28 квітня, понеділок - Всесвітній день охорони праці

Щороку 28 квітня, у Всесвітній день охорони праці, в Україні відзначається День охорони праці. Право на працю у безпечних та здорових умовах праці закріплено Конституцією України. Однак, з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, тисячі працівників втратили можливість працювати у безпечних та здорових умовах праці. Праця в умовах воєнного стану пов'язана з великою кількістю нових, в тому числі смертельно небезпечних чинників, що призводять до погіршення умов праці в усіх галузях економіки.  

Але і до війни в цій царині були проблеми, багато хто стикався із формальним ставленням як працівників, так і роботодавців до правил техніки безпеки. Суворі правила ТБ нівелювалися необов'язковістю їх виконання. Працівники, наймаючись на роботу, цікавляться умовами праці і оплатою її,  а про техніку безпеки не переймаються. Так само і роботодавці насамперед озвучують вимоги по умовах праці, оплаті, а про охорону життя і здоров'я працівників - переважно питання для них третьорядне.  І Всесвітній день охорони праці – чудова нагода, щоб привернути до цього увагу. Тому сьогодні спробуємо знайти кілька простих, але дієвих прикладів, які б змусили задуматися усіх.

"Ціна поспіху". Уяви собі працівника на будівництві, який поспішає виконати завдання і вирішує не надягати каску "на хвилинку". Раптом зверху падає невеличкий інструмент. Наслідки могли б бути трагічними. Цей простий приклад показує, що навіть незначне порушення правил може призвести до серйозних наслідків. Можна нагадати про це у вигляді короткої історії або плаката з гаслом: "Поспіх забирає не лише час, а й здоров'я".

"Невидима загроза". Згадаймо офісного працівника, який постійно відчуває втому та головний біль. Він списує це на стрес, але забуває про необхідність провітрювати приміщення, робити перерви для очей та правильну організацію робочого місця. Цей приклад ілюструє, що небезпеки можуть бути не лише очевидними, а й прихованими у, здавалося б, безпечному середовищі. Гасло може бути таким: "Твоє здоров'я – це не лише відсутність травм, а й комфорт на робочому місці".

"Сила звички". Подумай про працівника заводу, який роками виконує одну й ту саму операцію і вже "на автоматі" ігнорує деякі запобіжні заходи. Він вважає, що нічого не трапиться, бо "завжди так робив". Цей приклад підкреслює важливість постійного нагадування про правила безпеки, адже звичка може притупити пильність. То ж маємо пам'ятати, що безпека – це не рутина, а постійна увага.

Приклади з інших країн

Фінляндія. У Фінляндії існує культура нульового травматизму на виробництві. Це не просто гасло, а цілеспрямована політика, яка включає активну участь працівників у виявленні та усуненні небезпек, регулярні навчання та відкриту комунікацію між працівниками та керівництвом. Можна розповісти про їхній підхід як приклад того, що безпека може бути пріоритетом.

США. У багатьох американських компаніях діють програми заохочення за дотримання правил безпеки. Це можуть бути невеликі бонуси, додаткові вихідні або публічне визнання. Це показує, що безпека може бути не лише обов'язком, а й цінністю, яку заохочують.

Японія. В Японії велика увага приділяється культурі безпеки на рівні кожної компанії. Регулярно проводяться тренінги, навчання з моделювання небезпечних ситуацій, а кожен працівник відчуває особисту відповідальність за безпеку – свою та колег. Можна навести їх як приклад високої самоорганізації та взаємодопомоги в питаннях безпеки.

Приклади ви і самі можете бачити у реальному житті. Головне – вчасно зрозуміти, що охорона праці – це не формальність, а реальна турбота про життя та здоров'я кожної людини. 

Країнами з високими стандартами та культурою охорони праці традиційно вважаються:

Країни Скандинавії (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Ісландія). Вони відомі своїм комплексним підходом до безпеки праці, який включає суворе законодавство, активну участь профспілок, високий рівень свідомості як працівників, так і роботодавців, а також розвинену систему навчання та контролю. У них спостерігається низький рівень виробничого травматизму.

Нідерланди: Країна також має розвинену систему охорони праці з акцентом на запобігання ризикам та ергономіку робочих місць.

Швейцарія та Німеччина: Ці країни відомі своїми строгими правилами та високим рівнем відповідальності роботодавців за безпеку працівників.

Ці країни характеризуються не лише законодавством, а й глибоко вкоріненою культурою безпеки, де цінність людського життя та здоров'я є пріоритетом.

Щодо місця України у світових рейтингах охорони праці. На жаль, Україна поки що не може похвалитися високими позиціями у міжнародних рейтингах безпеки праці. Дані різняться залежно від методології та організації, яка проводить дослідження, але загалом Україна часто займає невисокі місця. Наприклад, у деяких рейтингах рівня безпеки життя Україна може знаходитися в другій сотні країн.

Що стосується саме охорони праці на виробництві, точної загальносвітової статистики саме за цим критерієм знайти складно. Проте, враховуючи історичні проблеми з приховуванням травматизму та загальний стан економіки, можна припустити, що Україна потребує значних зусиль для досягнення рівня країн-лідерів у цій сфері.

Проблема приховування травматизму в Україні. Приховування виробничого травматизму було і залишається серйозною проблемою. Це відбувається з різних причин:

•Бажання уникнути штрафів та перевірок: Розслідування нещасних випадків може призвести до виявлення порушень та накладення фінансових санкцій на підприємство.

•Побоювання погіршення статистики: Високий рівень травматизму може негативно вплинути на імідж підприємства та його інвестиційну привабливість.

•Тиск на працівників: Іноді працівників змушують мовчати про травми або оформлювати їх як побутові.

•Недостатній контроль з боку держави: Ефективність контролюючих органів не завжди є достатньою для виявлення та запобігання таким випадкам.

На щастя, останнім часом в Україні приділяється більше уваги питанням офіційного обліку та розслідування нещасних випадків. Посилюється відповідальність роботодавців за приховування таких фактів. 

Проте, для повного подолання цієї проблеми потрібна комплексна робота, яка включатиме:

•Підвищення свідомості працівників: Люди повинні знати свої права та не боятися повідомляти про травми.

•Посилення контролю з боку державних органів: Перевірки повинні бути більш ретельними та ефективними.

•Запровадження прозорих механізмів обліку та розслідування: Процеси повинні бути чіткими та зрозумілими для всіх.

•Формування культури безпеки на підприємствах: Роботодавці повинні розуміти, що інвестиції в безпеку – це інвестиції в майбутнє їхнього бізнесу та найцінніший ресурс – їхніх працівників.

28 квітня 2025 року – Всесвітній день охорони праці під девізом: «Революційні підходи до здоров’я і безпеки: роль ШІ та цифровізації на роботі»

За новим церковним календарем 28 квітня — мучеників Максима і Дади.