Нагадаємо, що режисеркою і постановницею усіх вистав самодіяльного театру є власниця кав'ярні Лариса Куроптєва. З нею, а також із провідним актором Олександром Хворостяним, ми поговорили у перерві між репетиціями.
- Пані Ларисо, театр заявляє про те, що він є. Бо спочатку у кав'ярні з'явилась сцена...
Лариса: - Спочатку було фортепіану, на якому кожен бажаючий міг зіграти. Потім ми почали проводити невеличкі камерні концерти місцевих талантів. Потім у нас оселилась гітара і підтягнулась молодь... А далі вже було будівництво сцени, театральної завіси. Збагачується фонд костюмів... Ось тоді вже вкорінилась думка, чому не зробити театр, бо брати участь у постановках може набагато більше людей, аніж співати чи грати на інструментах. Якщо для людини підібрати підходящу роль, вона дуже достойно зіграє, майже, як заслужений артист.
- Але ж ви не відмовитесь радувати поціновувачів маленькими концертами, які так полюбились ладижинцям?
Лариса: - У жодному разі. Приміром, на березень у нас запланований вечір Шопена, для любителів класики. Не відмовляємося ми і від "квартирників", збірних концертів талановитих людей... Ми підтримуємо будь-яку ініціативу. Ну і також у нас будуть такі невеликчкі представлення, які ми іменуємо театральними.
- І 23 лютого відбудеться старт роботи кав'ярні у новому форматі, у амплуа кафе-театр?
Лариса: - Так. Спробуємо. Думаю, мою впевненість у цьому розділяє наш провідний актор Олександр Хворостяний.
Олександр: - Звичайно. Зробимо все можливе, щоб глядачам сподобалось.
Лариса: - Хочу нагадати нашим глядачам, що саме Олександр блискуче зіграв ролі Федота-стрільця та благородного жуліка Джефа Пітерса.
- А що очікувати глядачам від 23 лютого?
Лариса: - Спектакль. 23 лютого глядачі зможуть подивитись нашу постановку "Гроші чи Любов". В основу сценарію лягло оповідання О.Генрі "Шлюб, як точна наука". П'єсу ми будемо вже грати вп'яте.
- Наскільки я знаю, білети вже замовляють із інших міст Вінниччини. До речі, про білети. Багато лунало пропозицій, все ж друкувати театральну афішу і реалізовувати білети. Ви відгукнутись на такі ініціативи?
Лариса: - Так. Білети друкуються. Їх можна придбати у нас у кав'ярні. Але кому не вистачить квитків, думаю, без місця не залишаться. Ми завжди знаходимо кілька табуретів для того, аби бажаючі змогли долучитись до театрального дійства.
- Історія знає чимало успішних театрів, яких не зупиняють крихітні приміщення. Але одна справа такий театр у столиці, інша - у провінції. Як вдається знаходити такі таланти?
Лариса: - До нас у кав'ярню приходять талановиті люди. Нічого з цим не можу вдіяти: приходять таланти! А на сцені то взагалі перетворення геніальні. Приміром, Олександр Хворостяний раніше і не підозрював, що він актор, а з'ясувалось - геніальний! І наші дівчата з танцювальної групи "Сінематограф". Її ми створили спеціально для постановки динамічних сценок. Хоча з нашим приміщенням, здавалося б, які танці, тут розвернутись ніде. Але, тим не менше, адаптували... І нині навіть готуємо прем'єру нового спектаклю, який буде більше акцентований саме на таких динамічних мініатюрах, пов'язаних одна з одною спільним змістом.
- А можна більш детально про нову постановку?
Олександр:- Це така собі передісторія до уже існуючої постановки "Гроші чи Любов". Події розгортаються у невеличкому селі. Головні діючі особи - тітонька Лола, її син і місцеві жителі: дівчата і хулігани. Ми розкажемо їх історію. У тітоньки Лоли успішний "бізнес"... Як вона його розвиває і заодно намагається налагодити особисте життя свого сина, слухняного, але іноді дуже імпульсивного юнака, що підпадає під вплав хуліганів.
