Вінницькі поети представили свою творчість ладижинським учителям та школярам

Ця зустріч стала можливою завдяки Ларисі Колесник, відомій українській поетесі, яка запросила своїх колег із Вінниці до Ладижина.

Отже, поетичними гостями були Лариса Колесник, відома українська поетеса, член Національної спілки письменників України, авторка багатьох книг, Андрій Стєбєлєв, член Національної спілки письменників України, очільник та куратор громадської організації Вінницького Дому поета, автор багатьох книг, Олена Вітенко, відома українська поетеса, лауреат численних літературно – мистецьких премій, фундатор відомої на Вінниччині організації «Велика рідня», Тетяна Яковенко, відома українська поетеса, у минулому викладачка Вінницького державного педуніверситету, представниця новоутвореної літературно - мистецької студії «Автограф», яка діє у Вінницькому Будинку вчителя, Юлія Броварна, голова Вінницького осередку асоціації українських письменників, авторка багатьох книг і володарка різних літературно – мистецьких премій та Леонід Борозєнцев, молодий цікавий поет, який більшість віршів пише російською мовою.  

Тетяна Яковенко розказала, що головна мета «Автографу» - праця з літературно – обдарованими вчителями. Це новаторський підхід, якого раніше не було на Вінниччині. У рамках цього проекту і відбулася зустріч у Ладижині. 

Поетеса розказала, як ще в дитинстві познайомилася з Ладижинськими Хуторами, у які їх віз директор школи і з будівництвом Ладижинської ДРЕС і це запала їй в душу. 

«Це місто мені видалося якоюсь казкою і я просто закохалася у Ладижин. І перший мій вірш був написаний у 9 років саме на основі цих дитячих вражень – поїздки у Ладижинські Хутори, де ми збирали жолуді. Після того, як вірш опублікували у газеті, мої хлопці – однокласники зібралися і сказали, щоб я більше не писала віршів, бо битимуть мене. Коли я запитала, через що, вони сказали, що як я писатиму вірші, їх друкуватимуть у підручниках, їхні діти за те, що не вчитимуть їх – будуть отримувати двійки… Отакі далекоглядні були мої 9 - річні однокласники. Відтоді я намагаюся писати так, щоб мене не побили», - розповіла з гумором пані Тетяна.

 

Тетяна Яковенко прочитала отой свій перший дитячий вірш та ще декілька цікавих проникливих віршів.

Її колеги та колежанки по перу усі читали свої вірші, і кожен брав за душу своєю актуальністю, гостротою, оригінальністю і проникав просто в душу.

Олена Вітенко, крім того, що пише вірші для дітвори, ще й пише вірші – пісні, і сама співає. Вона сказала, що ми повинні любити свою Україну, і пам’ятати, що кожен з нас і є Україна і вона складається з кожного з нас. 

«Головне – це споріднення душ, щоб люди розкривалися і розуміли один одного. І  найкраще цю роль виконує людське спілкування. А допомагає цьому і торкається усіх потаємних струн душі – саме поетичне слово», - поділилася з усіма пані Олена.

Андрій Стєбєлєв прочитав свій вірш, у якому описав враження від кількох років життя в Африці, причому – спочатку на російській мові, а  потім в українському перекладі.

Леонід Борозєнцев читав вірші російською мовою, дуже актуальні у політичній та військовій ситуації, яка склалася зараз в Україні.

Лариса Колесник та Юлія Броварна та інші поети були одностайні у тому, що всі поезії пишуться про любов – до Батьківщини, природи, людини. 

І головне для поетів та письменників – це видання книжок, чого б це не вартувало, можливо, відмовити собі у чомусь матеріальному, але робити усе, щоб ті пориви душі, почуття, відчуття, емоції, сприйняття світу мали змогу бачити та читати люди. Поетичне слово має бути публічним, і саме на цьому читачі мають розвиватися, переживати емоції, змінювати своє життя на краще тощо.

Наприкінці зустрічі гості наголосили на тому, що усі, хто творить у слові, може поспілкуватися особисто і долучитися до літературно - мистецької студії «Автограф», яка діє у Вінницькому Будинку вчителя, у мережі Інтернет цю студію можна знайти у Фейсбук.