dle бесплатно

На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя


4 вересня 2020 року в с. Рахнівка з нагоди 35 річниці від часу смерті сина України Василя Семеновича Стуса відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку Герою України, борцю за свободу, патріоту, вірному сину Батьківщини.

Вшанувати пам’ять поета  на Рахнівську землю завітали посадовці та працівники культури, повідомляє Гайсинська РДА.

На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя
На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя
На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя
На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя
На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя
На Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддяНа Гайсинщині у день пам'яті Василя Стуса відбулось покладання квітів до його погруддя

То ж сьогодні у роковину загибелі великого земляка, найменше, що ми можемо зробити - перечитати його твори, подумати над його життям, яке він жертовно поклав за Україну.


Видання Главком нагадало у редакційній статті основні віхи життя великого борця за Україну.   

Рівно 35 років тому в ніч на 4 вересня в карцері радянської колонії для політичних в'язнів, іменованої «Перм-36», помер український поет, перекладач, літературознавець, правозахисник Василь Стус.

Василь Семенович Стус народився в селянській родині 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області. У 1939 році батьки переселилися в місто Сталіно (сьогодні Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Василь зі срібною медаллю закінчує Донецьку міську школу та у 1954 році вступає на історико-літературний факультет педагогічного інституту. Ще під час навчання Василь почав писати та перекладати з німецької вірші.

Після здобуття вищої освіти Стус працює вчителем української мови і у 1959 році у «Літературній Україні» публікує свої перші вірші. У вересні 1965 Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом та Юрієм Бадзьом взяв участь в акції протесту закликаючи партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це був перший громадсько-політичний протест в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.

Після цього за ним постійно слідкували агенти КДБ. Літературна діяльність Стуса та його постійна критика радянської системи призвели до першого арешту у 1972 році. Наступні 8 років за антирадянську агітацію та пропаганду Василь провів в мордовських і магаданських таборах та золотих копальнях. Більшість віршів, що поет писав у засланні, вилучалися та знищувалися.

У травні 1980 року він був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні  Василь Стус засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

4 вересня дисидент помер у карцері. За офіційними даними, причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

Дружина отримала повідомлення про смерть чоловіка вранці 5 вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.

Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.

У листопаді 1989 року, завдяки клопотанням рідних і однодумців, серед яких були син Стуса Дмитро, син Тихого Володимир, заступник голови Всеукраїнського товариства репресованих Василь Ґурдзан (представляв інтереси матері Литвина), разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, поета перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.

У 2005 році Стусу посмертно присвоєно звання Герой України.

Варто зазначити, що колишній адвокат Стуса, а нині народний депутат Віктор Медведчук вимагає у суді заборонити книжку журналіста й історика Вахтанга Кіпіані про Василя Стуса, бо та містить «висловлювання, які не відповідають дійсності». Сам журналіст назвав позов тиском на свободу слова.

Книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» вийшла друком у травні 2019 року.

У ній зібрані ключові документи з колишнього архіву КДБ, які пояснюють, як і за що насправді судили українського дисидента. За словами Кіпіані, ця книжка не лише проливає світло на кримінальну справу, а й дає зрозуміти, якою Василь Стус був людиною.

Віктор Медведчук був державним захисником українського поета Василя Стуса. Його часто звинувачують у порушенні адвокатської етики під час цього процесу. Сам він своєї провини не визнає.

До слова, у серпні 2018 року суспільство збурила інформація актора Геннадія Попенка про те, що зі стрічки нібито на вимогу Віктора Медведчука вирізали сцену фінального судового засідання, у якій той фігурував, як адвокат Стуса. Продюсер Артем Денисов назвав це «фейком» і пояснив, що сцена зникла лише через питання хронометражу фільму.

Режисер Роман Бровко пояснював, що не згадувати Медведчука у стрічці просив син Стуса Дмитро. Зрештою, автори фільму «Заборонений» вирішили сцену з Медведчуком повернути. 








Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter