Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
П'ятниця, 9 серпня - Міжнародний день корінних народів світу 9 серпня відзначається Міжнародний день корінних народів світу згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року.
За даними ЮНЕСКО, сьогодні в 90 країнах світу проживає близько 370 мільйонів представників корінних народів, вони спілкуються понад 5 тисячами етнічних мов і дотримуються власних автентичних культурних традицій.
В Україні її етнонаціональну культуру складають українська нація, корінні народи і національні меншини. В Україні прийнято Закон "Про корінні народи України", який визначає корінними народами України на території Криму кримських татар, караїмів та кримчаків. Згідно із Законом "корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України.". Корінні народи мають право на самовизначення у складі України та політичний статус. Міжнародний день коворкінгу
Щоб привернути увагу до явища коворкінгу як дуже корисного для підвищення ефективності праці, та залучити до нього ще більше резидентів, 9 серпня визначено вважати Міжнародним днем коворкінгу (Co Working Day). Але цей день зазвичай не відзначається особливими заходами.
Коворкінг – відносно нове поняття, що означає сучасний спосіб організації роботи людей, які не прив’язані до певного простору і годин. Сьогодні, у час розвитку фрилансу, це особливо актуально. Учасники руху організовують своє трудове буття у вигляді колективного офісу на обраній території. Це дає змогу за необхідності надавати допомогу одне одному, обмінюватися ідеями та спілкуватися, залишаючись незалежними, що складно при надомній роботі.
Для роботи обираються комфортні орендовані приміщення. Кожен, хто користується ними постійно, сплачує щомісячно частку орендної плати. Також колективні офіси можуть бути організовані у вільних приміщеннях, що втратили своє призначення, наприклад, колишні школи, цехи.
Всесвітній день книголюбів
9 серпня бібліофіли всього світу об’єднуються у святкуванні Всесвітнього дня книголюбів. Сьогодні це не просто папір, який містить певний текст, а й цінний артефакт. Всесвітній день книголюбів – це ще одне свято книги, слова, та магії читання.
День тримання за руку
День тримання за руку (Hand Holding Day) у США відзначають щорічно 9 серпня. Це день, присвячений простому, але потужному акту тримання за руки. Цей день заохочує людей висловлювати свою прихильність і створювати зв’язок зі своїми коханими за допомогою цього теплого жесту. Тримання за руки не обмежується лише романтичними стосунками, а є універсальним знаком любові, дружби та солідарності, який не залежить від віку, культури та мови.
Наукові дослідження пов’язують тримання за руки з виділенням гормону під назвою окситоцин. Окситоцин – це пептидний гормон, що виробляється в гіпоталамусі людського мозку. Він активується, коли нейрони відчувають електричну активність, в результаті чого гормон виділяється в кров. Окситоцин відіграє важливу роль у жіночій репродуктивній системі, особливо під час вагітності та лактації. Однак гормон також вивільняється під час фізичних навантажень, таких як фізичні вправи та обійми. Коли він вивільняється, він має позитивний вплив на організм, наприклад, зменшує стрес і знижує рівень тривожності.
Дослідження, проведене Університетом Північної Кароліни, ще раз продемонструвало чудовий вплив тримання за руки. Дослідження показало, що пари, які трималися за руки та обіймалися перед промовою, мали нижчі показники серцебиття та кров’яного тиску порівняно з тими, хто був розлучений зі своїми партнерами. Це ілюструє позитивний вплив тримання за руки на емоції та рівень стресу людей.
9 серпня за новим церковним календарем православні віряни згадують апостола Матфія, учня Ісуса Христа.
Іменинники 9 серпня — Антон, Григорій, Дмитро, Іван, Леонтій, Макар  9 серпня виповнюється 172 роки від дня народження Варвари Ханенко (Терещенко) - видатної української меценатки, колекціонерки, музеєтвориці (1852-1922).Вона народилася в м.Глухові в родині українського підприємця і благодійника Ніколи Терещенка - людини, яка зробила непересічний внесок у розвиток промисловості і культури України в другій половині ХІХ сторіччя. Дід Варвари Артемій Терещенко заповів синам віддавати на доброчинність і церкву 80% прибутків. Родина Терещенків уславилася багатьма добродійними справами, на які вони витратили близько 5 млн. крб., підтверджуючи девіз їхнього дворянського герба - " Прагнули до громадянських справ".
Варвара одержала домашню освіту, любила книжки, читала й писала французькою.
Варвара і Богдан Ханенки займалася колекціонуванням творів західно-європейського мистецтва та мистецтва сходу. Власний будинок вони проектували, виходячи з потреб колекції, у відповідному стилі. Крім того, вони зібрали величезну бібліотеку - близько 10 тис. книжок.
Понад сорок років вони разом збирали твори світового мистецтва, щоб потім заповісти їх Києву. Подружжя не лише зібрало унікальну колекцію предметів мистецтва, але й самовіддано зберігало її в складний час. За неповними даними, зібрання налічувало понад 400 живописних робіт, більш як 8 тис. гравюр, близько 700 творів мистецтва країн зарубіжного Сходу, понад 300 виробів із золота та срібла.
У 1887 р. Ханенки збудували в Києві по вул. Терещенківській,15, особняк для розміщення там власного зібрання, яке стало унікальним явищем у культурному житті тогочасного міста.
Богдан Ханенко помер навесні 1917 р. і заповів дружині перетворити приватне зібрання на публічний музей.
"Варвара Ханенко не виїхала. Ми говоримо про це як про її великий подвиг. І це справді подвиг – жити, зберігати і будувати музей в умовах війни. Утім, рішення лишитися було, радше, природним. Бо ті, заради кого вона жила і для кого створила музей - ці люди були тут, у Києві, в Україні. У цьому сенсі, всі ми - прийомні діти Ханенків.", - @Музей Ханенків
У 1918 р. Варвара Ханенко категорично відхилила пропозицію німецького командування вивезти музей до Німеччини, незважаючи на вигідні умови. На другий день вступу до Києва військ Директорії, 15 грудня 1918 p., вона передала Українській академії наук, керованій Агатангелом Кримським, дарчі документи на будинок, колекцію та бібліотеку. Першою умовою дарчої було надання музею імені Богдана і Варвари Ханенків.
"Більшовицька влада воліла, щоб я, "колишня власниця", покинула дім. На щастя, за мене заступилися професори академії, зрештою мені дозволили жити в кімнаті на горішньому поверсі. Але заходити в зали музею я не мала права. Це було боляче - не бачити улюблених творів. У ті останні важкі роки мій дух і сили підтримували близькі люди: сестра Марія і наші з Богданом вірні слуги - Григорій, Франц, Дуняша. Я померла вдома в Києві 7 травня 1922 року. Знесилена, але спокійна: по мені залишився музей.", - Ганна Рудик (https://www.facebook.com/hanna.rudyck?locale=ru_RU) з книги "Це також зробила вона", "Видавництво", 2018.
З 1925 р. "за відсутності революційних заслуг перед пролетаріатом" імена Богдана та Варвари Ханенків вилучили з назви музею, і до середини 1990-х років українці знали про них надзвичайно мало.
Нині в будинку, де жило подружжя Ханенків, діє @Музей Ханенків. У ньому зібрана унікальна колекція, що налічує понад 25 000 експонатів.
Похована Варвара Ханенко на цвинтарі Видубицького монастиря в Києві поруч з чоловіком.
|
|
|