Неділя, 16 квітня - Великдень

Відповідно до чотирьох євангельських джерел, Ісус Христос помер на хресті в п’ятницю, близько третьої години після полудня, в переддень іудейського свята Песах. Увечері того ж дня тіло було знято з хреста таємними послідовниками Ісуса — Йосифом Аримафейським та Никодимом. Йосиф Аримафейський був багатою й шанованою людиною, до того ж членом Синедріону — верховного владного органу в Ієрусалимі. Скориставшись своїм високим статусом, чоловік здобув дозвіл на поховання Христа в Понтія Пілата, римського намісника. Допомагав  Йосифу в похованні Никодим, теж член Синедріону. Саме він приніс смирну — коштовну рідину, яка призначалася для бальзамування померлих.

В ті часи для простого люду звичним було ховати мерців в могилах, викопаних у землі, заможні ж ховали своїх близьких в кам’яних печерах. Йосиф Аримафейський мав таку печеру просто на території свого саду, недалеко від гори Голгофи. Готував цю печеру чоловік на випадок власної смерті, але вирішив віддати її Ісусу, бо не міг допустити, щоб його вчителя поховали в землі, в спільній могилі з іншими страченими. Тому тіло Христа, змащене смирною та обвите полотном, віднесли до кам’яної печери в саду й закрили вхід до неї великим каменем. Поховання було дещо поспішним і без дотримання всіх правил, бо того вечора вже починалося свято Песах. Тому присутні жінки, які теж були ученицями Христа, домовилися на другий день після свята прийти до печери, щоб помазати тіло миррою.  

Вранці в суботу Понтій Пілат за проханням ієрусалимських первосвященників приставив охорону до місця поховання Христа. Первосвященники пам’ятали Ісусові слова щодо його воскресіння на третій день після смерті, проте не знали, як їх розуміти й намагалися убезпечити себе від викрадення тіла прихильниками Христа. Караул з римських воїнів відправили стерегти печеру, а до каменю біля її входу приклали печатку.

Душа Ісуса Христа повернулася в його тіло вночі з суботи на неділю, після чого він вийшов з печери, не відсунувши каменю й не порушивши печатки, бо його тіло вже не було підвладне природним законам. Для караулу ця подія пройшла непоміченою, і воїни продовжували охороняти пусту печеру. На світанку з неба з’явився сяючий Ангел і відкрив вхід до печери, а перелякані воїни спершу остовпіли, а потім втекли з місця події. Коли вранці до печери прийшли жінки, то побачили відкритий вхід, поруч лежав камінь, а на ньому сидів Ангел з сяючим обличчям.  Він сповістив жінок про Христове воскресіння, і велів розповісти цю звістку його учням. Коли первосвященники дізналися від охоронників про появу Ангела та зникнення тіла Ісуса, вони намагалися зробити так, щоб люди не повірили в його Воскресіння. Для цього воїнам з караулу було наказано розповідати всім, що тіло Христа було викрадено з печери його прихильниками. 

Того недільного дня Христос кілька разів з’являвся до деяких своїх учнів, проте вони не могли до кінця усвідомити можливість його воскресіння, і тільки ввечері одинадцять апостолів нарешті впевнились у цьому, коли разом побачили свого вчителя на спільній вечері. Через тиждень його побачив і дванадцятий апостол — Фома, який не був присутній при першій появі Спасителя, тому спершу не повірив у Воскресіння Ісуса Христа. Потім ще на протязі сорока днів час від часу Христос спілкувався зі своїми учнями, даючи їм останні настанови, після чого відбулося його Вознесіння на небо, а апостоли розійшлися по світу проповідувати християнське вчення.  

Перші прямі свідчення про святкування Великодня датуються серединою II століття, проте між церквами довго не було єдності щодо дати проведення цього свята. Головним чином для вирішення цієї проблеми імператором Костянтином було зібрано в 325 році Нікейський собор, який вирішив, що Великдень має відзначатися  в неділю після першого повного Місяця, який слідує за весняним рівноденням. 


