Офіційна сторінка ТРК "Подільські комунікації"
Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
У місті Ладижині продається будинок
Washington Post: Війна в Україні повинна нагадати ЄС, чому автократи - погані сусіди Євросоюз постав перед вибором: або він й далі буде дозволяти автократам шкодити йому, або почне реальну роботу з просування демократії.
Європейські лідери люблять стверджувати, що вони дбають про демократію. Але надто часто їхня політика ігнорує її, заодно завдаючи шкоди інтересам Європи.
Демократія й верховенство закону - це необхідність, а не ідеалістична розкіш. Насправді нинішній конфлікт Брюсселя з Угорщиною і Польщею загострює питання демократії. Про це на сторінках Washington Post пишуть експерти American Enterprise Institute Далібор Рогач і Джин Кіркпатрік, яку друкує Укрінформ. Вони нагадують, що, захищаючи свої внутрішні автократичні практики, Будапешт і Варшава погрожують накласти вето на довгостроковий бюджет ЄС й постпандемічний пакет відновлення на суму 1,8 трильйона євро. Тим часом, Росія й Китай використовують своїх маріонеток, щоб розколоти й паралізувати ЄС, особливо в сфері дипломатії, енергетики й політики щодо технологій. У столицях Європи модно засуджувати "наївні" зусилля Вашингтона щодо експорту демократії. Але визнання обмеження американської кампанії з просування демократії в Іраку й Афганістані - це одна справа, зневага до демократії, прав людини й верховенства закону - зовсім інша для ЄС.
Від країн-учасниць на зразок Польщі й Угорщини до сусідів, таких як Туреччина, Білорусь й Грузія, - європейський блок доволі послідовно дозволяє автократам "зіскочити з гачка".
"Європейцям пора зрозуміти, що країни, яким бракує свободи й відповідальності урядів, - погані сусіди. Нищівні вторгнення Росії в Україну, Молдову й Грузію, а також криваві конфлікти в колишній Югославії служать досить свіжим нагадуванням", - йдеться в статті.
"Арабська весна" продемонструвала, що навіть видима стабільність й передбачуваність диктаторських режимів - це ілюзія. Звірства режиму Башара Асада в Сирії призвели до хвилі масової міграції в 2015 році, яка мало не розірвала ЄС на шматки. Стан демократії погіршився у 80 країнах по всьому світу за минулий рік, про що свідчать дані Freedom House. І Євросоюз теж зачепила ця тенденція. Уряд Угорщини останнім часом посилив атаки проти незгодних в академічних колах і тепер тихо переписує виборче законодавство на користь правлячої партії. В Польщі ж посилюється атака на судову незалежність.
Відмова від демократії в європейському регіоні стала подарунком для ворогів ЄС, в першу чергу, для Росії й Китаю. Однак, Брюссель занурився в самозаспокоєння й зайнявся незграбною "реальною політикою", часто віддаючи пріоритет короткозорим економічним інтересам, таким як горезвісний "Північний потік-2" і російські інвестиції в ядерну енергетику. Або ж можна ще згадати те, як Європа зробила Китай "партнером" у вирішенні проблеми зміни клімату, попри дедалі більші китайські викиди.
Колективний підхід ЄС пропонує багато "пряників" і жодних "батогів". Європарламент неодноразово закликав країни-учасниці схвалити "Акт Магнітського", який дасть блоку нові інструменти для запровадження санкцій проти диктаторів й клептократів. Але марно. Однак, в період 2013-2017 років більше 80% від допомоги ЄС з розвитку були передані країнам з авторитарними або гібридними режимами. Брюссель регулярно розстеляє червоний килим перед диктаторами включно з Володимиром Путіним й єгипетським президентом Абделем Фатахом Аль-Сісі. Європейці також не скористалися можливістю, створеною скороченням програм США зі просування демократії. Європейський фонд демократії, створений в 2013 році як партнер американського Національного фонду демократії, продовжує працювати з мізерним річним бюджетом на рівні 19 мільйонів євро. Навіть ці гроші витрачаються на програми щодо участі жінок в політиці, гендерної ідентичності й сексуальної орієнтації, а також на мистецькі програми. Таким чином, розмивається початкова мета захищати демократію.
Нинішнє небажання активно захищати демократію гостро контрастує з оптимістичними настроями, які лежали в основі розширення ЄС після 1989 року. На той час європейці з нетерпінням чекали, що посткомуністичні країни швидко перейдуть на західні політичні й юридичні норми. В 2012 році ЄС сприяв мирній передачі влади в Грузії. А в 2014-му міністри закордонних справ з країн ЄС вели переговори про відставку президента Віктора Януковича в Україні на тлі масових протестів. Але в останні роки такі історії успіху стали рідкістю.
"ЄС постав перед вибором. Або його нинішній дрейф збережеться, дозволяючи автократіям в європейському регіоні процвітати, або Брюссель почне серйозно захищати й просувати ліберальну демократію, права людини й верховенство закону вдома й по всьому світі", - йдеться в статті.
Щоб піти другим шляхом, Європі потрібно зробити так, щоб її розмови про демократію були підкріплені ресурсами й рішучістю. На тлі погіршення ситуації в середині ЄС й діяльність іноземних автократів під боком бездіяльність неприпустима. |
|
|