в суд подати те вже сама остання річ. Суди зараз перевантаженні. І ми намагаємося спір в судовому порядку відкладати на максимально віддалений період. Є можливість вирішення спору в досудовому порядку, через відповідні органи і з точки зору порушення прав та фактів недобросовісної конкуренції які розглядає антимонопольний комітет. Тобто є в принципі тут гарні прецеденти коли ми відстоювали права наших заявників. На підставі досудового врегулюванні спорів.

– На скільки галузь інтелектуальної власності в Україні відстає від Європи?

– Варто сказати, що у нас гарне законодавство. Тільки за рахунок того, що постійна зміна влади і постійне приписання якихось норм в законодавстві під себе, вони на жаль лягають купою прошарків і дуже часто вносять певні протиріччя. Українське законодавство в 1993 році писалося на підставі кращих норм міжнародної світової практики з реєстрацією захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це – для нас було надзвичайно важливо, і тоді було дуже легко писати законодавство тому, що ми починали з чистого аркушу. В радянському союзі приватної власності на об’єкти інтелектуальної власності не було, тоді все належало державі. Тому в незалежній Україні законодавство воно писалося з нуля. І тому в 1993 році були прийнято достатньо непогане діюче законодавство у вигляді і спеціальних законів, і у вигляді норм, які були прописані в кодекси. Потім ще раз повторюсь, що зміна влади та певні лобіювання певних фінансових груп, вони призвели до того, що зараз на жаль, це по великому рахунку ця річ стосується не лише інтелектуальної власності, вона характерна взагалі для нашого законодавства. Тобто норми, які можуть протирічити один одному в законах і в підзаконних актах, це – абсолютно реальна картина нашого сьогодення. І тут все залежить від того, як яку норму той чи інший орган використовує. І тому при вирішенні спору, дуже важливо звернутися до компетентного органу, і коли ми чітко прописуємо в письмовому вигляді як права так і відповідальність за порушення прав, то все очевидно стає зрозумілим. Коли норма законодавства цивільного кодексу України яка стоїть вище за спеціальний закон протирічить спеціальному закону, то очевидно, що в українських судах чи досудовому порядку має розглядатися норма саме кодексу України. Якщо зараз ми говоримо про міжнародну угоду то очевидно, що українське законодавство в якихось речах протирічить міжнародній угоді, то має розглядатися поки міжнародна угода. Це є світова практика. Я б так сказав. У нас трохи заплутано, але не все так безнадійно. Тому, щоб світові компанії не заходили на ринок, і не розглядали Україну з правової точки зору в плані можливості вирішення спорів. А зараз взагалі спочатку взагалі ратифікації угоди з ЄС, достатня кількість вже справ позовів з боку європейських міжнародних компаній до українських компаній стосовно порушення прав. З одного боку це говорить про те, що у нас рівень правової охорони на тому рівні коли міжнародна компанія, вбачає підстави, і вбачає саме правовий розгляд спору. З іншого боку підписання міжнародних угод вони в першу чергу підставляють українські та вінницькі компанії. Тому що самі підприємці не знають куди їм звертатися за захистом своїх прав. Зовсім нещодавно на одного із наших замовників прийшла з Люксембурга претензія, що начебто торгова марка нашого замовника порушує права на торгову марку іноземної компанії, яка в Україні теж зареєстрована. І вони навіть вимагали анулювати назву, зміни в статутних документах. Це при тому при всьому, що наша компанія працює на ринку уже 15 років. І на справді прочитавши документ і проаналізувавши ситуацію ми зрозуміли, що претензія абсолютно висмоктана з пальця. І якби клієнт не звернувся до нас, то очевидно його продовжували дотискати і цілком можливо, що вони б добилися свого. А так ми написали обґрунтовану відповідь і все, на цьому заспокоїлось. І через нас проходило достатня кількість таких знакових справ, коли ми відстоювали інтереси нашого вінницького клієнта в позові, який подала компанія "Пепсі ”. Начебто, порушення прав на одну з торгових марок якою володіє торгова корпорація "Пепсі ”. Там теж були абсолютно безпідставні претензії, і було дві справи, першу справу ми закрили просто вказавши на відповідність документів. Але Пепсі знову подала через свого представника новий позов до суду. Вже другий ми закрили після більш складнішої процедури. Там уже була судова експертиза, і в тій же судовій експертизі в судовому висновку, по всім чотирьом питанням було рішення на нашу користь. Тобто другий раз ми закрили позитивно справу показавши, що для нас немає авторитетів. І якщо дійсно претензія не відповідає дійсності, а притягнута «за вуха», то яка різниця хто її виставляє. Корпорація зі світовим ім’ям чи невідома якась компанія. Тому тут однозначно, ще раз повторюсь для наших радіо слухачів, потрібно розглядати суть питання. Ми завжди готові допомагати як з реєстрацією так і з захистом оцінкою комерціалізацією прав. У нас абсолютно безоплатні консультації. Тобто якщо ми не підходимо до реєстрації прав, ми завжди допоможемо розібратися, а що є в активі. Як краще комерціалізувати права. При цьому не важливо чи це фізична особа чи це суб’єкт підприємницької діяльності. Завжди підкажемо, що краще зробити для того щоб власне особа, яка звертається до нас отримала максимальний зиск від об’єкту інтелектуальної власності.