- І коли очікувати прем'єру цього захопливого драматичного дійства?
Лариса: - Плануємо до 8 березня. Якщо встигнемо все зробити так, щоб нам самим пододалось.
До речі, у Олександра - єдиний більш-менш пристойний персонаж у цій п'єсі. Єдиний, хто говорить. І він досить іронічний. Бо без самоіронії цю роь не зіграти. Хоча, ситуації взяті з життя, думаю, багато хто у них впізнають знайомі життейські перепетії... Десь-колись і з кимось з ваших знайомих такі історії траплялись.
А друга частина - більш фантастичка, яка в принципі не можлива. Але в нашому театрі можливо і трапляється все... Тому ми, мало того, що перенесемось на іншу частину земної кулі, та ще і трохи перенеселось у минуле...
- Ларисо, скажіть, не важко поєднувати амплуа власниці бізнесу, управительки кав'ярні, успішного кондитера із режисерськими функціями?
Олександр:- Більше того, ще і сценариста. До нового спектаклю Лариса Анатоліївна сама написала сценарій...
Лариса: - Ні, не важко. Немає нічого не можливого, було б бажання. Коли є хороший колектив, коли самодіяльним артистам цікаво... І взагалі - спілкування з молоддю це дуже захопливе заняття. Буває, після нелегкого дня така втома... Але приходять наші артисти, розпочинається репетиція, і всі негаразди, втоми і турботи тікають геть.
- Як інформуватимете про наявність квитків і дату спектаклю?
Лариса: - Як зазвичай - допоможе інформаційний спонсор L`news, Лада ФМ. Продовжимо інформувати наших шанувальників і традиційним способом, через афішу біла кав'ярні і через Фейсбук. Хочу сказати, що ми довгий час не вивішували афішу, бо місця розбирались за годину-дві і не було сенсу. То ж слідкуйте за повідомленнями і заходьте до кав'ярні...
- І на завершення. Про що мрієте?
Лариса: - Щоб у нашому місті стало модним дарувати поряд із квітами чи іншими подарунками, ще і квитки на театральну постановку.
- Від поціновувачів іще додам, щоб спектакль провокував роздуми глядачів і розмови про життя, розвиток, про свободу людини й художника... Бо мистецтво і театр може досить серйозно впливати на формувати інтелектуального і мистецького середовища в місті... До речі, а як на самодіяльних акторів вплинула участь у мистецьких перформенсах і виставах?
Лариса:- Я хочу попросити, щоб на це питання відповіла наша Сашенька Столяр, із групи "Сінематограф"...
Саша:- Найперше - поборюю свою сором'язливість, я не дуже вмію спілкуватись з людьми, а тут я можу себе проявити. Я творча людина і театр мені дуже подобається і від цього я отримую величезну енергію....
****
(За лаштунками)
Маленьке приміщення і крихітна сцена - не найбільші виклики, які стоять перед цим самодіяльним театром. Велика частина труппи - змінюється. Учні коледжу і старших класів школи закінчуюь навчання і їдуть з міста, інші - мають основне місце роботи та не завжди можуть поєднатись у графіках з іншими, щоб взяти участь у репетиції чи виставі. Але з усіма цими викликами режисерка і учасники театру справляються. Залишаючи проблеми за лаштунками, невидимими для глядачів. Вони іще думають над багатьма речами. І про афіші, і про реалізацію квитків. І про репертуар... І про благодійників, без яких в усьому світі не можливий розвиток мистецьких проєктів. І, звичайно, про поціновувачів, які чекають прем'єр і нового прочитання старих постановок. Про все це ми говорили з Ларисою і Олександром... Але вони не акцентують уваги на труднощах, як на реквізиті, який ховається за театральною завісою. То ж поціновувачі самодіяльного театру уже можуть цікавитись квитками, а меценати - можливістю підтримати кафе-театр у Ладижині.