8 жовтня, вівторок - в Україні День юриста

Для святкування дня юриста дата 8 жовтня обрана не випадково. Вчені-історики вважають, що в жовтні 1016 року Ярослав Мудрий зіткнувся в битві із Святополком, після чого була написана «Руська Правда» Ярослава Мудрого. «Руська Правда» увібрала до себе всі найважливіші питання правових відносин Русі та вважається цінним правовим документом Східної Європи часів середньовіччя. Число 8 отримали додаванням цифр пам’ятного року: 1+0+1+6=8.

Василь Стус називав його одним з найважливіших для себе поетів, ставлячи його поряд з Рільке і Ґете. Ім'я Володимира Свідзінського і сьогодні, на жаль, відоме неширокому колу читачів.

"Це – поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю.", - писав Микола Бажан про Володимира Свідзінського.

Народився Володимир Свідзінський в родині священника у с.Маянів (нині - Вінниччина).

Навчався в Тиврівському духовному училищі, Подільській духовній семінарії, яку залишив за станом здоров'я, скінчив курс навчання в Київському комерційному інституті, але державних іспитів не складав і тому диплому про вищу освіту не здобув.

Перша збірка Свідзінського "Ліричні поезії" вийшла друком у 1922 р., пізніше - "Вересень" (у 1927 р.) і "Поезії" (у 1940 р.).

У творчості поет був далекий від актуальної йому сучасності, що й зумовило негативне ставлення офіційної радянської критики до нього.

Важливе місце у творчості Свідзінського посідають казки за народними мотивами, а також переклади з античних літератур (Гесіод, Езоп, Овідій, Арістофан) та з французької, німецької, польської та російської поезії. До Свідзінського українською Гесіода перекладав лише Іван Франко.

Приклад Свідзінського унікальний тим, що, живучи в Радянському Союзі, він писав вірші, був членом Спілки письменників – і при цьому не був письменником радянським. Але плата за це була високою.

Життя Володимира Свідзінського обірвалося трагічно: коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВС арештував представників української інтелігенції, які ще не евакуювалися, серед них і В. Свідзінського - за звинуваченням в антирадянській агітації. Арештантів під конвоєм гнали на схід. Недалеко від міста, коли виникла загроза оточення німецькими загонами, їх загнали в сарай, облили бензином і підпалили. Це сталося 18 жовтня 1941 р. Тоді у полум’ї згоріли й рукописи ненадрукованих творів Свідзінського. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій "Медобір", яку поетові О. Веретенченкові вдалося вивезти за кордон. 

В.Свідзінський був реабілітований посмертно 30 березня 1964 р. за відсутністю складу злочину.

Чимало зроблено для повернення імені поета (зокрема, літературознавицею Елеонорою Соловей (facebook.com/el.solovey/photos?locale=ru_RU) ), з’явилися видання його творів, публікації про нього, Лігою українських меценатів та журналом "Київ" засновано літературну премію імені Володимира Свідзінського. 

Та, попри це, ще не можна сказати, що цей справді унікальний митець належно поцінований.