– Чи вирішить галузеві проблеми новостворений вищий суд з питань інтелектуальної власності в Україні?

– Я дуже на це сподіваюся! Тому, що сфера інтелектуальної власності надзвичайно актуальна і надзвичайно важлива. Не даремно у вартості бізнесу світових компаній частка об’єктів інтелектуальної власності складає не менше 50 відсотків, а іноді і 80 і 90 відсотків. Тобто іншими словами вартості тієї чи іншої компанії Гугл чи Майкрософт більше 80 відсотків складає немайнові нематеріальні активи. Тобто не нерухомість, не обладнання, не залізо, не автомобільний парк, чи якісь матеріальні майнові речі, а саме об’єкти інтелектуальної власності. Охоронні документи на програмне забезпечення, охоронні документи на торгові марки, охоронні документи на авторське право, на промислові зразки на технічні рішення. І це все собою представляє патентний портфель, який може коштувати дуже дорого. Це все до того, що сама сфера надзвичайно важлива надзвичайно актуальна. Взагалі по світу сама різна практика. На сьогоднішній день діє близько 90 спеціалізованих судів в 90 країнах світу. Очевидно не в кожній країні світу є свій спеціалізований суд. Але, є близько 90 країн світу де діють такі спеціалізовані суди. У тому числі і Україна вирішила взяти на озброєння цей досвід. 29 вересня був підписаний президентом України указ про створення такого суду. Але на жаль він ще не вступив у силу. Точніше суд не почав працювати, тому що іде процедура відбору суддів. Це надзвичайно важлива річ. Там мають набрати 21 суддю. Величезні вимоги до компетентності і до практики суддів. І ще раз повторюсь, надзвичайно велика унікальність немайнових об’єктів, які по суті важко пощупати. Як те, що не можна попробувати на зуб може коштувати сотні мільйонів доларів? Як то програмне забезпечення комп’ютерна програма чи торгова марка. Фактично ми говоримо про охоронні документи у вигляді картонок, які коштують величезні гроші. І розуміння суті майнових і немайнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, вони вимагають від суддів особливої кваліфікації, особливої підготовки, особливої освіти. Є великі сподівання, що такий суд дійсно буде більше ефективним. Тому що на разі розгляд справ з інтелектуальною власністю, наприклад, якщо ми говорили про позов до російської компанії, до нашого заявника. То там співвідповідачем є міністерство економічного розвитку і торгівлі. Він розглядається в Печерському районному суді. Тобто в Печерському районному суді, де розглядається купа різних інших справ. Спір з «Пепсі», про який я згадував, розглядався у Київському господарчому суді. Він розглядається в столиці,але це можуть бути суди загальної юрисдикції або господарські суди без акценту на унікальність і без визначення судді, який мав величезний досвід у розгляді справ, пов’язаних саме з об’єктами інтелектуальної власності. Тому сподіваюсь, що створення такого суду він наведе порядок у судовому розгляді спорів. Наші правовласники будуть відчувати себе в більш захищеному положенні.

---

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Вінницького радіо-офісу реформ (Громадського центру євроінтеграції та розвитку українсько-польських зв’язків "Від Варти до Бугу"), який є автором матеріалу, і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.