Офіційна сторінка ПП "Медіа Дністер"
Нерухомість на березі моря у місті Варна (Болгарія)
Ладижинські школярі відвідали годину поезії Днями у Ладижинській центральній міській бібліотеці відбулася година поезії під назвою «Я тільки там творю, де виросла моя душа».
Захід відбувся за участі відомих поетес Ганни Соловей та Алли Журавки, а також – юних талантів літературного слова, учениць міської школи №4 – п’ятикласниці Анастасії Король, шестикласниці Айше Едемової та восьмикласниці Вероніки Шпіник.
Послухати їхню творчість, поспілкуватися прийшли також учні восьмих класів четвертої школи.
Поетеси відповідали на питання слухачів, читали свої вірші на різну тематику. Любов до рідної землі, краса природи, різні життєві ситуації, почуття, емоції, своє ставлення до подій в Україні – теми поетичних творів учасниць заходу. Найбільше поезій стосувалося теми АТО.
Алла Журавка написала присвяту для матері Сергія Майбороди, загиблого ладижинця, героя АТО. Це поезія, у якій авторка звертається до всіх зболених сердець матерів та дружин , сестер, які втратили найдорожчих людей, і запевняє, що пам’ять про них залишиться із нами назавжди.
Вірш пані Алли «Зустріч зі знайомою» торкається делікатної і болючої теми мешканців із Донецька, переселенців, менталітет і життєві цінності багатьох з яких дуже різко відрізняються від того, про що думають і мріють, до чого прагнуть більшість мешканців центральної та західної частини України. Вірш цей – про біль образи і нерозуміння, грубість у ставленні людей з Донеччини до нас, вінничан.
Алла Журавка написала про зустріч зі знайомою , яка переїхала до Донецьку і дуже змінила свої погляди на життя, яка намагається принизити тих, хто бореться за право бути незалежним і суверенним, хто не хоче повернення Радянського Союзу і понад усе прагне мирного щасливого життя у вільній неділимій Україні.
Поетеса з гіркотою у голосі зазначила, що абсолютно неважливо, якої національності люди, але дуже образливо, коли виникає непорозуміння і агресія. І головне, звертає вона увагу – жити у мирі.
«Тільки в добрі, в любові, простоті і в дружності , в єдинстві такому ми все переможемо. Я вас дуже прошу, дітки, не будьте злі, не робіть підлості, не доводьте нікого ніколи до того, щоб злитися, щоб віддавати зло на зло, але відстояти своє. Запам’ятайте – своя земля, своя Батьківщина , свій край – він найрідніший, найтепліший, найдобріший . Тому що він іде не тільки від сонця, він іде від прабабусь, дідусів, тат, мам і так далі… Це все ваше, ваше майбутнє! Бережіть його!», - звернулася Алла Журавка до школярів.
Ганна Соловей згадала своє нелегке післявоєнне дитинство, яке минуло у бідності та щоденних клопотах по господарству. Її відомий вірш «Буряк печений з огірочком» розкриває життєву правду того часу, коли одні діти мали у школу білий хліб з маслом, а іншим доводилося їсти печений буряк з огірком, і ховатися, щоб не підняли на сміх і не принижували. Та смак того буряка печеного з огірочком із маминих рук авторка пронесла через все життя і досі згадує, що це для неї, тоді малої школярки, - був найсмачніший делікатес.
Школярки кожна прочитала по кілька власних поезій. Усіх вразила Вероніка Шпіник, яка віршує з другого класу. Дівчина вразила усіх надзвичайно глибокими, зрілими віршами, більшість з яких читає напам’ять. Най більше поетичних рядків Вероніка присвятила темі АТО, війні на Сході Україні, подіям на Майдані, нашим бійцям, які захищають свободу та незалежність нашої країни.
Усі юні поетеси поки що друкуються у шкільній газеті, це додає їм упевненості та надихає на творчість.
    |
|
|