* * *
ЯКЕ СВЯТО СВЯТКУВАЛИ В ДОХРИСТИЯНСЬКІ ЧАСИ

Багато істориків вважають, що Великдень — свято з давнім язичницьким корінням. 

* * *

Щорічно 16 квітня відзначається День Чарлі Чапліна, бо саме цього дня у 1889 році народився легендарний актор та режисер, класик німого кіно.

16 квітня кожного року світ відзначає нестандартне та цікаве свято – День піжами на роботі. Подію започаткували у 2004 році.

Щоб підкреслити безцінне значення голосу та привернути увагу громадськості до проблем, пов’язаним з його здоров’ям, 16 квітня щороку відзначається Всесвітній день голосу.

16 квітня кожного року світ відзначає важливе свято – День врятування слона (Save The Elephant Day). Подію започаткував Фонд реінтродукції слонів спільно з Патрісією Сімс у 2012 році.

Щорічно 16 квітня світ відзначає День обізнаності про стрес.

Всесвітній день крапки з комою (World Semicolon Day) відзначається кожного року 16 квітня. Всесвітній день крапки з комою має за мету інформування людства щодо проблеми суїциду, підвищення освіченості в питаннях психічного здоров’я, надання допомоги людьми, що пережили спробу самогубства тим, хто у відчаї. Крапка з комою ; символізує незакінчене життя - потрібно жити далі, адже це ще не крапка. 

1178 до н. е. — повне сонячне затемнення. В цей же день за підрахунками вчених Одіссей повернувся на Ітаку після 20-річного походу з Троянської війни.

1574 — перша документальна згадка про вертеп на українських землях, записана до Заславської замкової книги.

1632 — засновано Києво-Могилянську академію.

1705 — англійська королева Анна посвятила Ісаака Ньютона у лицарі — це перше в англійській історії звання лицаря, надане за наукові заслуги.

1848 — цісар Фердинанд I підписав патент «Про знесення всякої роботизни й інших підданських повинностей у Галичині», яким найраніше в імперії скасовано панщину.

1871 — прийнята конституція Німецької імперії, що діяла до 1919 року; Берлін став столицею Німецької імперії.

1912 — англійка Гаррієт Квімбі стала першою жінкою, що перелетіла Ла-Манш літаком.

1947 — Бернард Барух вперше вжив термін «Холодна війна» для позначення відносин між СРСР і США.

1995 — почав діяти телефонний міжнародний код «380», який Україна першою отримала серед країн колишнього СРСР.

2000 — на референдумі більшість жителів України підтримали ідею скорочення загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300, позбавлення їх недоторканності і право президента на розпуск парламенту.

2000 — Георгій Гонгадзе та Олена Притула засновують «Українську правду», перше україномовне інтернет-видання.

2003 — підписано Афінський договір, за яким 10 нових країн стали членами ЄС: Мальта, Кіпр, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина і Угорщина (набрав чинності 1 травня 2004).

1497 — Морі Мотонарі, самурайський полководець середньовічної Японії періоду Сенґоку. Володар регіону Тюґоку у Західній Японії.

1646 — Жуль Ардуен-Мансар, французький архітектор, внучатий племінник Франсуа Мансара, представник бароко.

1755 — Елізабет Віже-Лебрен, французька художниця, майстер світського портрету.

1841 — Христина Алчевська, українська педагогиня, організатор народної освіти.

1867 — Вілбер Райт, американський авіаконструктор, піонер авіації.

1882 — Юрій Глушко, український громадський і політичний діяч, один із організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині.

1889 — Чарлі Чаплін, американський кіноактор, режисер, сценарист.

1914 — Джон Годяк, американський кіноактор українського походження.

1926 — Борис Возницький, український мистецтвознавець, меценат, директор Львівської галереї мистецтв, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв, Герой України

✙ Православні: Феодосія, Микита, Іван, Іліодор, Йосип, Ульфіан