31 січня, п'ятниця - Всесвітній день ювеліра

"Її життя могло б стати сюжетом не одного роману чи пригодницької кінострічки. Щасливе дитинство, бурхлива юність… А далі загублена молодість, допити, концтабори, заслання, голод, холод, понаднормова невільницька праця, втрачені можливості для індивідуального розвитку, повноцінної освіти та щасливого майбутнього… Але ця жінка вижила! Попри усі ті випробування, які трапилися на її шляху, вона ніколи не втрачала свого авантюрного духу і жаги до життя. Виховала двох гарних доньок, діждала онучок. Зуміла залишитися собою. Тою, яка любила людей, добрі книжки, захопливі мандри і щасливі обличчя дітей. У часи особливої задуми (а, може, і втоми) ховалася від світу за густим димом цигарки. Це була Віра Франко. Онучка Івана і донька Петра Франків.", - Іванна Міліянчук про маму, Віру Франко.

Народилася Віра Франко у в с.Полонична (нині Львівщина) в родині Петра і Ольги Франків. Родина багато переїздила. Навчалася вона у Львові в школі сестер Василіянок, була студенткою Віденського університету. Працювала у новоствореному меморіальному музеї свого діда у Львові, де її тато Петро був директором.

У вересні 1941 р. нацисти ув'язнили Віру Франко у львівській тюрмі на Лонцького, звинувативши у співпраці з радянською розвідкою - при тому, що вона не не мала прорадянських поглядів і, проживаючи в Харкові, відмовилася від радянського громадянства. Далі її з групою жінок переправили до Варшави, до тюрми "Пав’як", а потім вона потрапила до німецького концтабору "Равенсбрюк", де працювала на будівництві бараків, осушуванні озера, укріпленні берегів і земляних роботах. Вона згадувала цей період життя: "І з того часу я уже не була людиною, а номером.

Щодня о шостій ранку - перевірка, а тоді до праці в підземелля, на завод Сіменса. На сніданок - 100 г хліба та кава з сурогату. На заводі працювали шведи й бельгійці, які підкидали нам шматочки хліба, виводили з ладу машини на 10-15 хвилин, щоб могли відпочити, та переповідали нам новини зі світу.". У таборі подругою Віри Франко стала Женев'єва де Голль - племінниця майбутнього президента Франції Шарля де Голля. 

8 травня 1945 р. табір"Равенсбрюк" звільнили американські війська. Усіх, кого вважали радянськими громадянами, відправили в радянську зону окупації. Віра Петрівна повернулася додому. Та недовго вона була на волі. У вересні її арештовують знову і вона опиняється в тюрмі в Києві. У листопаді 1946 р. була засуджена на п’ять років таборів у Воркуті і довічне заслання до Сибіру. Додому онука Івана Франка змогла повернутися лише після смерті сталіна у 1953 р. За її звільнення роками боровся її дядько - Тарас Іванович Франко. У 1959 р. Віра добилася реабілітації. Хоч її реабілітували, але постійно переслідували.

"Мені повернули свободу, однак ніхто не зможе повернути молодості, проведеної у таборах та в'язницях, ніколи ніхто не поверне втраченого здоров'я, не дасть спокою безсонним ночам, коли будишся з жахом, що тебе викликають на страту.", - писала Віра Франко про табори і заслання, які випали на її долю (з ф/б сторінки Дім Франка https://www.facebook.com/dimfranka/?locale=es_ES).

За новим церковним календарем віряни вшановують пам’ять святих безсрібників мучеників Кіра та Івана і з ними мучениці Афанасії і дочок її Феодотії, Феоктисти і Євдоксії. Вони померли за християнську віру на початку ІV століття в Єгипті.

Іменини за новим календарем сьогодні святкують Віктор, Іван, Ілля, Микита.

1073-й день війни в Україні.