Симптоми хвороби можуть підказати чого нам не вистачає на шляху до одужання, але тільки за умови, що ми навчимося розуміти їхню мову. Наше завдання "згадати" про що вони говорять, адже їхня мова існує вже давним-давно і винаходити тут абсолютно нічого.

Мова, на якій ми з Вами говоримо про симптоми, "психосоматична": їй прекрасно відомо про взаємозв'язок тіла і психіки (моя голова пухне від думок, я не переварюю цієї людини, очі б мої на це не дивилися, я нікуди не хочу йти... і так далі).

Лікування складається у приєднанні того, чого людині не вистачає. І це неможливо без розширення свідомості, без прийняття того, що раніш відкидалося. Коли ми говоримо, що людина зцілилася, маємо на увазі, що вона стала ЦІЛЬНИЮ, досоналою - прийняла в собі як своє "хороше", так і своє "погане".

Шлях людини - це шлях від нездоров'я до здоров'я, що проходить через одужання. Хвороба не є неприємною перешкодою на цьому шляху, тому що вона сама шлях. Чим свідоміше ми до неї ставимось, тим краще вона виконує свої завдання.

Наша мета - не боротьба з хворобою, а її використання.Щоб цьому навчитися, потрібно почати здалеку. Усе те, чим ми не хочемо бути, чого ми не хочемо мати, з чим не хочемо жити і що не хочемо допускати у власне життя, утворює нашу ТІНЬ.

Відмова від половини можливостей не змушує їх зникнути, а просто виключає їх з нашого поля зору. Тінь приносить хворобу,а ось "очна ставка" з нею - одужання! Симптом - це частина тіні, що спустилася на матеріальний рівень, що показує чого не вистачає людині, і котра дає їй пережити те, що вона не хоче допускати у свідомість.Тіло - дзеркало душі.

Це дзеркало показує нам усе те, чого душа не в змозі побачити без його допомоги, без протиставлення. Але що за користь від дзеркала, якщо ми не співставляємо побачене в ньому із собою. Людина завжди вважає, що вона така, якою себе бачить.

Така самооцінка є обман стосовно самого себе. Тінь робить людину нечесною. Не брехати самому собі - це одне із найбільш жорстких вимог, що тільки можна пред'явити. Тому з найдавніших часів, усі шукачі істини, говорили, що немає нічого більш складнішого, аніж самопізнання.

Симптоми хвороби як ніщо інше роблять людину чесною, відкриваючи перед нею її ТІНЬ. Симптом висуває вимогу і дає можливість усвідомити проблему, що ховається за ним.

Якщо Ви цього не робите, тому що розглядаєте симптом, як випадкову перешкоду, зумовлену зовнішніми причинами, необхідність усвідомлення того, що відбувається не тільки не зникає, але стає іще більш гострою.

Перехід від м'якої вимоги до жорсткого тиску називається "ступінями ескалації". Кожна наступна ступінь відрізняється підвищеним у порівнянні з попереднім рівнем інтенсивності прояву симптому, за допомогою якого доля звертається до людини з вимогою поставити під сумнів звичний спосіб мислення й усвідомлено прийняти те, на що раніше людина не звертала ніякої уваги.

Чим сильніше буде Ваш опір, тим сильніше виявиться тиск симптому.

І ще кілька слів на захист хвороби. Хвороба - це той шанс, що дає людині її тіло, щоб вона змогла пізнати саму себе. Ніхто з нами самими не є настільки чесним, як власне тіло.

Саме воно без викривлень і недомовок показує нам те, що ми в собі вперто не помічаємо. Наше тіло - найвірніший наш друг, що не кидає нас ні в горі, ні в радості протягом усього нашого життя.

Воно особливо яскраво підкреслює саме те, що ми глибше всього в собі ховаємо.Правду про саму себе бачити, чути і сприймати дотиком - ой, як нелегко. Наше уявлення про нас самих досить далеке від справжнього положення справ. І чим більше ми намагаємося приховати свої недоліки в тінь, тим більше яскравими вони стають.

Хвороба - наш шанс побачити "зворотну сторону Місяця". Але що ж усе таки робити з усім цим? Чи можна це використовувати практично? Можна, якщо ми станемо не борцями, а спостерігачами. Саме спостереження за своєю тінню - ключ до здоров'я.

Чим менше ми маємо прихованих якостей, що самі в собі заперечуємо, тим менше наша тінь і тим більше усвідомлене наше життя. Наше завдання не задавити симптом хвороби, а зрозуміти, яку якість характеру він у нас висвітлює.

За допомогою симптому ми починаємо бачити те, що ми в собі заперечуємо. А побачивши це, потрібно одержати від нього задоволення - прийняти це в собі. Ніякої боротьби. Прийнята якість перестає бути тінню, а отже вже не може викликати хворобу.

ХВОРОБУ ВИКЛИКАЄ ТІНЬ - ТЕ, ЩО МИ В СОБІ НЕ ВИЗНАЄМО І ХОВАЄМО!

Нагадаємо алгоритм: прочитайте його уважно й усвідомлено і розберіть, застосовуючи його до себе. Він підходить, як для гострих, так і для хронічних хвороб.

1. Якими словами найкраще охарактеризувати те, що Ви відчуваєте у своєму тілі в даний момент?

Відповідь на це питання цілком відобразить Ваше ставлення до людини чи ситуації, що спровокували цю проблему.

2. Чого не дозволяє Вам робити Ваша хвороба? До чого Вас змушує ця хвороба?

Відповіді на ці питання дозволять визначити, які Ваші бажання заблоковані, і які свої потреби ви не помічаєте.

3. Якби ви дозволили собі реалізувати ці бажання, як змінилося б Ваше життя, який би сенс Ви в нього вклали, ким би Ви стали?Відповідь на це питання допомагає визначити глибинну потребу вашої істоти, заблоковану якимось помилковим віруванням.

4. Якби Ви стали тим, про кого мріяли в попередньому питанні, що страшного чи неприйнятного відбулося б у Вашому житті?

Відповідь на це питання дозволить Вам виявити вірування, що блокує Ваші бажання і Вашу потребу в самореалізації, створюючи, таким чином, фізичну проблему.

З'ясувавши, яке ваше переконання стало причиною вашої хвороби, ви назавжди можеш змінити його.

Автор: Lada.FM Категорія: rss, ПСИХОЛОГІЯ УСПІХУ

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter