Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
«Смертні листи» оприлюднили на Вінниччині до Дня пам’яті жертв Голодомору «Вінницький обласний краєзнавчий музей» спільно з Державним архівом Вінницької області оприлюднили «Смертні листи» Сосонської сільської ради – свідчення геноциду українського народу.
З-поміж десятків експонатів Вінницького обласного краєзнавчого музею, що висвітлюють геноцид українців у 1930-ті рр., увагу привертають матеріали Сосонської сільської ради (копії), які науковці нарекли «Смертними листами».
Оригінали цих документів зберігаються в Державному архіві Вінницької області, інформує обласна рада.
 Як повідомили у музеї, нині це чи не єдині на всю Україну «Книги записів актів громадського стану 1933 року про смерть» з с. Сосонка Вінницького району Вінницької області, в яких у 1933 р. не побоялися писати у графі «причина смерті» – «помер від голоду».У кожній такій книзі 1933 р. (а їх збереглося шість), яку заповнював секретар Сосонської сільради, – записи за кілька днів чи тижнів. Деякі з них:
9 травня:
Сташко Данило Мартинович, вік 42 роки, українець, член артілі, причина смерті – від голоду.
Романенко Яків Левкович, 14 травня 1933 р., вік 52 роки, українець, член артілі. Помер від голоду.
В один день 31 травня померли від голоду:
Лекера Романенко,
Гаврило Романенко,
Ярина Ковальчук;
7 червня:
Катерина Москаленко,
Ганна Дзигаленко,
Тодоска Козак;
9 червня:
Ярина Кудраш,
Тетяна Педоренко,
Костя Бабенко.
У січні – 51 особа,
У березні – 42 особи,
у квітні – травні – 45 осіб,
в червні та липні – 75 осіб,
у серпні — 70 осіб.
Всього від голоду у с. Сосонка померли понад 300 осіб.
Музейники поділилися, що найбільше вражають найжахливіші записи про факт канібалізму на ґрунті голоду. Неврожайні, засушливі, голодні періоди траплялися неодноразово в історії Поділля, але страшне явище канібалізму було вперше зафіксовано саме під час штучного масового Голодомору 1932–1933 рр. Проте, у Сосонці не було такого тотального голоду, як в інших населених пунктах Поділля, розповідають у Вінницькому краєзнавчому музеї, оскільки, голова сільради Прокіп Романенко та голова колгоспу Микита Сташко свідомо йшли на ризик, приховуючи запаси зернових.
Невідомо, де і в яких книгах записів ще можна прочитати щось подібне, кажуть музейники. Такі книги масово знищувалися більшовицькою владою, а ті, які збереглися, у більшості несли недостовірну інформацію, бо містили записи «причина смерті – невідома». |
|
|