На місці масових розстрілів євреїв поблизу Ладижина не співають птахи і стишується вітер

27 січня в Україні, як і повсюдно у світі відзначили Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Ця пам’ятна дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року і відзначається щорічно саме 27 січня.

Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, аби наступні покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду. Також  країнам пропонується охороняти місця, де відбувалися масові вбивства євреїв, як трагічні пам’ятки історії.



За свідченням краєзнавців та істориків, біля міста  Ладижина шість місць масових розстрілів євреїв, комуністів та іншх місцевих жителів. Про це в студії "Лади" розповіли члени історичного клубу "Гіпаніс" Андрій Скакодуб та Петро Войт.

За їх словами, з літа минулого року почали досліджувати місця Батізької битви і перейшли до більш серйозного вивчення сторінок історії краю. Тоді ж був створений історичний клуб "Гіпаніс", метою якого є дослідження історії Побужжя. Голова клубу Іван Ткаченко із Губника, професійний історик, все своє свідоме життя вивчав і досліджував минуле рідного краю,  автор тритомнника "Історія Сокільця-Губника".

Щодо Голокосту, то більшості ладижинців відоме одне із місць масового розстрілу, який стався 9 вересня 1941 року - це колишній піщаний кар’єр заводу "Буддеталь". Там було розстріляно більше 2-х тисяч людей. Серед яких були не тільки євреї, але й комуністи та інше населення. Перепоховали розстріляних згодом  в Умань, а частину - на місцевому єврейському цвинтарі у Ладижині, біля вулиці Набережна. Це місце більшості відоме. Про це краєзнавці дізнались від нині покійного пана Бурдейного, який домагався встановлення пам’ятного знаку ще у 2009-10-х роках. Є навіть рішення виконакому, яким визнана... недоцільність встановлення пам’ятного знака розстріляним євреям Ладижина.

А вже про інші місця розстрілів краєзнавці дізнались від Івана Петровича Ткаченка: одне місце розстрілів знаходиться за дачами, це яр Басаличівський, інше досліджувала краєзнавиця Тетяна Макаревич, це місцина поблизу дач за ГЕС, у лісі біля села Заозерне. Іще два місця масових розстрілів євреїв - біля селища Губник, одне з яких біля Блакитного озера під териконом промислових відходів, друге - біля порохових складів та залізничного мосту. Іще про одне місце краєзнавці дізнались зовсім нещодавно від жительки села Білоусівка, яка дитиною була свідком розстрілів. Тепер краєзнавці мають зафіксувати свідчення живого очевидця Голокосту.

За їх словами, у місцях масових розстрілів не співють птахи і стишується вітер... Після завершення досліджень, краєзнавці планують знайти благодійників, які б допмогли встановити пам’ятні знаки загиблим.