У цей день в 2014 р. тисячі кримчан, переважно - кримських татар - вийшли на площу перед Верховною Радою Криму, щоб не дати депутатам проголосувати за приєднання Криму до росії.
26 лютого 2014 року, у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг кримських татар та проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України. На противагу цьому мітингу був організований мітинг «Русского єдінства», що керувався поплічником російських окупантів Сергієм Аксьоновим.
Того дня в результаті сутичок двоє людей загинули й декілька десятків зазнали поранень. Згодом, після окупації Криму, слідчий комітет Росії порушив за цим фактом кримінальну справу (так звана «справа 26 лютого») і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами.
Вже наступного дня, 27 лютого, спецпідрозділи ГРУ Росії зайняли приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму. Тоді ж Верховна Рада Криму на вимогу загарбників оголосила про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак потім його перенесли на 16 березня.
"Ми розійшлися, будучи впевненими, що врятували Крим, себе і Україну, - згадував потому лідер кримських татар Рефат Чубаров. - Я й думати не міг, що вийде так, як вийшло 27-го вранці".
Впродовж наступних кількох днів вулиці міст і магістральні дороги півострова заповнили російські війська. "Зелені чоловічки" захопили адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони Збройних сил України, морські порти і аеропорти. Керівництво Росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового "референдуму про статус Криму" росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями ЗС РФ.
1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Путіна про дозвіл на застосування ЗС РФ на території України.
Міжнародні організації визнали окупацію й анексію півострова незаконними і засудили дії Росії.
Ситуація на анексованому Росією українському півострові залишається напруженою: окупанти обрали тактику залякування і терору місцевого населення. Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом.", - УКРІНФОРМ.
26 лютого виповнюється 92 рік від дня народження Блаженнішого Любомира Гузара, Глави УГКЦ (1933-2017).
"В єдності - сила, і вона дозволяє встояти перед будь-якими посяганнями, будь то люди, що прийшли відібрати шматок вашої землі, або люди, які прийшли вас обдурити.", - Блаженніший Любомир Гузар.
Блаженніший Любомир Гузар був моральним авторитетом для українців. Його любили і поважали мільйони людей незалежно від їх конфесійної належності. До його думки дослухалися, бо слово його завжди було мудрим і те, що він говорив, продовжує залишатися актуальним і сьогодні. Він залишив сучасникам і майбутнім поколінням щирі і праведні настанови. Майже щодня його цитують в мережах.
"Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії, багато подорожував з місіями, і тепер став прикладом - яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації.", - написала Катерина Щоткіна в книзі "Любомир Гузар - хочу бути Людиною".
Народився Любомир Гузар у Львові. Закінчив перший клас львівської гімназії, а з 1944 р. почалася його велика мандрівка світом. Спершу родина переїхала до Австрії, потім у США, де він здобув богословську освіту і став священиком, а пізніше - в Італію, де патріарх Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на єпископа. До рідного Львова Блаженніший повернувся лише за півстоліття, очоливши у 2001 р. Українську Греко-Католицьку Церкву.
10 років Любомир Гузар очолював УГКЦ і став першим її Главою в історії церкви, який добровільно зрікся повноважень, бо вважав, що керувати живою церквою мають молоді, сповнені сил і натхнення.
"Свобода - то є вміння запитати і не лякатися шукати відповіді. Мусимо сумніватися. Треба говорити чітко, ясно, голосно про те, що діється довкола. Поставати проти несвободи, неправди. Несвобідна людина є покірна, навіть коли невдоволена. Свобода дає можливість назвати лихе лихим, та свобода - то право не боятися із тим лихом боротися. Не бійтеся. Свобідний не мусить боятися.", - Блаженніший Любомир Гузар.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Всесвітній день неквапливості 
В нашому житті панує культ швидкості — за лічені години можна дістатися іншого континенту, а працювати в шаленому темпі вважається нормою. Ми давно звикли одночасно робити кілька справ, а для того, щоб встигати більше, доводиться швидше їсти, менше спати, спілкуватися та відпочивати. Постійний стрес від поспіху зрештою забирає фізичне та психічне здоров’я, а також відчуття задоволення від життя. Як протидія цій проблемі в світі з’явилася філософія «Повільного руху» (Slow movement), яка пропагує уповільнення темпу життя та вміння правильно розподіляти свій час. В рамках цього руху існує цікаве свято — Всесвітній день неквапливості (World Slow Day), який відзначають 26 лютого.
Всесвітній день неквапливості – це день, присвячений насолоді миттєвостями життя без поспіху. Цей день був започаткований в Італії у 2007 році асоціацією "Мистецтво жити повільно” (The Art of Living Slowly). Її основне послання "Не поспішай і насолоджуйся моментом” заохочує людей не поспішати і цінувати красу життя. Асоціація також запропонувала 14 заповідей, спрямованих на популяризацію більш повільного і комфортного способу життя, підкреслюючи важливість насолоджуватися позитивними аспектами життя.
За новим церковним календарем сьогодні вшановують пам'ять святителя Порфирія, що жив у III столітті в місті Газа і служив там єпископом.
Іменини за новим календарем сьогодні святкують Ганна, Іван, Микола, Петро, Севастьян, Сергій, Ян.
1099-й день війни в Україні.