Війна Росії проти України завершиться тому, що запрацює Статут ООН

Одного дня в цьому залі неодмінно скажуть, що війна Росії проти України завершена: не заморожена, не призупинена, не забута – по-справжньому завершена.

І це станеться не тому, що хтось стомився від війни. Не тому, що хтось щось виторгував у Путіна.

Війна Росії проти України завершиться тому, що запрацює Статут ООН. Він має запрацювати. Наше українське право на самооборону має взяти гору. Наша співпраця з народами світу, які цінують життя так само, як і ми. Наша територіальна цілісність. Наш суверенітет, незалежність нашої країни. Ми захищаємо те, що кожна нація, безумовно, хотіла б захистити для себе. І те, що Статут ООН гарантує для всіх.

І саме Росія завжди має брехати, щоб виправдати свою війну. Не ми. Росія не може посилатися на Статут ООН, щоб пояснити те, що вона робить проти нас, проти України, народу України. Власне, у свій збочений спосіб, у своєму спотвореному світі вона таки посилається на Статут, але це просто безумство.

Росія зберігала мовчання, бо не могла пояснити, чому нещодавно російська ракета влучила в судно із зерном, що прямувало до єгипетського порту через Чорне море. Росія або мовчить, або бреше про те, чому її дрони й ракети виявляють у повітряному просторі Польщі, Молдови, Румунії. Щодня українці зазнають поранень і гинуть. Щодня. Сьогодні знову російські бомби влучили в житлові будинки. Навіть звичайний хлібозавод став мішенню. Що такого загрозливого для Росії у виробництві хліба? Путін не має відповіді. І Росія ніколи не має чесної відповіді на запитання, чому її армія вбиває дітей в Україні, «перемагає» школи й лікарні, б'ється не за справедливість, а за знеструмлення сусідньої нації. Путіну нічого сказати, якщо запитати в нього, чому він намагається втягнути Білорусь у війну, чому його пропагандисти погрожують народам Кавказу чи Центральної Азії, або чому Росія інвестує найбільше не в розвиток людства, а в ненависть. У Росії немає жодної законної причини – абсолютно – для того, щоб робити Іран і Північну Корею де-факто спільниками у своїй злочинній війні у Європі, коли їхня зброя вбиває нас, вбиває українців і допомагає Путіну красти нашу землю в нашого народу.

Ми знаємо, що дехто у світі хоче говорити з Путіним. Ми знаємо це. Зустрічатись, говорити, спілкуватись. Але що саме вони можуть від нього почути? Що він засмучений, бо ми реалізуємо своє право захищати наших людей? Або що він хоче продовжувати війну й терор лише задля того, щоб ніхто не подумав, що він не мав рації? Це теж безумство.

З першої секунди цієї війни Росія робить те, що жодним чином не можна виправдати згідно зі Статутом ООН. Кожне зруйноване українське місто, кожне спалене село – а їх уже сотні й сотні – є доказом того, що Росія скоює міжнародний злочин. І саме тому ця війна не може просто «вщухнути». Ось чому цю війну не можна заспокоїти розмовами. Необхідні дії. І я вдячний усім націям, які справді допомагають у спосіб, що рятує життя наших людей.

Путін порушив так багато міжнародних норм і правил, що він не зупиниться сам. Росію можна лише примусити до миру. І саме це потрібно – примусити Росію до миру як єдиного агресора в цій війні, єдиного порушника Статуту ООН.

Зараз, із наближенням третьої зими цієї війни, Росія знову намагається знищити нашу енергетику, і цієї осені вони діють ще цинічніше. Вони готуються атакувати наші атомні електростанції, три з них, ми маємо цю інформацію і маємо докази цього. Якщо Росія готова зайти так далеко, це означає, що нічого з того, що ви цінуєте, для Москви не має значення. Цей вид російського цинізму продовжуватиме завдавати ударів, якщо йому дадуть хоч якесь місце у світі.

Статут ООН не залишає місця для цього. І саме тому Формула миру теж не залишає місця.

У 2022 році, у розпал війни, пропонуючи Формулу миру, я пропонував дотримуватися Статуту ООН – зробити ефективним усе те, заради чого була створена ця організація. Кожен пункт Формули миру ґрунтується на принципах, цілях та нормах Статуту ООН – на правах, які він гарантує країнам, і на резолюціях Генеральної Асамблеї, які вже підтримані більшістю країн.

І не існує різних версій Статуту ООН для різних частин світу. Немає регіональних квазістатутів. Немає окремого Статуту ООН для БРІКС чи для «Великої сімки». Немає окремого російсько-іранського Статуту ООН або окремого китайсько-бразильського Статуту ООН. Є лише один Статут ООН, який об'єднує всіх – має об'єднувати всіх. Шлях до справедливого миру один – чіткі кроки, які всі однаково розуміють, і це відображено у Формулі миру. Це виконання Статуту ООН. І ми всі знаємо, що треба зробити, якщо ми чесно оцінюємо ситуацію та справді хочемо зупинити війну Росії. А найголовніше – діяти. Разом, звісно. Звісно, у єдності. Без створення нових і непотрібних поділів світу на блоки чи регіональні групи. Єдність завжди працює на користь миру.

Ми запрошуємо Китай. Ми запрошуємо Бразилію. Я вже запросив Індію. Ми працюємо з країнами Африки, з усією Латинською Америкою, Близьким Сходом, Центральною Азією, Європою, Тихоокеанським регіоном, Північною Америкою. Усі однаково важливі для миру. Усі. Без винятків. Так само, як Статут ООН має працювати без винятків. Це процес, який приведе нас до миру. До справедливого миру. Справжнього миру. Миру, який буде довготривалим. Усі ми вже знаємо, як його досягти. У нас є Формула миру. У нас є Статут ООН. І в нас є всі сили, необхідні для втілення цього в життя.